Справа №2-301/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      м.Запоріжжя                                                                                                                       18.03.2009

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                                      Кухаря С.В.

при секретарі                                                            Шол М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3про усунення перешкод в здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

У суд з вказаним позовом звернувся позивач в якому просив суд: усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1народження не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні вказаною квартирою.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що на праві власності він має 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 Вказана частка належить йому на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2007 року. Співвласниками цієї квартири є ОСОБА_2 якій належить 1/3 частка вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 24.07.2001 року, р. № 1-1770 та ОСОБА_3 якій належить 1/3 частина цієї квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Клименко В.В, р. № 4276. Відповідач ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, а ОСОБА_1 дочка позивача. У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, не пускає його в квартиру АДРЕСА_1 він змушений звернутися до суду. Той факт, що ОСОБА_2 не пускає мене у квартиру АДРЕСА_1підтверджується відповіддю начальника Комунарського РО ЗГУ УМВД України в Запорозькій області та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої начальником Комунарського РО ЗГУ УМВД України в Запорізькій області від 29 травня 2008 року.

Відповідач позов не визнала повністю, та у заперечення вимог позивача пояснила, що дійсно на підставі мирової угоди ОСОБА_1. належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 але у вказаній мировій угоді не були вирішені питання - виділення жилої площі в натурі та порядку користування частками квартири. В даному випадку в зв'язку з особливостями планування квартири виділення частки ОСОБА_1. в натурі неможливе. Вказана квартира складається з двох кімнат площею 13 и 19 кв. метрів, загальна жила площа квартири складає 32 кв. метри. Шляхом арифметичних дій (32кв. м/3) вираховується, що жила площа, яка належить ОСОБА_1. складає 10,67 кв. метрів. Тобто згідно розрахунків ОСОБА_1. не може претендувати на жодну з двох кімнат, так як їхня площа більше, ніж площа, яка належить позивачеві. Крім того, розділ кімнати площею 19 кв. метрів на частини та виділення належної частини ОСОБА_1. є також неможливий. У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 50 Житлового кодексу України - жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. У кімнаті площею 19 кв. метрів наявне тільки одне вікно розташоване на коротшій стороні кімнати. Тобто при розділенні вказаної кімнати на частини, в одній із її частин буде відсутнє вікно, що суперечить вимогам санітарних та будівельних норм, щодо житлових приміщень.

Крім того, спільне проживання в одній із кімнат разом з позивачем вважає неможливим зі слідуючих причин:

1) у відповідності зі ст. 61 Сімейного кодексу України батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дитини. А так як ОСОБА_1. хронічно зловживає алкогольними напоями то своїми діями та поведінкою буде негативно впливати на мою неповнолітню доньку. Вказує, що саме асоціальний спосіб життя позивача в свій час призвів до розлучення.

2) у відповідності з вимогами ч.2 ст.50 Житлового Кодексу України не допускається заселення однієї кімнати особам різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

3) у вказаній квартирі відповідач мешкає разом зі своїм чоловіком та донькою і присутність в невідокремленій частині чужої людини буде негативно впливати на їх сімейний мікроклімат.

4) вже на протязі декількох років вона хворіє і присутність в невідокремленій частині людини, яка веде аморальний спосіб життя, буде негативно впливати на стан її здоров'я та не буде сприяти видужанню.

5) в квартирі, де вона проживає знаходяться різні речі, в тому числі і цінні і враховуючи, що позивач зловживає алкогольними напоями, у випадку його проживання у невідокремленій частині, з'являється небезпека зникнення цих речей.

Згідно ст.47 Житлового Кодексу України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,55 квадратного метра на одну особу. Згідно розрахунку розмір жилої площі, який належить гр.ОСОБА_1. (10,67кв.м) менше ніж передбачено законодавством за санітарними нормами.

Окрім цього з 23.11.2007р. позивач за користування комунальними послугами не сплачував, тому позивач була вимушена нести додаткові витрати, сплачуючи комунальні послуги за частину квартири, яка належить позивачу.

Суд, вислухавши позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1підлягає задоволенню повністю виходячи з наступних підстав.

Так, як встановлено судом що на праві власності позивач має 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 Вказана частка належить йому на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. Співвласниками цієї квартири є ОСОБА_2 якій належить 1/3 частка вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 24.07.2001 року, р. № 1-1770 та ОСОБА_3 якій належить 1/3 частина цієї квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Клименко В.В, р. № 4276. Факт права власності на частину вказаної квартири за позивачем відповідачкою не оспорюється.

Відповідач ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, а ОСОБА_1 - дочка позивача. Відповідачка ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, не пускає позивача в квартиру АДРЕСА_1 та створює перешкоди в користуванні частиною квартири, яка йому належить. Той факт, що ОСОБА_2 створює перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1підтверджується відповіддю начальника Комунарського РО ЗГУ УМВД України в Запорозькій області, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої начальником Комунарського РО ЗГУ УМВД України в Запорізькій області від 29 травня 2008 року, та самими поясненнями відповідачки яка не оспорює цей факт.

Всі вказані відповідачкою підстави для відмови в позові не є обґрунтованими і відповідач, як і суд не може позбавити позивача в користуванні власністю яка йому належить.

Так відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України - «Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності». Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України - «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.»

Фактично, як встановлено судом, відповідач протиправно позбавляє позивача права користування та розпорядження своєю власністю, і це право позивача судом повинно бути поновлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 48, 50 Закону України «Про власність», ст.ст. 321, 325 ЦК України, ст. ст. 6, 8, 10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1народження не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні вказаною квартирою.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.

Суддя                                                                                        Кухар С.В.