ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
10.02.07 Справа№ 5/3279-18/181А
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року Справа №5/3279-18/181А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Укрхімресурс” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова |
про | скасування рішення та спонукання до вчинення дій |
з участю представників:
від позивача – [...] представник (довіреність від 10.09.2006 року);
від відповідача – [...] –старший державний податковий інспектор (довіреність за №23280/9/10 від 11.10.2006 року),
ВСТАНОВИВ:
що ТзОВ „Укрхімресурс” звернулося з позовом до господарського суду про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (позивача у даній справі) та його виключення з Реєстру платників податку на додану вартість, прийнятого ДПІ у Франківському районі м.Львова, та про зобов‘язання останнього поновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Позивач вважає, що рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість прийнято без достатніх на те правових підстав. Окрім того, орган державної податкової служби вчасно не проінформував платника податків про анулювання згаданого свідоцтва, продовжував отримувати декларації з такого податку та проводились звірки щодо сплати податку.
В уточнені та доповнені до позовної заяви від 26.01.2007 року просить акт органу державної податкової служби скасувати та зобов‘язати ДПІ у Франківському районі м.Львова поновити ТзОВ „Укрхімресурс” в Реєстрі платників податку на додану вартість з 01.12.2005 року.
Представник позивача в судовому засіданні вищевикладені підставі позову підтримав та просить їх задоволити.
Відповідач заперечує проти позову, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву, які були підтримані представником відповідача в судовому засіданні.
Зокрема, представник відповідача, вважає, що органом державної податкової служби правомірно, у відповідності до підп. „г” п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” за №168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями. Просить в задоволенні позову відмовити.
На вимогу господарського суду відповідачем було надано акт за №175 від 01.12.2005 року, яким анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №17965573.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Як вбачається з акту за №175 від 01.12.2005 року, органом державної податкової служби було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №17965573, індивідуальний податковий номер 315890713052, виданого 29.08.2001 року платнику ТзОВ „Укрхімресурс”.
У відповідності до п.2.4 Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, комісія з проведення інвентаризації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість розглядає питання про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, підписує відповідний акт та подає його на затвердження керівнику органу державної податкової служби або приймає рішення про недостатність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість і повертає проект зазначеного акта разом із підтверджувальними документами до відповідного підрозділу. Датою прийняття рішення є дата затвердження керівником органу державної податкової служби акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або дата прийняття рішення про недостатність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість..
Отже, даний документ (акт) за своєю правовою природою є індивідуальним актом, оскільки у зв‘язку з його прийняттям настають певні юридичні наслідки, які можуть порушувати права, свободи та інтереси суб‘єктів господарювання, а тому може бути оспорений у відповідності до вимог ст.2 КАС України.
В згаданому акті зазначено, що платник, в даному випадку позивач, протягом дванадцяти послідовних місяців (01.10.2004 року по 30.09.2005 року) подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.
Як вбачається із акту №175, свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано на підставі підп. „ґ” п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” за №168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, та Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість від 30.08.2005 року за №372.
У відповідності до вимог згаданого підпункту, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Згаданий підпункт, викладений в наведеній редакції, згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 року № 2505-IV, який набув чинності з 01.04.2005 року.
Згідно абзацу 4 пункту 13 (Перехідні положення) розділу 2 згаданого Закону, у двомісячний термін після введення в дію цього Закону провадиться інвентаризація платників податку з метою вилучення з Реєстру платників, які не відповідають визначеним цим Законом критеріям, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавець не поширив застосування нової редакції п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема підп. „ґ”, на правовідносини які мали місце до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
А тому, згаданий підпункт повинен застосовуватись з моменту набрання чинності цим законом і не може застосовуватись до правовідносин, які мали місце до набрання чинності згаданого закону, зокрема, анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість, в даному випадку, можливо лише тоді, коли особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, починаючи з моменту набрання чинності нової редакції п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
На виконання абзацу 4 пункту 13 (Перехідні положення) розділу 2 Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 534, було делеговано Державній податковій адміністрації повноваження на затвердження за погодженням з Міністерством фінансів Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”.
В свою чергу, наказом від 30 серпня 2005 року № 372 Державної податкової адміністрації України затверджено Порядок проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2005 року за № 1039/11319.
У відповідності до вимог п.1.3 згаданого Порядку, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру платників податку на додану вартість, та у разі існування підстав, визначених у підпунктах „а” –„ґ” пункту 9.8 статті 9 Закону, приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість.
Згідно п.1.4 цього ж Порядку, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі, визначеній у підпункті „а” пункту 9.8 статті 9 Закону, здійснюється за заявою платника податку на додану вартість у порядку, передбаченому Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (далі - Положення), а на підставах, визначених у підпунктах „б” –„ґ” цього пункту Закону, - за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що порядок реалізації органом державної податкової служби ініціативи щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість законодавством не визначено.
В матеріалах справи наявні податкові декларації за період з жовтня 2004 року по вересень 2005 року включно, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.
Однак, позивачем було додано до матеріалів справи податкові декларації за період з грудня 2004 року по грудень 2005 року, з яких вбачається, що в листопаді 2005 року у позивача вже були оподатковувані операції податком на додану вартість.
А тому, з врахуванням того, що перебіг строку, протягом якого у підприємства повинні бути оподатковувані операції податком на додану вартість, на думку суду, повинен починатись з квітня 2005 року (момент набрання чинності Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"), суд вважає, що орган державної податкової служби неправомірно поширив норми згаданого закону на правовідносини, які існували до набрання ним чинності.
Слід також зазначити, що органом державної податкової служби, протягом року приймались від позивача податкові декларації з податку на додану вартість, при цьому, не повідомлялось останнього про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому позов слід задоволити.
Окрім того, ухвалою від 25.12.2006 року було вжито заходів забезпечення позову, а саме зупинено дію рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 01.12.2005 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ „Укрхімресурс” до вирішення справи по суті. Враховуючи положення ч.4 ст.118 КАС України, суд вважає, що вжиті заходи слід зберегти до набрання постановою законної сили.
У відповідності до вимог ст.94 КАС України, документально підтвердженні судові витрати покласти на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, ч.4 ст.118, ст.ст.160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задоволити.
2. Скасувати акт за №175 від 01.12.2005 року, прийнятий ДПІ у Франківському районі м.Львова.
3. Зобов‘язати ДПІ у Франківському районі м.Львова поновити ТзОВ „Укрхімресурс” в Реєстрі платників податку на додану вартість з 01.12.2005 року.
4. Вжиті ухвалою від 25.12.2006 року заходи забезпечення позову зберегти до набрання даною постановою законної сили.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.