АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3193/08 Головуючий у 1 інстанції Мороз В.П.
Категорія 27 Доповідач Болтунова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Тамакулової В.О. суддів: Козлова С.П., Болтунової Л.М. при секретарі: Чергенець С. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми , -
встановила:
У вересні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останнього на її користь інфляційні витрати в сумі 15 963, 22 грн., 3% річних - 3 578, 23 грн., відшкодування моральної шкоди - 1695 грн. та витрати на юридичну допомогу -120 грн. і судові витрати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно рішення районного суду від 8 листопада 2002 року з ОСОБА_2 було стягнуто 31 992, 76 грн. за договором позики. Виконавчий лист знаходився на виконанні в ДВС На момент подання позову заборгованість складала 22 992, 76 грн., а тому позивачка просила ЇЇ вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2007 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її вимог, вважаючи, що судом були неправильно встановлені обставини по справі, зроблена оцінка доказів та їх дослідження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2002 року було стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сума боргу по договору позики в розмірі 31654грн.
Як вбачається з позовної заяви, 17 вересня 2007 року позивачка звернулася з вимогами про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з листопада 2002 року по серпень 2007 року в розмірі 15 963, 22 грн., а також за цей же період 3 відсотка річних від суми боргу, а саме 3 578, 23 грн., та відшкодування моральної шкоди 1695 грн.
Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку відмовивши в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення суми індексу інфляції, оскільки на спірні правовідносини поширюється правило ст. 214 ЦК УРСР 1963 року, щодо можливості застосування такої штрафної санкції, яка стосується національної грошової одиниці - гривні.
2
З матеріалів справи видно, що предметом договору позики між сторонами була іноземна валюта. (а.с. 10)
Що стосується відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, то і в цій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки така відповідальність не передбачена законодавством по даним правовідносинам.
Посилання районного суду щодо відсутності відповідальності за порушення договору позики у вигляді стягнення 3% річних, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання застосовуються вимоги ст. 214 ЦК України в редакції 1963 року.
Між тим, колегія суддів вважає, що рішення в даній частині слід залишити без змін, на підставі того, що позивачкою був пропущений термін позовної давності щодо зазначених вимог, згідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 року.
Колегія судців вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даної справи, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 218, 304, 308, 314 ЦПК Україна колегія судців, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.