АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/7147/2015 Головуючий в 1 інстанції - Букіна О.М.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі: Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення коштів,-
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 1300,00 доларів США, відсотки в розмірі 106,42 доларів США.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір банківського вкладу №642886/2013 від 05.09.2013 року, строком на 13 місяців, тобто до 05.10.2014 року.
24.09.2014 року він подав заяву до відповідача про повернення коштів по закінченню строку дії договору, тобто 06.10.2014 року. Проте, відповідач не вчинив жодних дій відповідно до змісту вказаної заяви, як і не надав на неї відповіді.
Заочним рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03.11.2014 року позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення коштів - задоволено.
Стягнуто з Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ-119, вул. Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по Договору банківського вкладу №642886/2013 від 05.09.2014 року в розмірі 1406,42 доларів США.
Стягнуто з Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь Держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.03.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03.11.2014 року - залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіна М.А., подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Вказувала на те, що ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості по договору банківського вкладу №642886/2013 в розмірі 1406,42 дол. США та 243,60 грн. судового збору на користь держави, суд не врахував суттєві обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначила, що випискою по поточному рахунку НОМЕР_2 підтверджується, що банк виплатив позивачу всю суму коштів банківського вкладу згідно умов договору, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
В судове засідання представник банку не з'явився, просили розглянути справу без участі їх представника.
Позивач також до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що 05.09.2013 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір банківського вкладу №642886/2013 та договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26200261403560 (а.с.3-4).
Відповідно до п.1.1. Договору банківського вкладу №642886/2013, предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Японський «Постійний» в доларах США на строк 13 місяців, з дня укладення договору, з виплатою процентів по закінченню строку дії вкладу.
Згідно п.1.5. Договору банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № 26200261403560, дата вимоги вкладником вкладу на вимогу - на першу вимогу вкладника з урахуванням умов правил.
Згідно п.1.7. Договору банківського вкладу №642886/2013, дата вимоги вкладником вкладу 05 жовтня 2014 року.
Судом встановлено, що 24.09.2014 року позивач звернувся до голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» з заявою про видачу позивачу готівкою депозиту після закінчення строку дії договору (а.с.5).
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти по депозитному вкладу та відсотки, позивачу, на час розгляду справи в районному суді , не повернув.
Згідно наданого банком розрахунку, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.11.2014 року становила 1406,42 доларів США, з яких: 1300,00 доларів США - невиплачена сума банківського вкладу; 106,42 доларів США - відсотки, нараховані за вкладом.
Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Аналогічні положення щодо обов'язку банку видати вклад фізичній особі на її першу вимогу містить п. 33. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2003 р. за № 1256/8577.
Таким чином, оскільки в укладених між сторонами договорах визначено, що внесений позивачкою вклад до Банку повертається на першу вимогу. ОСОБА_3 звернувся із відповідною заявою до відповідача про повернення банківського вкладу, а тому у банку виник безумовний обов'язок відповідно до закону та договору видати (повернути) позивачу суми вкладу.
Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що в разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із вищенаведених умов укладеного між сторонами договору, банк зобов'язаний повернути вклад в дату закінчення строку розміщення. Проте, в порушення вимог ст.ст. 1060, 1068 ЦК України та умов договорів сума вкладу та сума процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів позивачці до цього часу не повернуті, незважаючи на її звернення до банку із відповідними вимогами.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За таких обставин, зважаючи на зазначені приписи законодавства та умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, останнім протиправно невиконані обов'язки щодо повернення їй у строк вкладу (депозиту) та суму процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумами вкладів.
Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п.1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній валюті чи в національній валюті.
З огляду на вказане суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що зобов'язання відповідача щодо повернення позивачці суми вкладу за укладеними договорами та суми процентів, нарахованих за фактичний термін користування сумою вкладу має бути виконане у валюті вкладу - доларах США, що не суперечить законодавству.
За таких обставин суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.
Крім того, колегія суддів враховує також і те, що Європейський суд з прав людини у справі Z0LOТАS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (Nо 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права».
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному:
У ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи, які суд вважав встановленим є доведеними.
Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідає цим обставинам та вимогам Закону.
Посилання представника банку на те, що банк виплатив позивачу всю суму коштів банківського вкладу згідно умов договору, а тому відсутні підстави у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, колегія не приймає, оскільки станом на момент ухвалення рішення депозитні кошти не були повернуті позивачу, а тому в суду не було правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Долучена до апеляційної скарги виписка по рахунку позивача свідчить про те, що банком агентом 05 лютого 2015 року була проведена виплата вкладу, тобто після ухвалення рішення в даній справі, яке ухвалювалось в листопаді 2014 року. Крім того долучена до апеляційної скарги виписка належним чином не завірена, а тому не є безумовним доказом проведення грошової операції.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» СлавкіноїМарини Анатоліївни відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: