ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"07" червня 2006 р. 12:20 | справа № 20-4/088 |
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Остапової К.А., розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим” про стягнення 13857,00 грн., |
Представники:
позивач –Кухаренко В.М., довіреність № 04-280 від 23.05.2006;
відповідач –не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим” про стягнення штрафних санкцій в сумі 13857,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2002 рік у відповідача норматив склав 4 робочих місця, фактично на підприємстві працював 1 інвалід.
Ухвалою суду від 19.04.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 05.05.2006.
05.05.2006 відповідач надав суду відзив, в якому заявлені позовні вимоги в сумі 13857,00 грн. не визнав.
Ухвалою від 05.05.2006 підготовче провадження по справі закінчено, адміністративна справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні 07.06.2006.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
В с т а н о в и в :
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.
Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затвердженою Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) відповідача за 2002 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 4 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (113 осіб), фактично на підприємстві працював 1 інвалід, . Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2002 рік склала 4619,00 грн.
Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 № 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.
Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 13857,00 грн. (4619,00 грн. х 3), які відповідач був зобов’язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
У відзиві на позов наданому в ході розгляду справи, відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що позивач пропустив строк застосування штрафних санкцій за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2002 році, а також повідомив, що він повідомляв відповідні органи про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені до наступного часу.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.
Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 175 від 19.10.2004) в період з 01.01.2002 по 01.10.2004 Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 9 підприємств. Атестація робочих місць інвалідів Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим” сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов’язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, у пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Пунктами 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Посилання відповідача у відзиві на те, що він повідомляв відповідні органи про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Проте не можуть бути доказами виконання відповідачем обов’язку щодо інформування відповідних органів про наявність вакантних посад для інвалідів протягом звітного 2002 року, оскільки пунктом 1.2 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, передбачено, що підприємства, установи і організації, розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”.
У матеріалах справи є лише 5 із 12 звітів за формою № 3-ПН станом на 30.12.2002, 30.11.2002, 30.09.2002, 31.07.2002, 31.08.2002. Звіти за формою № 3-ПН за інші 7 місяців звітного періоду у матеріалах справи відсутні і не надані відповідачем незважаючи на вимоги суду. Відповідач надав суду копію витягу із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, як доказ направлення на адресу Севастопольського міського центру зайнятості відомостей про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН.
У направлених звітах вказано про наявність вакантних посад, але немає вказівки на те, які категорії громадян можуть працювати на цих посадах.
Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за №464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
У звітах відповідача форми 3-ПН у строчці 2 графі 4 не вказана категорія громадян, а саме шифр “14”, що підтверджує невиконання відповідачем вимог пунктів 3,5,14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314.
Відповідно до довідки (вих. № 1292/08 від 04.05.2006) Севастопольського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН за 2002 рік про наявність вільних робочих місць (вакансій), які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим” знищені на підставі акту № 3 від 06.08.2004 року стосовно ст. 367 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів. Вказаний Перелік затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 576/3016 від 17.09.1998. Цім Переліком (ст. 367) затверджено, що строк зберігання відомостей про наявність вільних робочих місць, вакантних посад службовців та хід реєстрації безробітних є три роки.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118, згідно з якою суди мають з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштування на вакантні посади.
Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону, сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє платника єдиного податку від сплати штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13857,00 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, що діяла до 01.01.06) є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначається статтями 238-249 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 4 розділу 1Х Прикінцевих положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до п. 5 розділу 1Х Прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Оскільки між сторонами продовжують існувати права і обов'язки, які виникли після набрання чинності Господарським кодексом України, а також у зв'язку з тим, що положення Господарського кодексу пом'якшують відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності, до даних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Господарського кодексу, що стосуються строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 250 Господарського кодексу України, яка підлягала застосуванню при вирішенні вказаної категорії спорів до 01.01.2006, встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, позивач пропустив передбачений статтею 250 Господарського кодексу України строк для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки днем виявлення такого порушення є 16 квітня 2003 року, а позов подано лише 17.04.2005.
У даних правовідносинах сторін судом не застосовуються положення ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що вступили в дію з 01.01.2006 стосовно того, що при стягненні адміністративно-господарських санкцій не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 13857,00 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені адміністративного позову відмовити.
2. Примирники постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
13.06.2006
Розсилка:
1. Севастопольське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь, вул.Гоголя, 20 А)
2. відповідач –ТОВ “Нафта-Крим”(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 6)
3. справа
4. наряд