АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2820/2008 Головуючий 1 інстанції Якименко Л.Г.
Категорія 30/32 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2008 року
Колегія судців судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Осіяна О.М., Котушенко С.П.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11255" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11255", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених в наслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2003 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою і просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 3946 та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що 14 листопада 2002 року приблизно о 17-45 годині вона з сином - ОСОБА_3, 1993 року народження переходили на зелений сигнал світлофору проїжджу частину пр. Правди від буд.. №2 до ресторану „Макдональдс", коли в цей же час ОСОБА_2, який керував ГАЗ 3213, державний номерний знак НОМЕР_1 та який належить ВАТ „Автотранспортне підприємство 11255", скоїв наїзд на її сина. В результаті наїзду ОСОБА_3 Отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струс головного мозку 1 ступеню, гематоми в потиличній області лоба та гематоми м'яких тканей правої гомілки в середній третини, синців в області правої гомілки в верхній третині, що за своїм характером відносяться до легких тілесних пошкоджень, як таких що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Окрім цього, позивачка понесла витрати на лікування сина.
В ході судових засідань позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та просила суд постановити рішення яким стягнути на її користь матеріальну допомогу в розмірі 11535 грн., яка складається з спричиненої майнової шкоди та витрат в розмірі 6 501,70 грн., додаткових витрат на майбутнє санітарно-курортне лікування та оплату проїзду до санаторію „Батьківщина", м. Євпаторія в сумі 5 033,23 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково , з відповідача стягнуто на користь позивачки 6501 грн. 70 коп. на відшкодування матеріальної шокди та на відшкодування моральної шкоди стягнуто 30000 грн., судові витрати по справі, а в решті вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог по стягненню додаткових витрат на санаторно-курортне лікування сина і задовольнити ці вимоги у сумі 5033 грн. 23 коп. , а ВАТ „Автотранспортне підприємство 11255" ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити нове рішення про стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВАТ „ АТП 1125" слід відхилити, а рішення суду залишити без змін , оскільки для скасування рішення підстави вказані в ст.ст. 309, 311 ЦПК України відсутні, а доводи наведені в апеляційних скаргах не мають ознак неправильного застосування судом норм матеріального або процесуального права , які призвели , або могли призвести до невірного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і, що знайшло своє підтвердження в судових засіданнях неповнолітній ОСОБА_3. 14 листопада 2002 року о 17 годині 45 хвилин отримав тілесні ушкодження транспортним засобом -мікроавтобусом „ГАЗ-3213" держзнак НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності та за кермом, якого знаходився ОСОБА_2 , що знаходився в трудових відносинах з відповідачем . Сума витрат , яка була витрачена позивачкою на лікування сина сторонами не оспорювалась і не оспорюється і в даній частині постановлено законне та обґрунтоване рішення на підставах ст..ст. 1166,1187 ЦК України.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог ст..23, 1167 ЦК України. Обговорюючи питання про розмір суми , стягнутої на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди колегія суддів , як і суд першої інстанції, виходить з роз'яснень , що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди „ , а саме про те , що розмір відшкодування суд повинен визначати залежно від характеру немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення) і з урахуванням інших обставин , а саме значного періоду часу , паротягом якого даний спір не було вирішено по суті. Також було враховано стан здоров'я потерпілого - сина позивачки по справі , тяжкість вимушених змін у його та її життєвих і виробничих стосунках , час та зусилля , необхідні для відновлення стану здоров'я . При цьому суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає , що підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не встановлено.
Обговорюючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про необхідність стягнення додаткових витрат для попередньої оплати санаторно-курортного лікування та оплату проїзду до санаторію в сумі 5033 грн.23 коп. , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення апеляційної скарги не має , оскільки у самому висновку експерта № 421 від 9 квітня 2007 року ( т. 1 ар. сп. 243-266) вказано на те , що питання необхідності санаторно-курортного лікування на майбутнє , так і необхідності супроводу пацієнта до місця такого лікування , вирішується медико-соціальною експертною комісією ( МСЕК) в залежності від стану здоров'я пацієнта на момент огляду , однак документально така необхідність позивачку підтверджена не була.
Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку
про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального
права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони
зводяться до не згоди з рішенням суду і були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку
суду.
Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 11255"- відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .