Справа № 2-а-7556/11 р.

Копія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В. розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Гадяч адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавській області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі Полтавської області, вказуючи, що він відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2011 роках йому така допомога виплачувалась не повністю, в розмірі 10 % прожиткового мінімуму, що вважає порушенням його прав. Просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 1 січня 2011 року по 22 липня 2011 року та нарахувати, виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % в подальшому і довічно.

Ухвалою Гадяцького районного суду позовні вимоги за період з 1 січня 2010 року по 5 квітня 2011 року залишено без розгляду, тому позовні вимоги розглядаються з 6 квітня 2011 року.

Відповідач заперечення проти позову у встановлений судом строк не надав.

В процесі дослідження доказів по справі встановлено, що ОСОБА_1 має статус “Дитини війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із відмови УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області на звернення позивача про перерахунок зазначених виплат, встановлено, що відповідач не здійснює зазначених виплат, посилаючись на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії тій категорії громадян, які мають статус дітей війни. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість вимоги про перерахунок щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”позивачу виплачується підвищення до пенсії як “дитині війни”у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Виходячи із досліджених доказів у їх сукупності, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни”реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

           Разом з тим, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

          За наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини –визначають розмір щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, а саме Закон України “Про соціальний захист дітей війни”та Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, тобто Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

           Водночас, на момент набрання чинності зазначеним вище Законом, КМ України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

           23 липня 2011 р. набрала чинності Постанова КМУ № 745 від 06.07.2011 р. “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”.

           Отже, нарахування та виплата до 23 липня 2011р. “дітям війни”підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, після зазначеної дати, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”з відповідними змінами.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, тому вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 70 КАС України на підтвердження правомірності відмови у здійсненні позивачу перерахунку та виплати недоотриманих коштів.

Отже, в зв'язку з порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії як дитині війни, вважаю, що слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі до 23 липня 2011 року та задовольнити позов в цій частині.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % в подальшому і довічно, вважаю, що вони не можуть бути задоволені, оскільки обраний спосіб захисту порушених прав на майбутнє, не передбачений чинним законодавством України.

Судові витрати по справі підлягають присудженню на користь позивача у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 6-14, 70, 71, 86, 94, 99, 159-163, 167, 183-2, ч.1 ст.256 КАС України, суддя –

п о с т а н о в и в:

- позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області в період з 6 квітня по 22 липня 2011 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати з 6 квітня по 22 липня 2011 року включно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 00 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду через Гадяцький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гадяцького

районного суду ОСОБА_2