Справа № 201/2160/15-ц

Провадження № 2/201/1351/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі – Громницькій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ПрАТ «СК «Уніка», в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь страхової компанії суму у розмірі 67567,28 гривень по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилався на те, що 25 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Уніка» було укладено договір добровільного страхування автотранспорту №005028/4002/0000279. У відповідності з договором страхування було застраховано автомобіль «Volkswagen Toureg», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. 20 листопада 2014 року у м. Дніпропетровську по проспекту Гагаріна на перехресті з вул. Абхазькою відбулось зіткнення автомобіля «Volkswagen Toureg», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «КІА Cerato», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 В наслідок дорожньо–транспортної пригоди застрахований автомобіль був пошкоджений. Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року по справі №201/15368/14-п за ст. 124 КпАП України та постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №33/774/23/15 від 05 січня 2015 року. 20 листопада 2014 року до ПрАТ «СК «Уніка» звернувся страхувальник ОСОБА_2 з заявою про настання 20 листопада 2014 року страхового випадку з усіма необхідними документами для виплати страхового відшкодування. Згідно Звіту № 07/13-132 від 05 грудня 2014 року вартість відновлювального ремонту складає 116726,21 гривень. Відповідно до Рахунку № КС00004820 від 27 листопада 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 116567,28 гривень. 16 грудня 2014 року ПрАТ «СК «Уніка» було складено та затверджено Страховий акт №00156958/1, відповідно до якого було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування та складено Наказ № 00156958 від 16 грудня 2014 року. На виконання договору страхування позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 116567,28 гривень шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТзОВ «Гранд Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 025374 від 17 грудня 2014 року. Отже, до ПрАТ «СК «Уніка» у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_1, як власника автомобіля «КІА Cerato», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen Toureg», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як водія вказаного транспортного засобу була зареєстрована у ПАТ «ХДІ страхування» згідно полісу АІ/2146475 (ліміт за полісом 50000,00 гривень, франшиза за полісом 1000,00 гривень). А отже, сума, яку відшкодовує ПАТ «ХДІ страхування» складає 49000,00 гривень, а решта суми має бути стягнута в судовому порядку з відповідача, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених в позові та згідно доказів, наявних в матеріалах справи. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши  докази  у їх  сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 25 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Уніка» було укладено договір добровільного страхування автотранспорту №005028/4002/0000279. У відповідності з договором страхування було застраховано автомобіль «Volkswagen Toureg», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6 – 10).

ОСОБА_1 20 листопада 2014 року о 09.45 год., керуючись транспортним засобом «КІА Cerato», державний номер НОМЕР_2, рухався по пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську, де на перехресті з вул. Абхазькою під час зміни напрямку свого руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Toureg», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку ліворуч. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

08 грудня 2014 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було визнано винним ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 гривень (а.с. 13).

05 січня 2015 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 було залишено без задоволення, постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року – без змін (а.с. 15).

Згідно приписів п. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

20 листопада 2014 року до ПрАТ «СК «Уніка» звернувся страхувальник ОСОБА_2 з заявою про настання 20 листопада 2014 року страхового випадку з усіма необхідними документами для виплати страхового відшкодування (а.с. 16).

Згідно Звіту № 07/13-132 від 05 грудня 2014 року вартість відновлювального ремонту складає 116726,21 гривень (а.с. 19 – 32).

Відповідно до Рахунку № КС00004820 від 27 листопада 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 116567,28 гривень (а.с. 33 – 34).

16 грудня 2014 року ПрАТ «СК «Уніка» було складено та затверджено Страховий акт №00156958/1, відповідно до якого було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування та складено Наказ № 00156958 від 16 грудня 2014 року (а.с. 35 – 36).

На виконання договору страхування позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 116567,28 гривень шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТзОВ «Гранд Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 025374 від 17 грудня 2014 року (а.с. 37).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як водія транспортного засобу була зареєстрована у ПАТ «ХДІ страхування» згідно полісу АІ/2146475 (ліміт за полісом 50000,00 гривень, франшиза за полісом 1000,00 гривень). А отже, сума, яку відшкодовує ПАТ «ХДІ страхування» складає 49000,00 гривень (а.с. 38).

Окрім того, судом було встановлено, що позивач звертався до відповідача з досудовим попередженням № 15236 від 09 січня 2015 року та запропонував ОСОБА_1 відшкодувати ПрАТ «СК Уніка» заподіяні з його вини збитки в межах суми виплаченого страхового відшкодування 67567,28 гривень, проте дана вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення (а.с. 39).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вказує ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Зазначена норма закріплена також у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду,

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору страхування позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 116567,28 гривень шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТзОВ «Гранд Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 025374 від 17 грудня 2014 року.

У зв’язку з чим до ПрАТ «СК «Уніка» у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_1, як власника автомобіля «КІА Cerato», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen Toureg», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як водія транспортного засобу була зареєстрована у ПАТ «ХДІ страхування» згідно полісу АІ/2146475 (ліміт за полісом 50000,00 гривень, франшиза за полісом 1000,00 гривень), сума, яку відшкодовує ПАТ «ХДІ страхування» складає 49000,00 гривень, решта суми має бути стягнута з відповідача, як особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні судом у судовому засіданні в їх сукупності, враховуючи, що за даним страховим випадком ПрАТ «СК «Уніка» повністю виконало зобов’язання щодо виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування відповідно до вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення збитків в порядку регресу з відповідача та вважає за можливе їх задовольнити.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 675,67 гривень (платіжне доручення № 003074 від 28 січня 2015 року).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212 – 215, 223 – 233 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму в розмірі 67567,28 гривень по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» сплачений судовий збір в розмірі 675,67 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Брага