Справа № 22-11165                       головуючий по 1 інстанції Литвинова І.B.

Доповідач Столбун В.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляцій­ного суду м. Києва в складі:

головуючого Столбун В.І,  суддів Желепи О.В.,  Волошиної В.М.  при секретарі Денисенко С. С.  розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року  в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,  3-я особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Да-від Дурмішханович,  Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним за­повіту та визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І.,  пояснення учасників процесу,  переві­ривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія

встановила:

У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом,  в якому про­сила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 ,  складений на користь ОСОБА_2  і посвідчений 05.10.2005 року та визнати за нею право власності на спадкове май­но,  зокрема. Квартиру АДРЕСА_1

Свої вимоги позивачка мотивувала тим,  що померла є рідною сестрою її бабусі та відповідачки і що у 2002 році нею був складений заповіт на її ім. »я. Вважає,  що за­повіт складений пізніше на користь відповідачки є недійсним,  оскільки в момент його підписання ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій і вільного воле явлення не було,  оскільки померла зловживала алкогольними напоями,  обстежувалась у Київсь­кому міському психо-неврологічному диспансері №2,  останнім часом була лежачою.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2007 року позов було задоволено частково. Визнано недійсним заповіт,  складений ОСОБА_4 05.10.2005 року та визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1

Не погоджуючись з даним рішенням,  представник ОСОБА_2  подав апе­ляційну скаргу,  в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В скарзі посилається на те,  що при постановленні рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права,  справа розглянута необ"єктивно,  суд не прийняв до уваги показання всіх свідків. Висновок експертизи не є обов»язковим для суду і повинен оцінюватись у сукупності з іншими доказами. Суд повинен був провести повторну експертизу з залученням лікара-нарколога,  витребувати з психоневрологічно-гр диспансеру копію журналу виклику лікаря на дім та журналу реєстрації хворих.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши закон­ність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  суд дійшов висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2005 року  померла ОСОБА_4

05, 10.2005 року нею був зроблений заповіт на належне їй майно на користь ОСОБА_2  Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Вашагашвілі Д.Д.

29.10.2002 року ОСОБА_4 заповіла належну їй квартиру ОСОБА_3,  який також був посвідчений приватний нотаріусом Вашагашвілі Д.Д.

2

Відповідно до норм цивільного законодавства заповіт є особистим розпоря­дженням громадянина щодо свого майна на випадок смерті з призначенням спадкоєм­ців,  виконане в установленій законом формі і є односторонньою угодою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3,  суд першої інстанції виходив з того,  що вільного волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту на її користь не було,  що ступінь розладів психічної діяльності заповідача в день складання запові­ту була такою,  що вплинула на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керу­вати ними.

Такий висновок суду узгоджується з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи №73 від 16.01.2007 року,  згідно з яким померла ОСОБА_4 на день складання заповіту страждала органічним ураженням головного мозку су­динно-інтоксикаційного ґенезу з інтелектуально мністичним зниженням і суттєвими змінами особистості.

Крім того,  сукупність наданих суду інших доказів свідчить про те,  що померла останнім часом виявляла ознаки хронічного алкоголізму.

Допитаний судом експерт Подкаменний В.В. зазначив,  що комісією були вра­ховані всі показання свідків та медична документація.

Доводи скарги про те,  що експерти,  які проводили експертизу не зовсім компе­тентні,  не заслуговують на увагу,  оскільки Подкаменний В.В. є судово-психіатричним експертом вищого класу з експертним стажем 16 років. Інші також мають стаж експе­ртної діяльності в даній галузі більше 10 років.

Посилання на те,  до складу експертної комісії не ввійшли лікарі-наркологи є необґрунтованими,  оскільки перед експертами не ставились питання щодо перевірки та встановлення ступеня її алкогольної залежності.

Інші доводи скарги також не спростовують правильність висновків суду.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи,  перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами,  яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і про­цесуального права,  а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313, 315 ЦПК України,  колегія,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року за­

лишити без змін.                                                                             

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двох місяців.