ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01.02.07 р. Справа № 32/378пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді О.М. Сковородіної
при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Круть Є.Ю. довіреність від 02.06.06р.
Губський Р.В. довіреність від 11.01.07р.
від відповідача: 1. ОСОБА_2 довіреність від 21.12.06р.
2. Пильгун М.В. довіреність від 07.09.06р.
3. Сухоруков Д.В. довіреність від 11.12.06р.
4. не з'явився
від третьої особи: не з'явився
за позовом: Акціонерного банку “ІКАР - БАНК” м. Донецьк
до відповідачів: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка
2) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк
3) Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” в особі Донецької філії м. Донецьк
4) Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - промислова компанія “Інагро” м. Сніжне
третя особа: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Сніжне
про визнання недійсним договору купівлі - продажу, що укладений за результатами прилюдних торгів 07.11.06р.
Позивач, Акціонерний банк “ІКАР - БАНК” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк, Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” в особі Донецької філії м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - промислова компанія “Інагро” м. Сніжне про визнання недійсними: договору купівлі - продажу, що укладений за результатами прилюдних торгів 07.11.06р., акту державного виконавця від 08.11.06р. про реалізацію предмета іпотеки - комплексу будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою:АДРЕСА_1, акту державного виконавця від 08.11.06р. про реалізацію предмета іпотеки - огорожу комплексу будівель ковбасної фабрики (літ.№1), що розташований за адресою:АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на комплекс будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що видане Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, ІП НОМЕР_1, свідоцтва про право власності на огорожу комплексу будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що видане Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, ІП НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в порушення вимог Закону України „Про виконавче провадження”, Закону України „Про іпотеку” було реалізоване виконавчою службою заставлене майно, а саме: 1) вибір позивачем торгової організації, яка мала проводити торги - не здійснювався; 2) виконавча служба не повідомлювала позивача про проведення оцінки предмета застави в межах виконавчого провадження, та вважає, що оцінка, яка була проведена не відображує дійсну вартість майна.
Також, позивач вказував, що на момент проведення торгів з реалізації предмету застави були застосовані заходи забезпечення позову в межах розгляду справи № 44/371пн, за якими було зупинено виконання виконавчих написів приватного нотаріусу ОСОБА_4 від 27.09.05р. НОМЕР_2 та від 03.11.05р. НОМЕР_3
За таких обставин вважає, що торги взагалі не мали проводитись.
25.12.06р. позивачем у справі були подані доповнення до позовної заяви, відповідно до яких він просив суд визнати конкурс між спеціалізованими організаціями від 12.10.06р. таким, що проведений з порушенням чинного законодавства та скасувати його результати; 2) провести ревізію оцінки нерухомого майна, що була здійснена суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. Вказана заява судом не приймається до розгляду, оскільки, позивачем в порушення ст. 22 ГПК України одночасно змінюються підстава та предмет позову. Крім того, суд зазначає, що за такими вимогами має бути змінено навіть коло відповідачів у справі.
Як слід, в межах справи № 32/378пд судом розглядаються первісно заявлені вимоги.
Відповідач 1 - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка проти позову заперечував, посилаючись на те: 1) оцінка майна, яке було придбане за оспорюваним договором, проведена належною особою - оцінювачем; 2) недбале ставлення позивача до реалізації своїх прав в межах виконавчого провадження, стало причиною вибору спеціалізованої торгової організації безпосередньо виконавчою службою.
Зауважував до суду на те, що заходи забезпечення позову, прийняті відповідно до ухвали господарського суду Донецької області у справі № 44/371пн, в теперішній час скасовані, і тому не можуть вважатись такими, що перешкоджали проведенню реалізації предмета застави.
Відповідач 2 - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області також заперечував проти позову за аналогічними підставами. Крім того, вважав, що у Ворошиловському районному суді м. Донецька вже знаходиться справа між тими сторонами, з тих же підстав, та про той самий предмет позову.
Відповідач 3 - Спеціалізоване державне підприємство “Укрспец'юст”, в особі Донецької філії м. Донецьк, у відзиві на позовну заяву вказував на те, що позивачем не наведено фактів, які свідчать про порушення відповідачем 3 діючего законодавства при проведенні торгів щодо реалізації предмета іпотеки, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 4 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - промислова компанія “Інагро” м. Сніжне, також просило відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, з боку позивача не висловлено жодних посилань на те, киї дії відповідача 4 є підставою для визнання недійсним договору, торгів та інших позовних вимог, викладених в позовній заяві.
Ухвалою суду від 11.12.06р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Суб'єкт підприємницької діяльності Тіщенко Микола Валентинович. Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, письмових пояснень до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір № 25/1-2003 від 15.10.2004р., за умовами якого, в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 24.06.03р. (укладеного між тими ж сторонами), було передано в іпотеку комплекс будівель, що знаходиться по вул. Леніна, 154 в м. Сніжному, та включає 41 об'єкт нерухомості з огорожею.
Внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем 4 за кредитним договором, 03.11.05р. приватним нотаріусом ОСОБА_4, шляхом вчинення виконавчого напису, було звернуто стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 15.10.04р. № 25/1-2003.
В подальшому, 07.11.05р., позивач звернувся до ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції з заявою про прийняття до виконання виконавчого напису.
07.09.2006р. згідно з приписами ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження” та наказом міністерства юстиції України від 17.05.04р. № 38/5 „Про затвердження Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого”, відповідно до постанови начальника ДВС Донецької області, за актом приймання-передавання зведене виконавче провадження № 20-3-2006 (до якого, зокрема, було включено і виконавчий напис нотаріуса від 03.11.05р.), було передане до виконання у Відділ примусового виконання рішень ДВС Донецької області.
Як слід, наступні виконавчі дії вчинювались вже іншим органом, на який покладено обов'язок щодо примусового виконання виконавчих документів.
07.11.2006р. в межах виконавчого провадження відбулась реалізація предмета іпотеки.
Оцінюючи доводи позивача, щодо неправомірності продажу предмета іпотеки, внаслідок наявності на момент продажу заходів забезпечення, прийнятих у справі № 44/371пн, які полягали у зупиненні стягнення на підставі виконавчих написів щодо предмету іпотеки, суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 27.10.06р. у справі № 44/371пн були вжиті заходи забезпечення позову державної податкової інспекції в місті Сніжному до акціонерного банку „Ікар-Банк” про визнання виконавчих написів приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 27.09.05 року НОМЕР_2 та від 03.11.05 року НОМЕР_3 такими, що не підлягають виконанню, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позову товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-промислова компанія „Інагро”, у наступній формі: 1) Зупинити стягнення на підставі виконавчих написів приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 27.09.05 року НОМЕР_2 та від 03.11.05 року НОМЕР_3
Проте, виходячи зі змісту реквізитів зобов'язаної особи (тобто, особи, щодо якої вжиті ці запобіжні заходи), вказаних в ухвалі, такою особою є державна виконавча служба у м. Сніжне ( а не відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області - відповідач 2 у справі) .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що всупереч тверджень позивача, цивільна дієздатність відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області (відповідач 2 у справі), щодо здійснення примусового виконання виконавчих написів, не була обмежена забороною суду за ухвалою від 27.10.06р. у справі № 44/371пн.
Крім того, за аналогічних підстав, суд вважає хибними доводи позивача, що наявність вжитих заходів забезпечення, незалежно від непоінформованості відповідача 2, позбавляло останнього прав на вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням.
Доводи позивача про те, що оцінка предмета іпотеки, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - фізичної особи підприємцем ОСОБА_3, не відображує дійсну вартість майна, та взагалі проведена неналежною особою, оцінюються судом критично, з огляду на таке.
По-перше, рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 22.11.2006р. (яке набрало законної сили), встановлено що оцінку проведено незалежним оцінювачем ОСОБА_3, який відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності від 30.01.2006р НОМЕР_4, виданого Фондом державного майна України має право здійснювати оцінку майна та майнових прав. Цей факт, в розумінні ст.35 ГПК України є преюдіційним, та відповідно не потребує доказуванню при розгляді цієї справи.
Крім того, відповідно до 14 Закону України „Про виконавче провадження” для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Тобто, вимогами закону не передбачено, що така оцінка може проводитись лише тим суб'єктом оціночної діяльності, який внесений до Реєстру атестованих судових експертів.
За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про неналежність особи - суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, є надуманими.
По-друге, сама оцінка предмета іпотеки, яка проведена за виконавчим провадженням, не була оскаржена позивачем, як-то передбачено ч. 4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження”. До того ж, всупереч твердженням позивача, про результати цієї оцінки, позивач був повідомлений ще 29.09.06р. (арк. справи 61-63 т. 1).
При цьому, єдиним доводом заниження вартості предмету іпотеки, позивач вважає порівняння її з вартістю, що визначена суб'єктом оціночної діяльності - Приватною архітектурно-будівельною фірмою „АРСТ”, проведеною при укладанні іпотечного договору.
Проте, така оцінка проведена за методом „заміщення”, який полягає у визначені на дату оцінки поточної вартості витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною, та відповідно п.19 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440, взагалі віднесений до неринкових видів оцінки.
Цей метод оцінки не є єдиним, який застосовується при визначенні вартості майна.
Тому, суд вважає недоведеним з боку позивача, що саме оцінка майна проведена при укладанні іпотечного договору дійсно відображувала його вартість, за якою майно можливе було реалізувати у наступному.
Що стосується доводів позивача про порушення його прав - іпотекодержателя, щодо вибору спеціалізованої організації, яка мала проводити реалізацію предмета іпотеки, суд виходить з наступного.
Частиною 8 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „Про іпотеку”.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 України „Про іпотеку” організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.
Як стверджується відповідачем 2, та не заперечується власне позивачем, СДП “Укрспец”юст” було залучено до проведення спірних торгів, саме на конкурсній основі, як того і потребує чинне законодавство.
При проведенні такого конкурсу, спеціалізовані організації відрізнялись лише вартістю комісійної винагороди, яку вони отримують при проведенні торгів.
СДП “Укрспец”юст”, при проведенні цього конкурсу запропонував найменшу вартість комісійної винагороди.
Таким чином, обрання спеціалізованої організації, навіть за відсутністю такого вибору з боку позивача - ніяким чином не порушило його прав, як іпотекодержателя.
Слід зазначити, що завищена вартість комісійної винагороди (в порівнянні її до встановленої ст. 47 Закону України „Про іпотеку” в розмірі 3%), яка запропонована була СДП „Укрспец”юст” при обранні його, як спеціалізованої організації за конкурсом, у розмірі 11%, також ніяким чином не вплинула на права позивача, оскільки, фактично, комісійна винагорода, що була встановлена за договорами по реалізації предмета іпотеки (арк. справи 66-72 т. 1), складала 3% (тобто, відповідала вимогам Закону України „Про іпотеку”).
Також, суд зазначає, що позивач протягом майже 11 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, нехтував своїми правами стягувача, визначених, зокрема, ст.11-1, 14 та інш. Закону України “Про виконавче провадження”.
Тому, суд розцінює таку бездіяльність, як зловживання правом, та відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, вважає, що позовні вимоги за таких обставин не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Закону України „Про іпотеку”, Закону України „Про виконавче провадження”, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного банку “ІКАР - БАНК” м. Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк, Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” в особі Донецької філії м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - промислова компанія “Інагро” м. Сніжне, за участю третьої особи: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Сніжне про визнання недійсними: договору купівлі - продажу, що укладений за результатами прилюдних торгів 07.11.06р., акту державного виконавця від 08.11.06р. про реалізацію предмета іпотеки - комплексу будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою:АДРЕСА_1, акту державного виконавця від 08.11.06р. про реалізацію предмета іпотеки - огорожу комплексу будівель ковбасної фабрики (літ.№1), що розташований за адресою:АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на комплекс будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що видане Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, ІП НОМЕР_1, свідоцтва про право власності на огорожу комплексу будівель ковбасної фабрики, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що видане Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка, ІП НОМЕР_1.
Повний текст рішення підписаний 06.02.07р.
Рішення набирає законної сили 19.02.2007р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.