Справа № 1-кс-355/57/13 Головуючий у І інстанції Єременко

Провадження № 11-сс/780/163/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 24.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2013 року            м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Левчука О.Д.

суддів - Іванової І.В., Нагорного А.М.,

при секретарі - Безкровному С.О.

з участю прокурора -                    Скибенка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу старшого прокурора Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Органами досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12012100070000107, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, а саме у тому, що він достовірно знаючи про те, що на автозаправних станціях, які орендовані TOB «Промпобутсервіс», директором якого являється він, розміщені знаки для товарів та послуг, використання яких передбачає отримання відповідного дозволу, маючи умисел на незаконне використання знаків для товарів і послуг, здійснював господарську діяльність, використовуючи знаки для товарів та послуг, виключне право на які має ВАТ «ТНК-ВР Холдінг», чим спричинив ВАТ матеріальної шкоди на суму 10790,25 грн., що становить значний розмір.

15.04.2013 року слідчий СВ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області звернувся до Баришівського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме: легковий автомобіль НОМЕР_1.

Ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 16.04.13 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2

Не погоджуючи з ухвалою слідчого судді, старший прокурор Баришівської міжрайонної прокуратури, який приймав участь у розгляді клопотання подав апеляційну скаргу, просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити і накласти арешт на зазначений автомобіль.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали клопотання містять відомості про те, що підозрюваний ніяким іншим майном, окрім вказаного транспортного засобу не володіє, тому вказане майно є єдиним, на яке може бути звернено стягнення у разі постановлення обвинувального вироку та задоволення цивільного позову, що не врахував слідчий суддя.

Також посилається, що встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення не було предметом судового розгляду, що свідчить про однобічність судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого СВ Баришівського РВ, слідчий суддя виходив з того, що слідчим не перевірено наявність у підозрюваного іншого майна, у тому числі грошових коштів, оскільки вартість транспортного засобу і розмір зазначеної у клопотанні шкоди є неспівмірними, відсутні докази підтверджуючи розмір шкоди та завдання самої шкоди. Крім того, доказів про вчинення вказаною особою кримінального правопорушення не достатньо.

Судова колегія погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, сума шкоди складає 10790 грн. 25 коп.

Як слідує з матеріалів клопотання вартість транспортного засобу становить 39229 грн., що більше ніж у 2 рази суми заявленої шкоди.

          Цивільний позов, заявлений у кримінальному провадженому на суму 16179 грн. 75 коп.

Санкція ч.1 ст. 229 КК України, не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч.4 ст.171 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що підстав накладення арешту на автомобіль підозрюваного, вартість якого не є співмірною із спричиненою шкодою, визначеної слідством, немає а тому ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, вказаних висновків колегії суддів не спростовують.

Таким чином, оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 170, 172, 173 КПК України і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу старшого прокурора Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна підозрюваного ОСОБА_2 – залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

           Судді: