Справа №11- 80/2008 Головуючий у суді 1-ої інстанції Галацевич О.М.
Категорія ст.125 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
29 січня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді.......................................................... Романова О.В.
суддів................................................................ Слісарчука Я.А. і Яковлєва С.В.,
з участю
потерпілої........................................................................... ОСОБА_1
та засудженого..................................................................... ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Крупчатка Лугинського району Житомирської області, громадянин України, з середньою освітою, не військовозобов'язаний, не працюючий, інвалід 2-ої групи, одружений, проживаючий в АДРЕСА_1 раніше несудимий,
та
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка села Цибулівка Краснопятського району Одеської області, не військовозобов'язана, з неповною середньою освітою, працююча поваром дитячого садку смт. Лугини, одружена, проживаюча в АДРЕСА_2 раніше несудима,
засуджені за ст.125 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. кожний.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково - стягнуто на її користь із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 1.500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. моральної шкоди. Позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду та потерпілій роз'яснено право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 20 листопада 2006 року близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийшли до квартири АДРЕСА_3 що належить ОСОБА_1 та подзвонили до вказаної квартири. На запитання потерпілої „Хто там?" ОСОБА_2 представився газовим інспектором. Після того, як ОСОБА_1 відчинила двері, зазначені вище особи пройшли в коридор, де нанесли останній чисельні удари руками та ногами по голові і тулубу, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_1 були завдані легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, у вигляді синця в лівій скроневій ділянці, чисельних саден по зовнішній поверхні правого плеча і передпліччя і всіх третинах, садна на фоні їх в ділянці передпліччя зовні.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, його оскаржили як потерпіла ОСОБА_1, так і засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3. (а.с.98-99, 102-103).
Потерпіла ОСОБА_1 у своїй апеляції ставить питання про скасування вироку щодо обох засуджених у справі та постановления нового вироку, яким визнати їх винними у вчиненні більш тяжкого злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, призначити їм більш суворе покарання та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
На обгрунтування апеляції її автор посилається на неправильність висновків суду відносно ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень та допущену неповноту судового слідства, що вплинуло на неправильність кваліфікації дій засуджених.
В апеляції засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просять скасувати вирок суду щодо них, а справу провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю їх вини у вчиненні інкримінованого злочину, так як вважають, що по справі була допущена однобічність та неповнота судового слідства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
На обгрунтування поданої апеляції її автори зазначають, що потерпілою ОСОБА_1 у своїх скаргах викладено не конкретне обвинувачення без зазначення хто саме і які саме дії виконував кожен із обвинувачених, в тому числі ОСОБА_4, справа відносно якої виділена в окреме провадження та зупинена. Самі ж скарги не відповідають вимогам закону, а цивільний позов
фактично не був заявлений. ОСОБА_1 не була визнана цивільним позивачем, а вони - цивільними відповідачами.
Висновки суду, як далі зазначають апелянти, побудовані на суперечливих доказах і припущеннях, що не відповідає вимогам діючого кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала подану нею апеляцію і не визнала апеляції засуджених, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію з мотивів, наведених у ній, та заперечив проти задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_1, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень, колегія суддів вважає, що всі подані по справі апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з трьома скаргами (вх. №№ 4397-4399), в кожній із яких, зазначаючи аналогічні обставини вчиненого відносно неї злочину („20 листопада 2006 року близько 17 год. 30 хв. в смт. Лугини у своїй власній квартирі по АДРЕСА_4, її побив (-ла) руками і ногами по голові і всьому тулубу ..."), просила порушити кримінальні справи щодо ОСОБА_2 (а.с.2-3), ОСОБА_3. (а.с. 12-13) та ОСОБА_4. (а.с.19-20) за ознаками злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, притягнути їх до кримінальної відповідальності та стягнути з ОСОБА_2 5.156 грн. 05 коп. (156 грн. 05 коп. -матеріальної шкоди та 5.000 грн. - моральної шкоди), а з ОСОБА_3. іОСОБА_4 по 5.000 грн. моральної шкоди з кожної. Просила також викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6 і ОСОБА_7. При цьому автор додала до скарг відносно ОСОБА_2 іОСОБА_4 одні і ті ж копії документів, а відносно ОСОБА_2 ще й копії 7-ми квитанцій /5 - за листопад 2006 року без зазначення назви придбаних ліків, 1 - за 18.03.2007 р. із зазначенням назви ліків та 1 - на суму 60 грн. 00 коп. за надання послуг таксі 21.11.2006 р. (а.с.7).
Постановами судді від 06 серпня 2007 року було порушено кримінальні справи відносноОСОБА_4,ОСОБА_5. та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, їх віддано до суду, а ОСОБА_1 визнано потерпілою (а.с.32, 33, 34). У цей же день дані справи були об'єднані в одне провадження (а.с.31). 31 жовтня 2007 року суддею було виділено в окреме провадження матеріали справи відносно ОСОБА_4 у зв'язку з вагітністю, а провадження щодо неї зупинено (а.с.70).
З копій та оригіналу постанови ДІМ Лугинського РВ УМВС України в Житомирській області від 30 листопада 2006 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи України за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, на підставі ст.6 ч.1 п.2 КПК за заявами громадянок ОСОБА_6 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4., яка біля приміщення школи № 1 обізвала її нецензурними словами, і ОСОБА_1 - ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_2, які обманним шляхом увірвались в квартиру і спричинили їй тілесні ушкодження та обзивали нецензурною лайкою її та неповнолітню дитину, вбачається, що в даному випадку мають місце неприязні відносини, які виникли на грунті ревнощівОСОБА_4 до ОСОБА_1, а також враховуючи ті обставини, що під час проведення перевірки громадян, які можуть стверджувати наведені в заявах обставини, підтвердити не можуть, а тому відсутній склад злочину (а.с.6, 15, 23, 52, 54 та аркуші відмовного матеріалу № 737/далі - а.в.м./1, 2, 4).
З показань же потерпілої ОСОБА_1 в судовому засіданні 31 жовтня 2007 року та послідуючих засідань не вбачається, що будь-хто із підсудних бив її ногами, як це вона стверджувала у скаргах.
Відповідно до акту судово-медичного освідування № 506 від 21 листопада 2006 року у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження : в лівій скроневій ділянці наявний синець блакитного кольору, не визначеної форми без чітких меж, розміром 1,5 х 2,5 см ; по зовнішній поверхні правого плеча і передпліччя і всіх третинах наявні численні синці блакитного кольору, круглястої форми, з чіткими межами, розмірами від 1,5 х 1,5 до 2,5 х 2,5 см ; на фоні їх в ділянці передпліччя зовні наявне садно лінійної форми, вкрите темно-коричневою коринкою, розташованою на рівні не пошкодженої шкіри розміром 4,5 х 0,2 см. Дані тілесні ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, можливо при обставинах і термін, вказаних потерпілою, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я (а.с.5, 14а, 22, 66 та а.в.м. 17).
Згідно ж копій довідки поліклініки Луганської ЦРЛ ОСОБА_1 з 21.11.2006 р. до 01.12.2006 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом : забій шийного відділу хребта, ЗЧМТ та струс головного мозку (а.с.4, 14, 21).
Суд при розгляді справи по суті та при постановленні вироку виходив з того, що потерпілою та підсудними Акт СМО не оспорювався і сторони не бажали призначати судово-медичку експертизу (а.с.86).
Однак, суд не взяв до уваги наявність суттєвих розбіжностей щодо тілесних ушкоджень між даними акту судово-медичного освідування та довідкою медичного закладу, де перебувала потерпіла на лікуванні.
За наведених вище обставин прийняте судом рішення не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд до того ж суд в іншому складі.
При новому судовому розгляді слід врахувати наведене, звернувши особливу увагу на дотримання вимог ст.ст.22, 26, 28, 64 та 251 КПК України.
Посилання потерпілої ОСОБА_1 в апеляції про необхідність притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3. до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин, передбачений ст.125 ч.2 КК України, безпідставне, так як відповідно до ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого обвинувачення. Підсудним же було пред'явлено обвинувачення за ст.125 ч.1 КК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляції потерпілої ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3. задовольнити частково.
Вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2007 року щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.