22.04.2015 Єдиний унікальний номер 205/9049/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Залімської Н.В.,

при секретарі - Волкобоєвій А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,-

ВСТАНОВиВ:

Позивач 29 жовтня 2014 року звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що вона з відповідачем 21 грудня 2012 року зареєструвала шлюб. Шлюбні стосунки припинені 30 квітня 2013 року та шлюб було розірвано. А ні у позивача, а ні у відповідача не було наміру створювати повноцінну сім`ю, на той час позивач знаходилась в скрутному матеріальному становищі, перенесла важку хворобу та операцію, їй були потрібні гроші, і тому позивач погодилась укласти шлюб з відповідачем, у якого також були меркантильні інтереси. На підтвердження того, що шлюб мав фіктивний характер свідчить й швидке його розірвання. Просила визнати недійсним шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 21 грудня 2012 року у Бабушкінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 652, розірваний 30 квітня 2013 року, актовий запис № 73.

Від представника позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у її відсутність, позовну заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає не задоволенню по наступних підставах.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2012 року до 30 квітня 2013 року (а.с.5,6).

Відповідно до ст.38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених ст.ст.22,24-26 СК України. Тобто шлюб є дійсним за умови досягнення сторонами шлюбного віку, добровільності шлюбу, можливості перебування одночасно лише в одному шлюбі та відсутність родинних зв'язків, які відповідно до СК України перешкоджають укладенню шлюбу.

Порушення жодної із зазначених обставин позивачем, як підстава для визнання шлюбу недійсним не заявляється: сторони досягли шлюбного віку, уклали шлюб за обоюдною згодою, що не заперечується сторонами, на час укладення шлюбу в шлюбі з іншою особою не перебували, родинних зв'язків не мають. Інших перешкод медичного характеру судом не встановлено.

За положенням ст. ч.1, 2 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Частиною 2 ст. 41 СК України передбачено, що при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 СК України недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст.40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Між тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі понад 4 місяці, у свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що після укладення шлюбу сторонни не набули прав та обов'язків подружжя, чи доказів окремого проживання чи наявність інших обставин, які давали підстави для висновку про відсутність наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя (фіктивність шлюбу).

Доказів відсутності вільної згоди ОСОБА_1, так як і ОСОБА_2 на укладення шлюбу також не підтверджена належними та допустимими доказами. Навпаки, позивач та відповідач мали намір на укладання шлюбу, та без будь-яких примусів подали заяву до РАГСу, де й зареєстрували шлюб.

Так, згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем не надано доказів фіктивності шлюбу, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони мали спільний побут.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою в задоволенні позову такі витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивача у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,21,40,42,43 СК України, ст.ст. 3, 10, 11,60, 208, 209, 212,213-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Залімська