КОПІЯ

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2009 року справа № 2-312/09 м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Шафатинській О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1.

відповідачів: ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.

представника третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору: Кот О.А.

розглянувши на попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору житлово-будівельний кооператив «Волинь», про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири-

встановив:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, житлово-будівельний кооператив «Волинь» (надалі – ЖБК «Волинь»), про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири.

В позовній заяві посилається на ту обставину, що з 1962 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_6 і дочка ОСОБА_7.

У 1984 році він разом із своєю сім»єю отримав кооперативну чотирьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1, яка була надана йому на підставі рішення виконкому Володимир-Волинської міської Ради народних депутатів №248 від жовтня 1984 року згідно ордеру на жиле приміщення №236 від 06 жовтня 1984 року. За цю квартиру повністю були внесені пайові внески у січні 1992 року.

У жовтні 1993 році позивач з дружиною розлучилися. На цей час їхні діти були одружені і разом із своїми сім»ями проживали окремо від них. Після розлучення і позивач, і його бувша дружина залишились проживати у вказаній вище квартирі. Поділ майна вони не проводили. Позивач постійно сплачував усі комунальні послуги за дану квартиру, тому що ОСОБА_5 хворіла і стверджувала, що усі гроші витрачає на лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 бувша дружина позивача ОСОБА_5. померла. Діти позивача - ОСОБА_6. і ОСОБА_7. померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_2. і ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто раніше за матір.

Після її смерті позивач вирішив оформити право власності на вказану вище квартиру. Під час зібрання документів, необхідних для оформлення права власності квартири, йому стало відомо, що кооперативна квартира за АДРЕСА_1, у якій він постійно проживає з часу її отримання, тобто з 1984 року, згідно свідоцтва про право власності від 02 квітня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради на підставі рішення від 22 березня 2001 року № 87, в цілому належить ОСОБА_5, тобто без його відома і його участі оформлене право власності його бувшою дружиною.

Пайові внески за квартиру повністю були внесені у січні 1992 року. Сплачувались вони за рахунок спільних коштів подружжя. Діти участі у сплаті пайових внесків за квартиру не брали. Вважає, що при оформленні у 2001 році права власності на квартиру виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради не враховано той факт, що крім ОСОБА_5, він також був співвласником кооперативної квартири АДРЕСА_1, яка була виплачена ними, як подружжям, за час перебування у шлюбі, а тому після повної сплати пайових внесків стала належати їм на праві спільної сумісної власності. Це сталось по причині надання бувшою дружиною недостовірних документів, виданих працівниками ЖБК «Волинь». Зокрема, ОСОБА_5 скрила факт наявності його, як співвласника квартири, скрила факт його проживання у цій квартирі і реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

Просить визнати кооперативну квартиру за АДРЕСА_1, пайові внески за яку сплачувались за рахунок спільних коштів подружжя, спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину кооперативної квартири за АДРЕСА_1.

В судовому засіданні, під час попереднього розгляду справи, позивач ОСОБА_1. позов підтримав, в своїх поясненнях послався на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовільнити.

Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. позов визнали, не заперечують проти його задоволення, про що подали суду заяви.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кот О.А. позов визнала та не заперечує проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час прийняття рішення про оформлення права власності на квартиру, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно зі ст. 16 вказаного вище Закону майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю у редакції 1969 року, що діяв на час виникнення права власності на квартиру позивача, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно із ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Копією свідоцтва про розірвання шлюбу стверджується, що позивач по справі ОСОБА_1. 07 жовтня 1993 року зареєстрував в органах РАГС розірвання шлюбу з ОСОБА_5.

Судом встановлено, що у 1984 році, під час шлюбу з ОСОБА_5, позивач по справі ОСОБА_1. разом із своєю сім»єю отримав кооперативну чотирьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1, яка була надана йому на підставі рішення виконкому Володимир-Волинської міської Ради народних депутатів №248 від жовтня 1984 року згідно ордеру на жиле приміщення №236 від 06 жовтня 1984 року. За цю квартиру повністю були внесені пайові внески у січні 1992 року. Дана обставина стверджується копіями ордера та довідок виданих ЖБК «Волинь».

Копіями свідоцтв про смерть стверджується, що діти позивача ОСОБА_6. і ОСОБА_7. померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_2. і ІНФОРМАЦІЯ_3., а бувша його дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Копіями архівної виписки, свідоцтва про право власності, технічного паспорта та будинкової книги стверджується, що кооперативна квартира за АДРЕСА_1, у якій позивач постійно проживає з часу її отримання, тобто з 1984 року, згідно свідоцтва про право власності від 02 квітня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради на підставі рішення від 22 березня 2001 року № 87, в цілому належить ОСОБА_5.

Довідкою ЖБК «Волинь» стверджується, що пайові внески за спірну квартиру повністю були внесені у січні 1992 року. Суд вважає, що вони сплачувались за рахунок спільних коштів подружжя, оскільки на той час позивач перебував із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі та спільно проживав з нею однією сім»єю.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставні, ґрунтуються на законі, а тому з врахуванням повного визнання позову відповідачами, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі ст.ст.328 ЦК України, ст. 28 КпШС України, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про власність», керуючись ст.ст.10, 60, 130, 174, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовільнити.

Визнати кооперативну квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кооперативної квартири АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: / підпис / О.В.Лященко

З оригіналом вірно:

Суддя Володимир-Волинського міського суду О.В.Лященко