Cправа № 2-279/2009р.

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                       І М Е Н ЕМ      У К Р А Ї Н И

  17 березня 2009 року.                                                                                      м. Прилуки

    Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:  головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участі сторін та їх представників, адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Прилуцька міська державна нотаріальна контора - про визнання заповіту недійсним,  –

                                         В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом вказуючи на те, що 04.08.2008року   померла її сестра ОСОБА_4 у віці 81 рік, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частки житлового будинку за №52 по вул.Михайлівська в м.Прилуки Чернігівської області. Рішенням Прилуцького міськрайсуду від 12.01.2009року було встановлено факт родинних відносин між нею (позивачкою) та померлою сестрою ОСОБА_4. Однак, прийняти спадщину після померлої сестри ОСОБА_4 їй перешкоджає та обставина, що  остання 15.02.2007року склала заповіт всього свого майна на користь ОСОБА_3, а тому позивачка і звернулась до суду з даним позовом про визнання заповіту недійсним на підставі ст.ст.16,215,1257 Цивільного Кодексу України мотивуючи тим,            що при складанні заповіту волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов і на його обгрунтування дали відповідні пояснення про те, що на їх думку відповідачка та її чоловік ОСОБА_5 ще за життя заповідача ОСОБА_4 створили вкрай негативні умови проживання останньої, чим позбавили її волі та можливості вчиняти будь-які дії по розпорядженню своїм майном до її смерті, а саме можливості скасувати заповіт, тощо, із цих підстав просили суд задовольнити позовну вимогу про визнання заповіту недійсним у повному обсязі.

    Відповідачка та її представник у судовому засіданні повністю заперечили проти задоволення  позову вказуючи на те, що вимоги позивачки про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 є безпідставними і необгрунтованими, бо остання добровільно та з об”єктивних підстав проявила своє волевиявлення склавши заповіт на ім”я ОСОБА_3 з тих підстав, що саме сім”я відповідачки (вона та чоловік ОСОБА_5О.) здійснювали догляд за ОСОБА_4 перебуваючи в добрих взаємовідносинах до настання смерті та похоронили її. Також сторона відповідача пояснили, що жодних протиправних чи інших дій негативного впливу на заповідачку ОСОБА_4 ніхто не вчиняв як до так і після укладеного заповіту, натомість зазначають, що взаємовідносини між сестрами ОСОБА_2 та ОСОБА_4  були вкрай негативними, із-за чого остання і розпорядилася своїм майном не на користь своєї рідної сестри (позивачки ОСОБА_2І.), а на користь особи що доглядала її (відповідачки ОСОБА_3 М.) шляхом складення заповіту на ім”я останньої.

Третя особи на стороні відповідача без самостійних вимог завідувач Прилуцької міської державної нотаріальної контори просила вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому вказує про відсутність будь-яких порушень діючого законодавства при посвідченні заповіту, а також були відсутні інші обставини, які-б вплинули чи могли вплинули на дійсне волевиявлення заповідача ОСОБА_4 при складенні заповіту від 15.02.2007року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків та  дослідивши наявні докази по даній справі приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з таких підстав :

    Як установлено в судовому засіданні із показів свідка ОСОБА_6 та дослідженої судом копії Заповіту від 15.02.2007року, дійсно, із дотриманням діючого законодавства державний нотаріус Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 посвідчила цей правочин, попередньо ознайомивши заповідача ОСОБА_4 з правовими наслідками  при вчиненні правочинів та вимог закону. При тому, ОСОБА_4, усвідомлюючи природу  цього правочину та значення своїх дій перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам”яті, діючи вільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психічного, не страждаючи на захворювання, що перешкоджають усвідомленню суті цього правочину, не обмежена у встановленому порядку у праві укладати правочини, на випадок її (ОСОБА_4І.) смерті заповідала все своє майно ОСОБА_3. На прохання заповідача, з її слів цей заповіт записано нотаріусом від руки. Цей заповіт прочитаний ОСОБА_4 вголос і підписаний власноручно. (а.с.45).

    В судовому засіданні також були допитані заявлені сторонами свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ОСОБА_23, які дали суду відповідні пояснення щодо  характеру взаємовідносин як між сторонами у даній справі, так із заповідачкою ОСОБА_4. При цьому, жоден свідок не вказав про факти будь-яких обмежень чи вчинення протиправних дій, або іншого негативного впливу на заповідачку ОСОБА_4 як зі сторони сім”ї відповідачки ОСОБА_3 так і зі сторони інших осіб, а також не навели жодних дій фізичного чи психічного тиску на похилого віку людину (ОСОБА_4І.) зазначивши, що ніхто таких дій на заповідача ОСОБА_4 не вчиняв включно до настання її смерті. Між тим, кожен із вищеназваних свідків вказував про  складний характер взаємовідносин поміж сестрами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 включно до настання смерті останньої, із-за чого і вважають, що ОСОБА_4 і розпорядилася своїм майном не на користь своєї рідної сестри (позивачки), а на користь іншої особи яка її доглядала (відповідачки), склавши заповіт на ім”я останньої.

    Із вищевикладеного слідує, що заповідачка ОСОБА_4 на законних підставах за свого життя використала своє право на особисте розпорядження належним їй майном на випадок своєї смерті склавши заповіт на користь ОСОБА_3 від 15.02.2007року, як це і передбачено ст.ст. 1233, 1234 ЦК України.

    При цьому суд вважає, що були дотримані вимоги ст.ст. 1247, 1248 ЦК України загальних вимог щодо форми заповіту, який і був посвідчений державним нотаріусом із дотриманням вимог діючого законодавства, про що зазначено вище.

    Тому суд, керуючись вимогами вищеназваних норм матеріального права, і положеннями ст.ст. 203, 1257 ЦК України, на які посилалась сторона позивача як на підставу задоволення позовних вимог, не знаходить правових підстав задовольнити позов ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 15.02.2007року на користь іншої особи (ОСОБА_3М.), оскільки судом установлено, що позивачка добре усвідомлювала суть цього одностороннього правочину (заповіту), її бажання та волевиявлення було вільним, а відповідачка ОСОБА_3 не вчиняла дій спрямованих на те, щоб волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі. (ч.2ст.1257 ЦК України).

    В судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження доводи сторони позивачки про те, що ніби-то зі сторони сім”ї відповідачки були здійснені протиправні дії на заповідачку ОСОБА_4. Навпаки, як установлено судом і зазначено вище, жодних дій фізичного чи психічного тиску на похилого віку заповідачку ОСОБА_4 ніхто не вчиняв включно до настання її смерті.

    Вищевикладене підтверджується і тим, що у даній справі відсутні відомості про звернення позивачки чи інших осіб до правоохоронних органів, а також відсутні висновки цих органів (Прилуцького МВ УМВС) про будь-які незаконні дії включно із застосуванням фізичного чи психологічного тиску на заповідачку ОСОБА_4 за життя останньої, як-то: обмеження її волі, ненадання медичної допомоги, тощо.

    За таких обставин, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, унаслідок незаконності та необгрунтованості її вимог про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 15.02.2007року.

      Тому, відмовляючи позивачці у задоволенні її позовних вимог, суд за правилами ст.88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з неї на користь відповідачки 2000грн. понесених останньою судових витрат  з надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1, оскільки ця сума не перевищує граничних витрат згідно Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006року, враховуючи 14год. загального часу прийняття участі адвоката в судових засіданнях (із розрахунку 242грн. за 1 год.), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера юридичної консультації Прилуцького району від 18.02.2009року. (а.с.        ).  

Ухвала Прилуцького міськрайсуду від 27 січня 2009року про вжиття заходів забезпечення позову, підлягає скасуванню після набрання чинності даного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд –

                          В И Р І Ш И В :

    Відмовити  ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 15 лютого 2007 року, що посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1-534.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. на відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалу Прилуцького міськрайсуду від 27 січня 2009року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Прилуцькій міській державній нотаріальній конторі видавати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно від померлої ОСОБА_4, а саме, відповідної частки житлового будинку по вул.Михайлівська,52 м.Прилуки – с к а с у в а т и – після набрання чинності даного рішення суду.

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду   Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження   в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий суддя                                                                                         Білокур В.І.