ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.06.06 № 13/73/06-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТПРОМСЕРВІС”, м. Запоріжжя
До відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
Про скасування податкового повідомлення-рішення №0002252302/0 від 23.12.05р.
Суддя В.Г. Серкіз
Представники:
Від позивача: | Іванченко І.Ю. | довіреність № | 05 | від | 01.03.2005р. |
Від відповідача: | Вагилевич А.А. | довіреність № | 10243 | від | 10.05.2006р. |
Вапіров І.В. | довіреність № | 28155 | від | 18.11.2005р |
Павлець Н.П. | довіреність № | 5258 | від | 14.03.2006р. |
Смішко Н.О. | довіреність № | 7452 | від | 07.04.2006р. |
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТПРОМСЕРВІС” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0002252302/0 від 23.12.05р.
В позовні заяві позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 22.12.2005р. за №189/23-1-31094633 вважає необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту, незаконним з наступних причин:
- згідно видаткових та податкових накладних отриманих від постачальників ТОВ „ВТП „Лінк”, ДП „Аттіс” та заключних між ТОВ “Метпромсервіс” та постачальниками договорів, а також оборотно-сальдових відомостей, підприємством придбана сировина і сплачена згідно договорів, що відображено в відомостях, а також в податкових деклараціях по податку на додану вартість;
- відносно розрахунків з прямим постачальником ТОВ “Метпромсервіс” у відповідача зауважень та порушень діючого законодавства України не встановлено;
- при зменшенні податкового кредиту та знижуючи бюджетне відшкодування в акті документальної перевірки перевіряючі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя суперечать самі собі, тому що валові витрати признані повністю, що відображено в п.2.2. акту перевірки, а вартість сировини, отриманої від ТОВ „ВТП „Лінк”, ДП „Аттіс” та інших становить 70-75% від всіх валових витрат. Таким чином, признаючи валові витрати за придбану сировину, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя повинно визнати й податковий кредит.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідач не прийняв до уваги і не дав оцінки тому факту, що бюджетне відшкодування у позивача виникло не з звичайних операцій з купівлі-продажу товарів на території України, а з експорту ТОВ „Метпромсервіс" готової продукції за межі митної території України. Тому фірми, які не є прямими постачальниками ТОВ „Метпромсервіс" не мають ні якого відношення до експорту готової продукції.
Відносно твердження відповідача що, „право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті ПДВ в ціні товару", позивач пояснив наступне.
Згідно п.6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" при експорті товару ставка податку складає „0" відсотків до бази оподаткування. Таким чином, при експорті готової продукції за межи митної території України ТОВ „Метпромсервіс" повинен сплатити ПДВ в розмірі 0 %, тобто не платити цей податок. Але сплативши ПДВ в розмірі 20 відсотків від ціни товару, ТОВ „Метпромсервіс" фактично надмірно сплатив цей податок, а тому має право на його відшкодування.
Представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позов зазначив, що за результатами зустрічних перевірок встановлено, що основними постачальниками ТОВ “Метпромсервіс” по третьому та четвертому ланцюгу за період травень, червень, серпень, жовтень2004р, лютий, березень 2005р. є ПП “Меркурі Трейд”, ТОВ “Імекс Трейд” постачальники яких у відповідному податковому періоді (мають ознаки фіктивності) за юридичною адресою не знаходяться, звітують про відсутність діяльності або не звітують взагалі, директора та засновники відношення до фінансово - господарської діяльності не мають. Суму в податковій декларації з ПДВ в рядку “податкове зобов’язання” не відображали та відповідно податку до бюджету не сплачували.
На підставі акту перевірки № 189/23-1/310094633 в порушення п. 1.3, п. 1.8 ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168), ДПІ винесло податкове повідомлення-рішення: №0002252302/0 від 23.12.2005р., яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму3285531,0 грн.
Його представник в судовому засіданні пояснив, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість”, право на відшкодування викає лише при фактичній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
Ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця, яким позивач перерахував відповідні суми ПДВ, повинно було сплатити відповідну суму до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з ПДВ в рядку податкове зобов’язання не відображали та відповідно податку не сплачували, тому у позивача відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0, яким зменшено ТОВ „Метпромсервіс” суму бюджетного відшкодування на 3953074,25 грн. за 2004-2005 роки.
Податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки №189/23-1-31094633 від 22.12.2005 року.
В акті перевірки вказано, що ТОВ “Метпромсервіс” в порушення п.1.3., п.1.8. ст.1, пп.3.1.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.3.1., п.7.3., пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, суб’єктом господарювання ТОВ „Метпромсервіс” збільшено від’ємне значення суми податку на додану вартість на суму 3285531,00 грн.:
- у березні 2004р. на суму 552379,00 грн.(на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 552379,00 грн.)
- у травні 2004р. на суму 91727,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 91727,00 грн.)
- у червні 2004р. на суму 69160,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 69160,00 грн.)
- у серпні 2004р. на суму 259120,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 259120,00 грн.)
- у жовтні 2004р. на суму 310100,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 299172,00 грн.)
- у березні 2005р. на суму 654972,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 552379,00 грн.)
- у квітні 2005р. на суму 565726,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 95216,00 грн.)
- у травні 2005р. на суму 327984,00 грн. (на дату закінчення перевірки використано ПДВ у сумі 65555,70 грн.)
Як встановлено судом, з огляду на акт перевірки від 22.12.2005р. за №189/23-1-31094633 та пояснення представників сторін, причиною виникнення від’ємного значення по податку на додану вартість, в періоді що перевірюється, являється застосування “0” ставки податку про експорті феронікелю ФН-5М (покупного), феронікелю ФН-10М, феронікелю ФН-15М до компанії “GRASS GmbH”, Bushenberg 16 44532 Lunin, Німеччина та компанії “GRONIMET Ferrolegierungen Hadelsges GmbH, Німеччина.
ТОВ “Метпромсервіс" являється виробником реалізованої продукції, яку виготовляє на власній території (цех) за допомогою власних виробничих потужностей. Контроль за якістю готових виробів здійснюється у власній вимірюваний лабораторії, атестованій на право проведення вимірювань відповідно до галузі атестації. Свідоцтво про атестацію вимірювальної лабораторії відано міністерством промислової політики України 24.03.2005р. за №06544-5-2-24 ВЛ та чинне до 24.03.2008р.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
–Відповідач не прийняв до уваги і не дав оцінки тому факту, що бюджетне відшкодування у позивача виникло не з звичайних операцій з купівлі-продажу товарів на митній території України, а з експорту ТОВ „Метпромсервіс" готової продукції за межі митної території України. Тому фірми, які не є прямими постачальниками ТОВ „Метпромсервіс" не мають відношення до експорту готової продукції.
Згідно п.6.2. ст..6 Закону України „Про податок на додану вартість" при експорті товару ставка податку складає „0" відсотків до бази оподаткування. Таким чином, при експорті готової продукції за межи митної території України ТОВ „Метпромсервіс" повинен сплатити ПДВ в розмірі 0 %, тобто не платити цей податок. Але сплативши ПДВ в розмірі 20 відсотків від ціни товару, ТОВ „Метпромсервіс" фактично надмірно цей податок, а тому має право на його відшкодування.
Відповідно до пп. 7.4.1. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5. ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно пункту 7.5.1 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Так як сировина для потреб виробництва і її придбання підтверджене належним чином оформленими податковими накладними, при включенні сум ПДВ у вартості сировини до податкового кредиту порушень Закону не було.
Відповідач в акті перевірки також не наводить фактів, які б свідчили про такі порушення.
Визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, здійснювалась позивачем у відповідності до пп. 7.7.1. ст.7 Закону, згідно з яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України „Про податок на додану вартість”, а твердження акту перевірки про порушення підприємством пп..7.4.1. та 7.4.5. ст.7 Закону не відповідають дійсності.
Заперечення відповідача не взяті судом до уваги, бо не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає Закону.
По-перше позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, а не ставляться вимоги про відшкодування суми ПДВ, стосовно чого заперечує відповідач.
В ході судових засідань встановлено, що ТОВ “Метпромсервіс" на законних підставах включив до податкового кредиту суми податків, нарахованих (сплачених) платником податків, які підтверджені податковими накладними підприємств постачальників. Податковий орган при проведенні перевірки не встановив порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивача. Зазначені угоди не визнані судом недійсними.
Крім того відповідачем не надано ніяких доказів того, що у перевіряємий податковою інспекцією період, ТОВ “Метпромсервіс" придбав у ТОВ „ВТП „Лінк" і використав у своїй діяльності саме той металобрухт які постачали „фіктивні" фірми, а не інші підприємства, з якими ТОВ „ВТП „ЛІНК" мав господарські відносини.
З пояснень представника відповідача та наданих доказів випливає, що постачальники по третьому та четвертому ланцюгу ПП “Меркурі Трейд” та ТОВ “Імен Трейд” визнані банкрутами та відносно них відкрито ліквідаційну процедуру під час якої до цих підприємств заявлені вимоги по заборгованості до бюджету, в тому числі і зі сплати ПДВ. Отже, боржниками за цим податком за договорами постачання металобрухту органи ДПІ визнали вказані підприємства.
Відповідачем не надано доказів, що сплачені позивачем постачальникам кошти, та в тому числі ПДВ, за поставлену сировину в перевіряємий період, не дійшли до державного бюджету.
Таким чином, не знайшов свого підтвердження висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про порушення позивачем пп.3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168.
За таких підстав позов підлягає задоволенню, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0002252302/0 від 23.12.2005р. –скасуванню, а судові витрати стягненню з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0002252302/0 від 23.12.2005р.
Судові витрати присудити з державного бюджету.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.Г. Серкіз
Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 09. 06.2006р.