ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.06 Справа № 26/404
Суддя Зубкова Т.П.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Маркса, 1) |
до відповідача Приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70511, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотаврійське, вул. Аграрна, 6) |
про стягнення 15739,76 грн. | Суддя Зубкова Т.П. |
Представники: |
Від позивача | не з’явився |
Від відповідача | Бугрим М.П., дов. № 16 від 14.12.2005 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 15739,76 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 50160-61 від 17.05.2005 р.
17.11.2005 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 15.12.2005 р. Ухвалою суду від 15.12.2005 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено, судове засідання відкладено на 01.02.2006 р. Ухвалою суду від 01.02.2006 р. розгляд справи було відкладено на 02.03.2006 р. Ухвалою голови господарського суду від 02.03.2006 р. у зв’язку з хворобою судді Зубкової Т.П. судове засідання було перенесено на 03.04.2006 р. Ухвалою суду від 03.04.2006 р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2006 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.06.2006 р., до 15.06.2006 р.
Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією та умовами договору № 169 від 10.12.2003 р.
Відповідач проти позову заперечує, вважає що позивачем невірно застосовано норми матеріального права, оскільки до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” було внесено зміни, згідно яких п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини замінено на двократну. Крім того, заявив, що позивач не вручив йому рахунок належним чином, оскільки головний бухгалтер, підпис якого є на рахунку № 321 від 04.01.2005 р. про його отримання, не мав повноважень на отримання будь-якої кореспонденції, в тому числі й рахунків. Також відповідач стверджує, що ним не було прострочено оплату вказаного рахунку, оскільки він отримав його лише 18.01.2005 р. і того ж дня здійснив оплату. На підставі вищевикладеного відповідач просить у позові відмовити.
Позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими. З твердженням відповідача стосовно дати отримання рахунку не погоджується, заявив, що це твердження документально не доведено і не відповідає фактичним обставинам: рахунок № 321 був отриманий головним бухгалтером відповідача 04.01.2005 р. при здачі рапорту за спожиту у грудні 2004 р. електроенергію. Стосовно повноважень головного бухгалтера відповідача на отримання рахунку позивач зауважив, що відповідач при укладанні договору не визначив особу, яка буде отримувати рахунки за спожиту електроенергію.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором № 169 від 10.12.2003 р. на постачання електричної енергії (надалі –Договір).
За Договором позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію в межах 100 кВт дозволеної потужності (п.2.1.2 Договору), а відповідач – оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.
В грудні 2004 р. відповідачу була встановлена гранична величина споживання електричної енергії 15000 кВт/год, про що він був попереджений лімітним повідомленням № 1814 від 15.11.2004 р.
Фактичне споживання відповідачем електроенергії за грудень 2004 р. склало 18160 кВт/год, у зв’язку з чим йому до сплати було виставлено рахунок № 321 від 04.01.2005 р. на суму 3944,35 грн.
Згідно п. 6 “Порядку розрахунків” (Додаток № 4 до Договору) рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються позивачем відповідачу поштою рекомендованим листом або нарочним.
Рахунок № 321 від 04.01.2005 р. того ж дня було отримано головним бухгалтером відповідача, про що свідчить підпис цієї посадової особи на рахунку, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 7 “Порядку розрахунків” (Додаток № 4 до Договору) відповідач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунків або платіжних вимог-доручень (п. 6 цього Додатку), здійснити оплату рахунків або платіжних вимог-доручень, що направляються йому позивачем.
Відповідач здійснив оплату рахунку № 321 від 04.01.2005 р. лише 18.01.2005 р., перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 3944,35 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.
Згідно п. 2 “Порядку визначення та коригування граничних величин” (Додаток № 2 до Договору) у разі, якщо розмір фактично спожитої у цей розрахунковий період електричної енергії перевищує розмір скоригованої граничної величини позивач направляє відповідачу до кінця місяця, наступного за розрахунковим “Акт про перевищення граничної величини обсягу споживання електричної енергії та потужності”, в якому зазначається скоригована гранична величина споживання електричної енергії та/або потужності та пред’являється до оплати п’ятикратна вартість перевищення скоригованої граничної величини споживання електричної енергії та/або потужності.
Відповідач зобов’язаний протягом 10 днів після дати складання акту повернути його позивачу підписаним та затвердженим печаткою, чи в той же термін надати письмово мотивовані заперечення. У разі неповернення акту у вказаний термін, він враховується прийнятим в редакції позивача.
21.01.2005 р. позивач направив відповідачу Акт № 90 від 19.01.2005 р. про перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2004 р., яким повідомив, що різниця між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у грудні 2004 р. склала 17362 кВт/год, у зв’язку з чим відповідачу було запропоновано сплатити 15739,76 грн. вартості цієї різниці протягом 10 днів після дати складання акту.
Відповідач вищезазначених дій не вчиняв, Акт позивачу не повернув, тобто Акт вважається прийнятим в редакції позивача.
Доводи відповідача про невірне застосування позивачем норм матеріального права суд вважає необґрунтованими, оскільки різницю між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у грудні 2004 р. було скориговано 19.01.2005 р., про що складено акт № 90 від 19.01.2005 р., тобто це сталося до 23.06.2005 р., коли до Закону Україні “Про електроенергетику” були внесені зміни, на які посилається відповідач.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності прострочення оплати виставленого йому позивачем рахунка № 321 від 04.01.2005 р. з огляду на наступне.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що рахунок № 321 від 04.01.2005 р. він отримав від позивача не 04.01.2005 р., а 18.01.2005 р.: у даному рахунку міститься лише одна дата –04.01.2005 р.
Суд ставиться критично до твердження відповідача про те, що головний бухгалтер його підприємства отримала цей рахунок лише 18.01.2005 р., але не зазначила дату його отримання, оскільки особі, яка займає таку посаду, не можуть бути невідомі або незрозумілі наслідки невизначення дати отримання рахунку, за прострочення оплати якого договором передбачені штрафні санкції. Посилання відповідача на те, що 04.01.2005 р. його головний бухгалтер перебувала у відрядженні в Розівській дослідній станції (смт. Розівка Запорізької області), також не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено, що відряджена особа не мала можливості отримати того дня документи від позивача.
Доводи позивача про те, що рахунок № 321 від імені відповідача отримав головний бухгалтер підприємства –особа, яка не мала на це відповідних повноважень, не приймаються судом до уваги, оскільки умовами Договору не визначено конкретну особу, яка має право отримувати рахунки за спожиту електроенергію від імені відповідача.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений договором або законом строк ...
Аналогічну норму містить ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
Виходячи з наведеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим застосування до відповідача п’ятикратної вартості спожитої у грудні 2004 р. електричної енергії.
Відповідно до п.8.5 Правил користування електричною енергією (з урахуванням постанови Національного комітету електроенергетики № 998 від 22.09.2000 р.) споживач оплачує повну вартість усієї спожитої електричної енергії та чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії.
Враховуючи, що відповідач 18.01.2005 р. сплатив 3944,35 грн., суд вважає, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано частково –в сумі 11795,41 грн.
В той же час, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Треба відзначити, що відповідальність за перевищення встановлених як договірних граничних величин споживання електроенергії визначена законодавцем як санкція за правопорушення.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, враховуючи, по-перше, незначний період допущеного відповідачем прострочення оплати, по-друге, зміни, що сталися в чинному законодавстві, суд вважає за можливе зменшити розмір санкцій, що стягуються, до 3944,35 грн.
Відповідно до п.6.3 Роз’яснення президії ВАСУ від 04.03.1998 р. № 02-5/78 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Судові витрати покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70511, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотаврійське, вул. Аграрна, 6, код 31312713) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Маркса, 1 р/р № 26032334311743 в Комунарівському відділенні “Промінвестбанку” м. Запоріжжя, МФО313344, код 00130926) 3944,35 грн. штрафних санкцій. Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70511, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотаврійське, вул. Аграрна, 6, код 31312713) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Маркса, р/р № 260034162 в ЗОД АППБ “Аваль”, МФО 313827, код 00130926) 117,95 грн. державного мита та 88,43 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.П. Зубкова
(рішення оформлено 15.06.2006 р.)