Справа № 11-а-170/2008                                         Головуючий в суді 1-ї інстанції Стрижеус А.М. Категорія ст.185 ч.3 КК України.                                                                        Доповідач Приндюк М.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17   січня   2008   року   судова  колегія  в  кримінальних   справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Скавроніка В.М., Лук'янець Л.Ф.

з участю прокурора Рудак О.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Чернігівка, Свободненського району, Амурської області, Російської Федерації, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 12.08.2003 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч. 3, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі; 10.11.2004 року на підставі ст. 81 КК України та ст. 407 КПК України звільнений умовно-достроково, -

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 11 травня 2007 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна вступив у попередню змову з невстановленою досудовим слідством особою.

Здійснюючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 разом з невстановленою досудовим слідством особою проникли на територію будівельного майданчика, який розташований за адресою: м. Київ, пр-т Тичини, 1. Скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, розбивши скло вікна, проник до підсобного приміщення № 12.

В подальшому, ОСОБА_1 таємно викрав з металевих шаф гроші в сумі 300 грн., що належать ОСОБА_2, гроші в сумі 220 грн., що належать ОСОБА_3, гроші в сумі 180 грн., що належать ОСОБА_4, гроші в сумі 120 грн. що належать ОСОБА_5, гроші в сумі 180 грн. та мобільний телефон „Самсунг-Х620", вартістю 723 грн., що належить ОСОБА_6 та мобільний телефон „Самсунг-Х620" вартістю 723 грн., що належить ОСОБА_7.

Після цього, ОСОБА_1 викрадене майно передав невстановленій досудовим слідством особі, яка з викраденим з місця вчинення злочину зникла і розпорядилася ним на власний розсуд, а ОСОБА_1 був затриманий на місці вчинення злочину.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував дані про його особу, а саме те, що він раніше судимий, а також не врахував обставину, яка обтяжує ОСОБА_1 покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. За таких обставин, прокурор просить призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються прокурором в апеляції.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 3 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, суд врахував дані про особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому злочині, а тому обгрунтовано призначив йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, що є більшим від мінімального покарання, передбаченого в санкції частини третьої статті 185 КК України.

Таким чином, районний суд дотримався вимог ст. 65 КК України та вимог роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2007 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Прокурор в своїй апеляції не навів достатньо доводів, що саме покарання у виді п'яти років і шести місяців позбавлення волі буде справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_1

Тому колегія суддів вважає апеляцію прокурора такою, що не підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 законним і справедливим.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.