АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-224 2008 року Категорія: ст. 187 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції Дірко І.І.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Царюка В.В.
суддів Дзюби Ф.С. , Фаріонової О.М.
за участю прокурора Омеляна В.М.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
"22!' квітня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду М. Миколаєва від 18 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий:
1 08.09.1999 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 81 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки;
2 10.01.2000 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 140 ч.2 КК України, з застосуванням ст. 43 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 29.10.2002 року за відбуттям призначеного строку покарання;
3 29.06.2004 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 15, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений:
· за ст. 185 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі;
· за ст. 186 ч. 2 КК України на 6 років позбавлення волі;
2
· за ст. 187 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна;
· за ст. 296 ч. 1 КК України на 3 роки обмеження волі;
· за ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі;
· за ст. 357 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.06.2004 року та остаточно визначено покарання на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка . Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, , громадянка України, раніше судима:
- 24.07. 2006 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. ст.
309 ч.1, 185 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, та на
підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнена від відбування покарання з
випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,
засуджена за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.07.2006 року та остаточно визначено покарання на 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Н. Кантакузівка Доманівського району Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий:
- 25.01.2007 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 309
ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК
України звільнений від. відбування покарання з випробуванням, з
іспитовим строком на 1 рік,
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.01.2007 року постановлено виконувати самостійно.
3
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженка с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської
області, громадянка України, раніше судима:
-16.08.2006 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ст. 127 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Згідно постанови того ж суду від 17.04.2007 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано,
засуджена за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16.08.2006 року та остаточно покарання визначено на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Постановлено стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди:
· з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн.;
· з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 30 грн.
· з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 72 грн.
Згідно вироку, 17.06.2006 року о 18 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у барі "Південний Радун", розташованому на зупинці громадського транспорту "Шкільна" по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючи нецензурну лайку в присутності відвідувачів бару. На зауваження не реагував та, проявивши особливу зухвалість, заподіяв потерпілому ОСОБА_9 не менш одного удару кулаком у обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
06.07.2006 року близько 11 години ОСОБА_1 за місцем проживання в дачному будинку №364 СВТ "Корабел" таємно викрав у ОСОБА_3 кошти в сумі 10000 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
11.04.2005 року близько 22 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в підвалі АДРЕСА_1, вчинив напад на потерпілу ОСОБА_6, якій під видом вигаданого боргу запропонував передати йому 45 грн., а після відмови потерпілої, застосовуючи насильство, небезпечне для життя: і здоров'я, заподіяв потерпілій не менш трьох ударів кулаком у обличай, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
4
19.12.2006 року близько 16 години біля АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна потерпшої ОСОБА_6, у якої вихопив з рук гроші в сумі 30 грн. та штовхнув у груди, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для її здоров'я.
19.12.2006 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, біля об'їзної дороги по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві вчинили відкрите викрадення майна потерпшої ОСОБА_6, у якої під видом вигаданого боргу вимагали 90 грн. та відкрито викрали у потерпілої каблучку з жовтого металу вартістю 17 грн., заподіявши легкі тілесні ушкодження. Зокрема, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_6 декілька ударів кулаками та ногами в область голови та тулубу, а ОСОБА_10 схопила потерпшу за волоси, повалила на землю та ногами заподіяла декілька ударів в область голови.
29.12.2006 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, на зупинці громадського транспорту "Сільгосптехніка" в м. Миколаєві вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8
Так, діючи згідно раніше узгодженого з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 плану, ОСОБА_12 познайомилась з потерпілим ОСОБА_12 та разом з ним направилась до зупинки маршрутного таксі. ОСОБА_1 наздогнав потерпшого, представився працівником мшіції, самовільно присвоївши владні повноваження, та запропонував ОСОБА_12 дати пояснення з приводу антигромадської поведінки.
На вимогу потерпшого пред'явити посвідчення працівника міліції, ОСОБА_1 покликав ОСОБА_7, який заподіяв ОСОБА_12 удар кулаком в обличчя, а потім ОСОБА_1 та ОСОБА_11 спільно заподіяли ОСОБА_12 декілька ударів кулаками та ногами в область голови, тулубу та паху, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. При нападі ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 заволоділи майном потерпшого загальною вартістю 1956 грн. та документами.
29.12.2006 року близько 23 години ОСОБА_1 умисно шляхом підпалення знищив документи потерпшого ОСОБА_8, якими він заволодів при нападі на останнього, а саме: посвідчення водія та талон попередження, технічний паспорт на автомобіль марки "ВАЗ", пропуск Миколаївського морського порту.
5
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Оспорює висновки суду щодо доведеності його вини за всіма епізодами обвинувачення.
На думку апелянта, за епізодом від 17.06.2006 року він безпідставно засуджений за ст. 296 ч.1 КК України, оскільки хуліганські дії вчинив не він, а потерпілий ОСОБА_15 та свідок ОСОБА_14, які заподіяли йому тілесні ушкодження.Не оспорює, що заподіяв потерпілому удар в обличчя.
За епізодом від 06.07.2006 року зазначає, що крадіжку не вчиняв, оскільки його матір - потерпіла ОСОБА_16, раніше продала квартиру, в якій була його частка, за що добровільно віддала йому 2 тисячі доларів США.
Заперечує вину у вчиненні розбійного нападу 11.04.2005 року та 19.12.2006 року грабежу у відношенні потерпшої ОСОБА_6 Стверджує, що не викрадав майно потерпшої та не спричиняв їй тілесних ушкоджень, а також, що потерпша ОСОБА_6, засуджена ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_17 його обмовили. На його думку, судом безпідставно не допитана потерпша ОСОБА_6
Оспорюючи вину за епізодом розбійного нападу від 29.12.2007 року, апелянт стверджує, що фізичного насильства до потерпшого ОСОБА_18 не застосовував, нікому вказівок не давав, про що нібитоОСОБА_18 пояснив суду, однак ці пояснення не містяться в протоколі судового засідання.
Посилається на застосування до нього 02.01.2007 року при затриманні фізичного насильства з боку працівників Центрального РВ ММу.
Зазначає, що при проведенні досудового слідства допущені процесуальні порушення, зокрема: право на захист, оскільки 02.03.2007 року при виконанні вимог ст. 218 КПК України слідчим відмовлено в наданні захисника та матеріалів справи для ознайомлення; відмовлено в проведенні очної ставки з ОСОБА_11
Оспорює висновки судово-психіатричної експертизи, посилаючись на їх необгрунтованність, не зазначаючи підстав.
В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати та закрити провадження. Також просить призначити покарання, не пов'язане с позбавленням волі, вважає призначене покарання занадто суворим.
Оспорює висновки суду щодо доведеності вини за ст. 187 ч.2 КК України, попередню змову на вчинення злочину. Між тим, не заперечує, що на зупинці зустріла потерпілого ОСОБА_18, йшла з ним до бару,
6
їх наздогнали її співмешканець ОСОБА_1 та знайомий ОСОБА_11, які розпочали бити потерпілого, а вона попросила потерпшого віддати телефон.
Засуджені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 апеляцій не подавали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляцій, які також просили пом'якшити призначене покарання, думку прокурора та потерпшої ОСОБА_3 про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджені сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та покладені в основу вироку.
Твердження засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про безпідставність їх засудження позбавлені підстав та спростовуються наступними доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Так, за епізодом від 17.06.2006 року ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що у барі вживав спиртні напої, висловлював нецензурні слова, а після того, як потерпший ОСОБА_19 зробив йому зауваження, вдарив потерпшого в обличчя (т.З, а.с. 102-103).
Згідно пояснень потерпілого ОСОБА_19 в ході досудового слідства, досліджених судом, 17.06.2006 року у вечірній час він спільно з ОСОБА_20 знаходився у барі «Південний Радун», а поряд знаходився ОСОБА_1, який тривалий час лаявся нецензурно. Він декілька разів робив ОСОБА_21 зауваження, на які останній не реагував, після чого ОСОБА_1 безпричинно вдарив його кулаком у обличчя (т.1, а. с. 7).
Згідно висновків судово-медичної експертизи № 278/1069 від 12.09.2006 року у потерпшого ОСОБА_19 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в області правого ока, які виникли від дії тупого твердого предмету та при обставинах, зазначених потерпшим (т1, а.с. 44).
Пояснення потерпшого ОСОБА_19 також узгоджуються з показаннями свідкаОСОБА_22, показання якого досліджені судом, про те, що ОСОБА_1 у барі «Південний Радун» вдарив потерпшого у обличчя (т.1, а. с. 40-41).
7
Судом досліджені також показання свідків ОСОБА_23 (т.1, а.с. 11) та ОСОБА_24 (т.1, а.с. 12), які підтвердили, що 17.06.2006 року у вечірній час вони разом з ОСОБА_1 в барі «Південний Радун» вживали спиртні напої. ОСОБА_21 зробив зауваження потерпілий, після чого ОСОБА_1 безпричинно вдарив потерпілого кулаком у обличчя.
Доводи апелянта про заподіяння йому ОСОБА_25 таОСОБА_26 тілесних ушкоджень не мають підтвердження, а згідно наведених доказів, навпаки, саме ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження, проявивши особливу зухвалість.
На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Ці злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 296 КК України.
За епізодом крадіжки від 06.07.2006 року доводи засудженого ОСОБА_1 в апеляції про те, що його матір ОСОБА_16 добровільно віддала йому 2 тисячі доларів США, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що з нею в дачному будинку мешкав ОСОБА_1 05.07.2006 року вона обміняла 2000 доларів США та сховала їх у будинку, про що було відомо ОСОБА_21 06.07.2006 року після того, як ОСОБА_1 вийшов з будинку, вона виявила, що кошти викрадені (т.З, а.с. 104).
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні також не заперечував, що без дозволу матері, у її відсутність, викрав 10000 грн., оскільки вважав, що ці кошти також належать йому, як частка за раніше продану квартиру. Коштами розпорядився на власний розсуд (т.З, а.с. 102-103).
Таким чином, наведені в апеляції доводи ОСОБА_1 про нібито добровільну передачу йому коштів, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 в суді.
Тому суд першої інстанції дав правильну оцінку цим злочинним діям ОСОБА_1, обґрунтовано визнавши його винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, та вірно кваліфікував їх за ч. 2 ст. 185 КК України.
Позбавлені підстав також твердження засудженого про необгрунтованність його засудження за ст. 187 ч.2 КК України за епізодами від 11.04.2005 року та 29.12.2006 року.
8
Потерпіла ОСОБА_6, показання якої досліджені судом, в ході досудового слідства пояснила, що 11.04.2005 року ОСОБА_1 під видом вигаданого боргу запропонував віддати йому 45 грн. На її відмову ОСОБА_1 вдарив її скляною банкою в обличчя та 3-4 разів вдарив кулаком в обличчя, після чого вона втратила свідомість. Наступного дня каретою швидкої допомоги доставлена до лікарні (т.2., а. с. 174-175).
Судом досліджені показання ОСОБА_1 в ході досудового слідства, в яких він не заперечував, що 11.04.2005 року заподіяв 3-4 рази вдарив ОСОБА_6 у обличчя (т.2, а.с. 197).
Згідно висновків судово-медичної експертизи № 38, 36-07 від 23.01.2007 року, проведеної по медичним документам, 12.04.2005 року ОСОБА_6 доставлена до лікарні бригадою швидкої допомоги та у неї виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а саме: забійна рана нижньої губи, двосторонній перелом нижньої челюсті, струс головного мозку (т.2, а.с. 184-185).
ПотерпілийОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що 29.12.2006 року близько 22 години він зустрів ОСОБА_27, з якою направився у бар. їх наздогнав ОСОБА_1, представився працівником міліції, на що він попросив ОСОБА_1 пред'явити посвідчення. Тут же підбіг ОСОБА_11 та заподіяв удар кулаком в обличчя. В свою чергу, ОСОБА_1 натягнув йому куртку на обличчя та повалив на землю. Після падіння ОСОБА_1 та ОСОБА_11 заподіяли йому приблизно 5 ударів ногами в область голови та тулубу. Після вказівки ОСОБА_1 його бити перестали. Він встав, зняв с себе куртку та передав її ОСОБА_27 Далі, ОСОБА_1 утримував його, а ОСОБА_11 продовжував бити в область голови та паху. На вимогу ОСОБА_2 він віддав мобільний телефон. ОСОБА_12 взяла куртку та мобільний телефон та відійшла, а коли повернулась, повідомила, що телефон у неї придбали. ОСОБА_11 зірвав з його руки годинник. З кишені куртки ОСОБА_1 забрав його особисті документи та заявив, що документи він може забрати в міліції (т.З, а.с. 106-107).
З досліджених судом показань ОСОБА_1 в ході досудового слідства, вбачається, що він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_27 вживали спиртні напої, а коли спиртні напої закінчились, ОСОБА_12 вийшла на зупинку, а він та ОСОБА_11 знаходились від неї на відстані 20-30 метрів. Коли ОСОБА_12 познайомилась з ОСОБА_27, він підійшов та представився ОСОБА_28працівником міліції. Потерпілий попросив пред'явити посвідчення, він позвав ОСОБА_7, який заподіяв потерпілому удар кулаком у обличчя, після чого спільно з ОСОБА_11 заподіяли ОСОБА_28удари руками та ногами в область голови та тулубу. Куртку потерпілого ОСОБА_11 передав ОСОБА_27, а потім ОСОБА_12 запропонувала ОСОБА_28віддати майно добровільно, заявивши, що
9
його можуть "прибити". З кишені брюк потерпілого ОСОБА_11 викрав мобільний телефон та передав його ОСОБА_27 , а в кишені куртки він виявив документи. Після чого він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно продовжували розпивати спиртні напої. Наступного дня він спалив документи потерпілого (т.2, а.с. 36-37).
Наведені показання ОСОБА_1 повністю узгоджуються з аналогічними показаннями ОСОБА_7 в судовому засіданні, в тому числі щодо ролі ОСОБА_2 при розбійному нападі (т.3, а. с. 103-104).
Згідно висновків судово-медичної експертизи №19 від 12.01.2007 року ОСОБА_28заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, забій черевної стінки, які виникли при обставинах, зазначених потерпілим (т.2, а.с. 94).
Таким чином, твердження засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляціях о непричетності до вчинення розбійних нападів спростовуються дослідженими судом доказами, а тому суд першої інстанції, дослідивши наведені докази, дійшов обґрунтованого висновку визнавши винними ОСОБА_1 (за епізодами від 11.04.2005 року та 29.12.2006 року) та ОСОБА_27 (за епізодом від 29.12.2006 року) у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 також повторно. Ці злочинні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 187 КК України.
Є обґрунтованими висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ст. 353 КК України, тобто у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь, оскільки судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2006 року ОСОБА_1, представившись працівником міліції, вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_18
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 шляхом підпалення знищив документи потерпілого ОСОБА_18, а тому суд дійшов правильного висновку, визнавши його винним в умисному знищенні офіційних документів, вчинене в особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ст. 357 ч.1 КК України.
Позбавлені підстав доводи засудженого ОСОБА_1 про безпідставність його засудження за вчинення грабежу у відношенні потерпшої ОСОБА_6 за епізодами від 19.12.2006 року.
10
Твердження ОСОБА_1 спростовуються показаннями потерпшої ОСОБА_6, яка пояснила, що 19.12.2006 року близько 16 години ОСОБА_1 запропонує їй віддати гроші, висловлюючи погрози застосування насильства. Вона достала свої гроші та стала їх перераховувати, після чого ОСОБА_1, штовхнувши у груди, вихопив з її рук ЗО грн. (т. 2, а. с. 112-114).
Тому суд дійшов правильного висновку, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні грабежу та вірно кваліфікував його дії в цій частині за ч.2 ст. 186 КК України.
Потерпша ОСОБА_6 також пояснила, що 19.12.2006 року близько 18 години ОСОБА_1 запропонував видати 90 грн., погрожуючи застосуванням насильства, та вдарив декілька ударів кулаками та ногами в область голови та тулубу, кинув камінь в голову, а ОСОБА_10 схопила за волоси, повалила її на землю та заподіяла декілька ударів ногами в область голови та тулубу, та викрала у неї каблучку (т. 2, а. с. 112-114).
Показання ОСОБА_6 підтверджуються висновками судово-медичної експертизи № 11/47-07 від 12.01.2007 року, згідно яким потерпшій заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я у вигляді припухлостей м'яких тканини, саден в області м'яких тканин обличчя, гематоми, які виникли при обставинах, зазначених ОСОБА_6 (т.2, а.с. 128).
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердила, що 19.12.2006 року у вечірній час ОСОБА_1 декілька разів вдарив потерпшу кулаком та ногою у обличчя, а ОСОБА_10 вдарила ОСОБА_6 у обличчя, а коли потерпша впала на землю, вдарила ногою в голову та зняла з неї каблучку. Далі ОСОБА_1 продовжував вимагати гроші та декілька разів вдарив ОСОБА_6, а потім кинув в неї камінь (т.З, а.с. 113).
Засуджена ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила показання, дані в ході досудового слідства, згідно яким ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 дати гроші, після чого вдарив її руками та ногами в обличчя та по тулубу, а вона схопила ОСОБА_6 за волоси, повалила на землю та била ногами, а потім заволоділа її каблучкою (т.2, а.с. 146, т.З, а.с. 114).
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що 19.12.2007 року у вечірній час він дійсно запропонував ОСОБА_6 віддати йому гроші. Стверджував, що насильство до потерпшої не застосовує.
Однак ці твердження ОСОБА_1 спростовані показаннями ОСОБА_28, потерпшої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_29, з показань яких вбачається, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_10, діючи узгоджено, відкрито заволоділи майном потерпшої із застосуванням до неї насильства.
11
Наведет показання потерпілої ОСОБА_6, засудженої ОСОБА_28 та свідка ОСОБА_29 узгоджуються між собою, підстав вважати, що вони обмовили ОСОБА_1 не має, а тому доводи апелянта в цій частині необгрунтовані.
За цим епізодом суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні у відношенні ОСОБА_6 грабежу за попередньою змовою з ОСОБА_30 та кваліфікував його дії за ст. 186 ч.2 КК України.
Згідно матеріалів кримінальної справи, потерпіла ОСОБА_6 викликалась до суду, однак не з'явилась, за місцем реєстрації не мешкає, не має постійного місця проживання (т.З, а. с. 47-49), а тому суд обґрунтовано оголосив в суді її показання, дані під час досудового слідства. З огляду на наведене, доводи ОСОБА_1 в апеляції про необгрунтованність дослідження показань потерпшої в суді позбавлені підстав.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначив, що в протоколі судового засідання показання потерпілого ОСОБА_18 викладені неповно. Однак, як вбачається з матеріалів справи, апеляція подана 08.01.2008 року, з протоколом судового засідання ОСОБА_1 ознайомлений 25.02.2008 року (т.З, а.с. 141), зауважень на нього не подавав, при розгляді справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що в апеляції містяться його припущення щодо неповноти протоколу судового засідання. Тому зазначені доводи апелянта позбавлені підстав.
Посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції про застосування до нього 02', .01.2007 року при затриманні незаконних методів слідства колегія суддів визнає безпідставними, оскільки в судовому засіданні він не давав будь-яких пояснень з цього приводу, а по справі відсутні дані, які б підтверджували цю обставину.
Немає підстав вважати, що органами досудового слідства допущено порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки з моменту затримання останньому роз'яснено право на захист, однак від послуг захисника він відмовився (т. 1, а. с. 59, 68, т.2, а.с. 22, 35, 61), а в судовому засіданні за заявою ОСОБА_1 захист його інтересів здійснював захисник (т.З, а.с. 106).
Безпідставні доводи ОСОБА_1 про нібито порушення органами досудового слідства вимог ст. 218 КПК України, оскільки згідно протоколів про закінчення досудового розслідування він знайомився з матеріалами справи, а при закінченні досудового розслідування по обвинуваченню за ст. ст. 187 ч.2, 186 ч.2 КК України відмовився від ознайомлення, про що свідчать підписи двох понятих (т.1, а.с. 106, т.2, а. с. 339, 349).
12
Посилання ОСОБА_1 в апеляції про відмову слідчим в проведенні очної ставки з ОСОБА_11 необгрунтовані, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_11 відмовився від її проведення (т.2, а.с. 238).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 психічного захворювання не має, під час вчинення злочинів був здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2, а.с. 216-218).
Оспорюючи ці висновки, ОСОБА_1 в апеляції та в своїх поясненнях при апеляційному розгляді справи не навів підстав, з яких не згоден з ними, по справі відсутні дані, які б викликали сумнів у неправильності висновків експертизи, а тому доводи апелянта позбавлені підстав.
Покарання засудженим ОСОБА_21 та ОСОБА_27 призначено судом відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, в межах санкцій статей КК України, за якими вони визнані винними, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до тяжких, даних про їх особи, згідно яким вони характеризуються негативно, не мають постійного місця проживання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 вчинили злочини в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
Хоча ОСОБА_12 в апеляції посилається, що на її утриманні є дитина, однак згідно її та ОСОБА_1 поясненням апеляційному суду, дитина ОСОБА_2 померла у 2007 році.
Пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин не встановлено.
Остаточне покарання ОСОБА_21 та ОСОБА_27 правильно призначено на підставі ст. 71 КК України.
З огляду на наведене, підстав для скасування або зміну вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.12.2007 року у відношенні ОСОБА_31 та ОСОБА_32 залишити без зміни.