Справа № 2-2038/2008 р.

      № 2-2934/2008 р.

      № 2-411/2009 р.        

  ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 лютого  2009 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді  Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці  цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2, за участю третьої особи фізичної особи ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазваної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

                      ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, згідно якого просив суд винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 17 911 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 9 серпня 2008 року близько 14 години 30 хвилин на Крюківському мосту через річку Дніпро в місті Кременчуці відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1, не обрав безпечну дистанцію руху та допустив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілів позивачу ОСОБА_1 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 17 911 грн. 40 коп., до якої позивач включив суму витрат на проведення експертизи в розмірі 600 грн. та суму відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 17 311 грн. 40 коп. Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яку останній оцінив у 20 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 17 911 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про причини  неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

В ході судового розгляду справи на адресу суду надійшли заперечення відповідача проти позову, згідно яких останній просив в задоволенні позову відмовити за наступних підстав. По-перше, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та, як наслідок притягнення його до адміністративної відповідальності. По-друге, наявний в матеріалах справи висновок авто товарознавчої експертизи не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки не підтверджена компетентність експерта, що проводив зазначену експертизу та він не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Окрім того, відповідач зауважив, що згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України та згідно положень статті 62 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта не може мати наперед визначеної сили та переваги над іншими джерелами доказів.

Третя особа ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив справу розглядати без його участі.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3, на підставі наявних в справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача, ретельно дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії СК № 021874, складеного інспектором відділу Державної автомобільної інспекції по обслуговуванню міста Кременчука ОСОБА_4, 9 серпня 2008 року о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на Крюківському мосту через річку Дніпро в місті Кременчуці, керуючи автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1, не витримав безпечної дистанції руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, після чого автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, а автомобіль «Міцубіші», в свою чергу, зіткнувся з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6

18 вересня 2008 року Дергачівським районним судом Харківської області було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 3 місяці.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 656780 ОСОБА_1 належить на праві власності транспортний засіб марки «Деу» моделі «Ланос TF69Y», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5.

 Як вбачається з висновку експерта № 03/03-08 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1, сума заподіяної останньому внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди складає 17 311 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівський порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та для інших осіб.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 5 зазначеної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що між сторонами в справі виникли правовідносини по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України встановлю загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової шкоди, причинного зв»язку та вини завдавача такої шкоди.

Аналізуючи положення чинного законодавства України, що регулює відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд приходить до висновку, що суб»єктом відповідальності за статтею 1187 Цивільного кодексу України є володілець об»єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду) до того ж таке володіння здійснює фактично.

Підставами для звільнення від відповідальності за статтею 1187 Цивільного кодексу України є тільки непереборна сила та умисел потерпілого.

Доказів, які б безспірно вказували на відсутність вини ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, як і наявність непереборної сили чи умислу потерпілого суду не надано, отже, відповідальність за майнову шкоду несе ОСОБА_2 як володілець джерела підвищеної небезпеки.

Визначаючи суму матеріальної шкоди, спричиненої позивачеві ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд приймає в якості належного та допустимого доказу наявний в матеріалах справи висновок експерта та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду, як зазначено у вказаному вище висновку, в сумі 17 311 грн.

При цьому посилання відповідача ОСОБА_2 на невідповідність вказаного висновку експерта вимогам чинного законодавства України, суд не приймає до уваги, оскільки останні суперечать дійсним обставинам справи, а компетентність експерта, яким проведено автотоварознавчу експертизу підтверджена відповідними матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів за № 759 від 19 квітня 2002 року та сертифікатом суб»єкта оціночної діяльності № 7111/08 від 30 травня 2008 року.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачу ОСОБА_1 та його представнику в судовому засіданні роз»яснені положення частини 4 статті 10 ЦПК України, якою передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом, зокрема судом було роз»яснено необхідність заявлення окремої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 600 грн. витрат, понесених позивачем при проведенні автотоварозначвої експертизи, а не включення останніх до суми матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що суперечить вимогам чинного цивільного законодавства України.

Однак позивач та його представник вважають за недоцільне змінювати первісні позовні вимоги та просять суд стягнути з відповідача на користь позивача суму матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до якої, як вбачається з матеріалів позовної заяви включають фактично заподіяну шкоду та суму витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди, суд вважає, що останні підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно роз»яснень, що містяться в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до пункту 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних, душевних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахування інших обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди позивачем визначені у розмірі 20 000 грн.  та мотивовані пошкодженням належного позивачу на праві власності автомобіля переживаннями у зв»язку з відмовою відповідача відремонтувати автомобіль чи виплатити позивачу кошти для ремонту автомобіля.

В судовому засіданні достовірно доведено факт наявності моральної (немайнової) шкоди ОСОБА_1, протиправність діяння ОСОБА_2, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, а також встановлено причинний зв»язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, однак враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, характер та тривалість таких, істотність вимушених змін у життєвих відносинах, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної останньому моральної шкоди.  

Відповідно до вимог частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 173 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

    Керуючись статтями 10,11,57,60,81,84,88,212,213,215 Цивільно-процесуального Кодексу України, статтями 1167, 1187 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди»,  суд,

                           ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 17 311 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 173 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

    Суддя: