ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.06.06 № 12/252/06-АП
суддя Проценко О.А.
За позовом: Мелітопольського міського центру зайнятості, м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача: Приватної фірми “Клинок”, Запорізька область, м.Мелітополь
Суддя Проценко О.А.
Представники:
Від позивача: Арабаджи С.В. - представник на підставі дов. №б/н від 04.01.2006р.
Від відповідача: не з’явився
Заявлені вимоги про стягнення 2633,23грн. заборгованості у рахунок погашення недоїмки по внесках до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Ухвалою суду від 18.05.2006р. відкрито провадження у адміністративній справі № 12/128/06-АП. Судовий розгляд призначено на 05.06.2006р. Про дату, час і місце проведення засідання сторони повідомлені належним чином.
Позивач наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Відповідач проти заявлених вимог не заперечує, що піддержується актом звірки від 29.05.2006р. Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце проведення засідання повідомлений належним чином. Письмову заяву про відкладення судового засідання суду не надано.
Згідно з нормами ст.128 КАС України неприбуття представника сторони без повноважних причин не є перешкодою для розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено:
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Мелітопольський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одним з основних завдань якого є реалізація в регіоні державної політики в сфері страхування на випадок безробіття.
Згідно з ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі-Закон) передбачено, що розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням державного бюджету України на поточний рік.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 17 Закону роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Пунктом 1 статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено, що розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік для роботодавця –у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”.
Приватна фірма “Клинок” зареєстрована як платник страхових внесків в Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у Мелітопольському районному центрі зайнятості.
Як свідчать розрахункові відомості відповідача про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 1 квартал 2006 рік, Приватна фірма “Клинок” має недоїмку з виплат страхових внесків до Фонду в розмірі 2633,23грн.
Статтею 35 Закону роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внескі.
Факт наявності заборгованості відповідач не заперечує. 29.05.2006р. сторони підписали акт звірки по заборгованості по сплаті страхових внесків, згідно до якого сума боргу складає 2633,23грн.
На момент розгляду спору оплату страхових внесків відповідач не здійснив, в зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків у сумі 2633,23грн. обґрунтовані, документально підтверджені і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 94, 128, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Приватної фірми “Клинок” (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Леніна, 91, р/р 26002005111001 в АБ “Муніципальний”, МФО 313537, код ЄДРПОУ 20490199, інд. под. номер 204901908329) на користь Мелітопольського міського центру зайнятості (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50 річчя Перемоги, 36/14, р/р 37174301900013 УДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20524107, код платежу 50040100) 2633(дві тисячі шістсот тридцять три)грн. 23коп. недоїмки з виплат страхових внесків.
Суддя О.А. Проценко
Постанова виготовлена та підписана:_
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.