Справа № 2- а-97/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 березня   2009 року  Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

                                                  головуючого судді         Іван юти Т.Є.

                                                  при секретарі                  Зайченко О.Л.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10    до ОСОБА_11 Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області  про стягнення  щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

                                                    встановив:      

В  позовах, вказаних вище позивачів, які об”єднані судом в одне провадження,  кожен позивач просив суд визнати протиправною відмову відповідача ОСОБА_11 Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі  у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов”язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.

Кожен позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” має право на  нарахування і виплату відповідачем  щомісячно державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 років. Відповідач відмовив у  здіснення нарахування.

В судовому засіданні позивачі  позов підтримали і суду пояснили, що статус “дитини війни” вони одержали з 1.01.2006 року, з цього ж часу користуються пільгами. Доплату як “дітям війни” одержують з 1.01.2008 року в розмірі 10%.   До суду з аналогічним позовом в 2007, 2008 роках не звертались, так як не були ознайомлені з законодавством.

Представник відповідача проти позову заперечила і суду пояснила, що позивачі без поважних причин пропустили строк позовної давності і відповідач діяв відповідно до визначених повноважень та згідно діючого законодавства, а саме  Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону прводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада та поетапно, а не з бюджету Пенсійного фонду.  Законами України “Про Державний бюджету країни на 2006 рік “ та “Про Державний бюджету країни на 2007 рік”  зупинено на 2006 та 2007 роки дію ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. З 1.01.2008 року позивачам проводиться виплата в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що кожен позивач є пенсіонером і дитиною війни, так як кожен є громадянином України і станом на 2.09.1945 року кожному було менше 18 років, що підтверджується записами  в паспортах позивачів про вік і громадянство та в пенсійних посвідченнях кожного.

Згідно ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” дитина війни має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до  ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1,2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина,  її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Позивачі  є дітьми війни в розумінні Закону України “про соціальний захист дітей війни” що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст.110 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2006 рік “ в редакції Закону України від 19.01.2006 року  було встановлено, що пільги дітям війни, встановлені вказаною ст.6 Закону України, запроваджуються протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Вказані вимоги Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку  виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”, і позивачам з вказаних вище підстав не перераховувалась пенсія та не виплачувалось підвищення до пенсії щомісячно протягом 2006 року, а тому вимоги задоволенню не підлягають.

           Згідно ст.71 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік “ зупинено дію вказаної ст.6 Закону України на 2007 рік , але в ст.111 цього ж Закону встановлено, що з 2007 року підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ виплачуються особам які є інвалідами, крім тих на яких поширюється дія Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “, у розмірі 50 % надбавки, встановленої для учасників війни.  Позивачам з вказаних ними вище підстав не перераховувалась пенсія та не виплачувалось підвищення  до пенсії щомісячно протягом 2007 року.  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вказані положення визнані неконституційними.                

            Законом України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ вказану ст.6 Закону України було викладено в слідуючій редакції- дітям війни, крім тих на яких поширюється дія Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії встановлюється підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  вказані зміни визнані неконституційними і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року “ Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян “ установлено, що дітям війни , крім тих на яких поширюється дія Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ та “ Про жертви нацистських переслідувань “ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги підвищення виплачувалось в таких розмірах: з 22.05.2008 року — 48,10 грн., з 01.07.2008 року — 48,20 грн., з 01.10.2008 року — 49,80 грн. З 01.01.2008 року розмір підвищення до пенсії дітям війни становив 47 грн., а з 01.04.2008 року по 21.05.2008 року 48,10 грн. щомісячно. Вказані обставини підтверджуються письмовими повідомленнями відповідача на заяви позивачів про перерахунок  підвищення до пенсії.

             За період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року і за період з 01.01.2008 року по 28.05.2008 року,  коли діяли вказані вище неконституційні положення,  вимоги позивачів до відповідача не підлягають задоволенню, так як рішеннями Конституційного Суду України на відповідача не покладався обов”язок перерахувати пенсії та виплатити підвищення до пенсії у зв”язку з дією неконституційних положень і такий же обов”язок на відповідача не покладався  будь-яким Законом України на виконання вказаного рішення та такий обов”язок не передбачений Законом України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, а питання відшкодування шкоди вирішується в порядку цивільного судочинства. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

               За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року  та з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню у зв”язку з пропуском без поважних причин кожним позивачем  строку звернення до суду за захистом своїх прав в 1 рік який обчислюється  з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права відповідно до ст.99 ч.2 КАС України. Суд враховує, що про порушення своїх прав кожен позивач повинен був дізнатися в момент здійснення йому щомісячно виплати  без підвищення до пенсії на яке вказують позивачі, так як пільгами по сплаті 25% вартості електроенергії та газопостачання кожен користувався з 1.01..2006 року. А позовні заяви  кожен позивач подав тільки в лютому місяці 2009 року.

Згідно ст.100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, так  як на цьому наполягає відповідач. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачів, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставі невиконання своїх  зобов”язань, встановлених ст.. 46 Конституції України та ст.. 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того Пенсійний  фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне Пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст..22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових  законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого  законом.

 Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для : встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів  соціальної допомоги, допомоги сім”Ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших  соціальних  виплат виходячи з вимог Конституції України та Законів України.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне  пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового  стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України  “Про загальнообов”язкове державне  пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим  Законом.  

                Суд вважає слід визнати неправомірною бездіяльність відповідача у не проведенні перерахування пенсії та не проведенні виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного Законом України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ за період часу з 22.05.2008 року по день винесення рішення в даній справі кожному позивачу окремо та зобов”язати відповідача провести перерахунок пенсісії та виплатити підвищення до пенсії кожному пенсіонеру — позивачу за період з 22.05.2008 року по день винесення рішення у даній справі, задоволивши позов частково із слідуючих міркувань.

Суд також вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами  Закону, а не постанови КМ України. Пунк 5 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя “ вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти  будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт , який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов”язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

                    Таким чином встановлено, що постанова КМ України від 28.05.2008 року №530,  на яку вказує відповідач, не відповідає ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ про розмір підвищення до пенсії, а тому відповідачу слід було застосовувати Закон України, що не було зроблено.  

             При  розрахунку розміру підвищення до пенсії кожному пенсіонеру за вказаний судом період слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначається відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ при наявності страхового стажу, так як  позивач -  жінка і кожен позивач - чоловік має, вказаний вище страховий стаж.

             Відповідно до ст.58 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб які втратили працездатність становив з 01.04.2008 року-481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 01.10.2008 року-498 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав  суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є обґрунтованими  та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням річного строку звернення до суду з позовом за захистом свобод та інтересів.

                                 Керуючись ст. ст.ст.11, 71 ,86, 99 ч.2, 100, 158-163  КАС  України ст.19,22,46 Конституції України, ст.28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року,  суд,-

                                                        постановив:

                  Позови задоволити частково.

           Визнати відмову  ОСОБА_11 управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі  щодо невиплати  щомісячної державної допомоги дітям війни врозмірі 30%    неправомірною.

 Зобов”яати управління пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10    надбавку, передбачену ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 22 травня 2008 року по  20  березня 2009 року

Постанова може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження протягом  10 днів.

 Суддя: підпис

З оригіналом згідно