ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.02.07р. | Справа № А17/25-07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоекспорт”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001092307/0 від 20.11.2006р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Духовна І. О.
Представники:
від позивача: Кустов С.В., довіреність без номера від 07.12.2006р., представник;
від відповідача: Куцевол Д.В., довіреність №36565/6/10 від 03.11.2006р., державний податковий інспектор.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоекспорт” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення № 0001092307/0 від 20.11.2006р. Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач), яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12937,50 грн., у тому числі основний платіж —8625,00 грн., штрафні (фінансові) санкції —4312,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на час віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ його контрагент —ТОВ “Ультра” мав статус платника податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”), його установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ не були визнані недійсними. Також позивач зазначає, що відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату податків, зборів (інших обов’язкових платежів) має індивідуальний характер і не може покладатись на контрагентів такого платника податку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що у порушення пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” позивач у грудні 2004р. неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, оскільки його контрагент —ТОВ “Ультра” не мав статусу платника ПДВ і, відповідно, не мав права нараховувати ПДВ і складати податкові накладні.
У судовому засіданні 05.02.2007р. були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
в с т а н о в и в:
Відповідачем проведено документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ “Ультра” за період з 01.01.2004р. –30.06.2006р., за результатами якої було складено акт перевірки від 14.11.2006р. № 650/237/31761991/01-046.
Актом перевірки було встановлено, що у порушення пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” позивачем було занижено податок на додану вартість у грудні 2004р. на суму 8625,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001092307/0 від 20.11.2006р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12937,50 грн., у тому числі основний платіж —8625,00 грн., штрафні (фінансові) санкції —4312,50 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– 02.12.2004р. між позивачем (покупець) і ТОВ “Ультра” (продавець) був укладений договір №1202, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати, а покупець — прийняти і оплатити товар;
– у відповідності з п. 3.2 Договору його загальна сума становить 51752,00 грн., у тому числі ПДВ 8625,00 грн.;
– на виконання умов вказаного Договору позивачем було отримано від ТОВ “Ультра” товари на загальну суму 51752,00 грн., у тому числі ПДВ —8625,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №0112-02 від 02.12.2004р., №1212-10 від 10.12.2004р., №1112-21 від 21.12.2004р.;
– також ТОВ “Ультра” було виписано позивачеві податкові накладні №1012-02 від 02.12.2004р., №1212-10 від 10.12.2004р., №1112-21 від 21.12.2004р. на загальну суму 51752,00 грн., у тому числі ПДВ 8625,00 грн., сума ПДВ за якими була віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у грудні 2004р.;
– позивач розрахувався з ТОВ “Ультра” за поставлений товар у безготівковій формі (платіжні доручення №452 від 10.12.2004р., №456 від 14.12.2004р, №457 від 15.12.2004р, №466 від 20.12.2004р.), а також шляхом здійснення взаємозаліку на суму 5880,00 грн., у тому числі ПДВ —980,00 грн., згідно листа позивача від 24.12.2004р. №55/Е на адресу ТОВ “Ультра”, що підтверджується накладною №24/12-1 від 24.12.2004р.;
– зазначене вище підтверджується відповідачем в акті перевірки (арк. справи 12, 13);
– відповідач у запереченнях зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005р. по справі №27/166 були визнанні недійсними установчі документи ТОВ “Ультра” з моменту державної реєстрації, свідоцтво про реєстрацію ТОВ “Ультра” платником ПДВ з моменту видачі (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2006р. по справі №27/166), а також було припинено юридичну особу ТОВ “Ультра”.
Суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наведеного.
У відповідності з п. 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Позивач надав у матеріали справи належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту грудня 2004р. сум ПДВ.
Господарський суд приходить до висновку, що визнання установчих документів, а також Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ “Ультра” недійсними після виконання Договору №1202 від 02.12.2004р. і видання відповідних податкових накладних не може бути підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону “Про ПДВ” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону “Про ПДВ” платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
З наведеного вбачається, що покладення відповідачем обов’язку нести відповідальність за несплату ПДВ Товариством з обмеженою відповідальністю “Ультра” на позивача є неправомірним, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість донарахування позивачеві ПДВ і накладення на нього штрафних санкцій у зв’язку з невиконанням його контрагентом вимог Закону “Про ПДВ”.
Також слід зазначити, що у порушення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 КАС України і вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007р. відповідачем не було надано у матеріали справи копію рішення по справі №27/166 від 17.11.2005р., з відміткою про набрання законної сили, ухвали про роз’яснення вказаного рішення, а також доказів несплати податку на додану вартість ТОВ “Ультра” і копії акті про анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Ультра” платником ПДВ.
Таким чином, висновки, здійснені відповідачем в акті перевірки, є незаконними і необґрунтованими, а обставини, викладені в акті перевірки, не доведені матеріалами справи.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, має бути визнано недійсним.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
п о с т а н о в и в :
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоекспорт” повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0001092307/0 від 20.11.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоекспорт” за платежем податок на додану вартість на загальну суму 12937 грн. 50 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоекспорт” (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 4, кв. 174, р/рахунок 26001139080001, КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31761690) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
07.02.2007р.