ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.06 Справа № 26/208/06
Суддя Зубкова Т.П.
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7) |
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Емонт” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8) |
про стягнення 20310,45 грн. |
Суддя Зубкова Т.П. |
Представники: |
Від позивача | Туркін О.С., дов. № 08/18 від 05.01.2006 р. |
Від відповідача | Мешкова І.А., дов. б/н від 10.11.2005 р. |
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 20310,45 грн., які складаються з 17881,00 грн. основного боргу за договором № 236П(МУ)ЗП від 31.12.2004 р., 81,42 грн. втрат від інфляції, 106,36 грн. –3% річних, 673,36 грн. пені та 1568,31 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.
03.05.2006 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 05.06.2006 р.
Позивач в судовому засіданні 05.06.2006 р. надав суду письмову заяву, якою уточнив позовні вимоги: у зв’язку з тим, що відповідачем було погашено заборгованість, просить стягнути з відповідача лише 2575,58 грн., які складаються з 81,42 грн. втрат від інфляції, 126,26 грн. –3% річних, 799,59 грн. пені та 1568,31 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору № 236П(МУ)ЗП від 31.12.2004 р.
Заява відповідає вимогам ст.ст. 22, 28 ГПК України, приймається судом.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умовами договору.
Відповідач в судовому засіданні 05.06.2006 р. надав відзив, в якому визнає існування заборгованості перед позивачем на момент порушення провадження у справі та повідомив, що після звернення позивача до суду повністю погасив її.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
31.12.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 236П(МУ)ЗП (надалі – Договір) доповненим додатковими угодами № 1 від 31.12.2004 р. та № 2 від 19.02.2006 р.
Згідно умов Договору позивач зобов’язався передавати відповідачу природний газ (надалі –газ), а відповідач зобов’язався приймати та оплачувати його на умовах даного Договору.
На виконання умов Договору позивач за період з січня по березень 2006 року поставив відповідачу газ в обсязі 102,72 тис.м3 на загальну суму 57582,29 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 638100/01-06 від 31.01.2006 р. (на суму 27683,16 грн.), № 638100/02-06 від 28.02.2006 р. (на суму 22544,04 грн.), № 638100/03-06 від 31.03.2006 р. (на суму 4359,89) та актами виконаних робіт по постачанню природного газу № 638100П/01-06 від 31.01.2006 р. (на суму 1562,45грн.), № 638100П/02-06 від 28.02.2006 р. (на суму 1243,21 грн.), № 638100П/03-06 від 31.03.2006 р. (на суму 189,54 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату за природний газ на поточний рахунок позивача грошовими коштами в наступному порядку:
- перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості місячних обсягів, до 10-гота 20-го числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач свої обов’язки по оплаті згідно умов Договору належним чином не виконав, сплатив (з порушенням строків, передбачених Договором) лише 39701,29 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 17881,00 грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Однак з наданих позивачем матеріалів вбачається, що 10.02.2006 р. (тобто до звернення позивача до суду) відповідач погасив частину заборгованості, перерахувавши на рахунок позивача 456,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 10.02.2006 р. (копія міститься в матеріалах справи).
Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за Договором фактично складала 17424,40 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 456,60 грн. не підлягають задоволенню як заявлені необґрунтовано.
Після звернення позивача до суду відповідач погасив решту заборгованості в сумі 17424,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 12.05.2006 р. (копія міститься в матеріалах справи).
У зв’язку з викладеним провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17424,40 грн. належить припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 81,42 грн. та 126,26 грн. –3% річних обґрунтовані та належать задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 799,59 грн. пені та 1568,31 грн. штрафу за порушення умов Договору.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Як вбачається з п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % від суми заборгованості.
Однак, згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вищевикладене вимога позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 799,59 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.
Вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 1568,31 грн. також обґрунтована і підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині стягнення 17424,40 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Емонт” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8, код 01412779) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код 03345716) 81,42 грн. втрат від інфляції, 126,26 грн. - 3% річних, 799,59 грн. пені, 1568,31 грн. штрафу, 199,99 грн. державного мита та 116,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код 03345716) із державного бюджету України 86,86 грн. зайво сплаченого державного мита, яке сплачено 25.04.2006 р. платіжним дорученням № 3114. На повернення держмита видати довідку.
Суддя Т.П. Зубкова
(рішення оформлено 09.06.2006 р.)