Справа №2-2077/2011

Код суду –0707

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р. м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»Закарпатського РУ Мукачівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання кредитно-заставного договору незаконним та його скасування ,

в с т а н о в и в :

09.02.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»Закарпатського РУ Мукачівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання кредитно-заставного договору незаконним та його скасування

У відповідності до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Керуючись ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Керуючись ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за місцем проживання споживача.

Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 року за №1023-Х11 регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Ознайомившись із даною заявою, суддя не знаходить підстав для звільнення від сплати судового збору оскільки на вказані в позовній заяві правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Згідно п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживчий кредит –кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, згідно п.2 ст.11 перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений. Із змісту договору №МКН0AN02005242 від 10.04.2008 та наданих суду матеріалів між сторонами була вказана мета, тобто, що кошти отримуються для придбання автомобіля , отже даний кредитний договір не може бути визнаний споживчим кредитом і тому дія Закону «Про захист прав споживачів»не поширюється на вище вказані відносини. Крім того Закон України «Про захист прав споживачів»передбачає реалізацію захисту прав споживача шляхом розірвання договору та стягнення шкоди. Вимоги які заявлені позивачами стосуються визнання договорів недійсними на значну суму.

Пред’явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119 ЦПК України, а саме: зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу майнових правовідносин, однак з наданих матеріалів вбачається, що позовна заява не містить ціни позову, що унеможливлює визначення розміру судового збору, належного до сплати, позивачам необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1% від ціни позову (але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Крім того , позивачем не додано документальне підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою про надання йому копії індивідуальної та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та довідки про отримання доходів ОСОБА_1 за останні шість місяців, і йому було відмовлено.

Згідно ст. 137 ЦПК України , у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 119, ст. 121 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»Закарпатського РУ Мукачівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання кредитно-заставного договору незаконним та його скасування - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 08 червня 2011 року, але не пізніше п’яти днів з дня отримання нею ухвали.

Роз»яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Суддя Мукачівського                                                   

міськрайонного суду                               ОСОБА_2