Справа № 2а-917/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2009 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Гришковець А.Л.,
із секретарем Турбал В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Овруцької РДА про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до заробітної плати за період з 1.04.2004 по 31.12.2007 року в сумі 16270 , 50 грн. , мотивуючи тим, що вона працювала і є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи. За вищевказаний період роботи їй виплачувалась доплата до заробітної плати, що встановлена в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав.
В судове засідання позивач не з'явилася, але в своїй позовній заяві просить справу розглядати без її участі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав лист-заперечення, в якому просять справу розглянути без їх участі. Щодо задоволення позову заперечують.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав. Позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПСЗН Овруцької РДА та проживає АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на відповідну доплату, яку отримувала згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст.39 - в сумі 10,5 грн.( в залежності від відпрацьованого часу).
Вказані обставини підтверджуються наданими копіями документів: посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи, паспорту, довідкою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Згідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на час виникнення правовідносин була передбачена серед інших виплат і доплата по:ст.39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.
Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХП, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема:для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис.крб. (10,5 грн. за гр.реф.). Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови KM№ 987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом, не було.
Посилання на Бюджетний Кодекс та норми Конституції України, які визначають видатки в межах Законів „Про Держаний бюджет" суд також вважає безпідставними, оскільки останніми передбачено лише видатки в межах кошторисів, що не забороняє проводити нарахування компенсацій та допомог на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Викладена вище думка суду також ґрунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.02 та 01.12.04, рішень Європейського Суду з прав людини.
Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.
Зважаючи на суми компенсацій та допомоги, що визначені постановою KM№ 836, остання фактично призупинила дію окремих статей Закону, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.
В своїх же рішеннях, щодо невиконання рішень судів України, Європейський Суд з прав людини вказує, що стверджувані труднощі держави не можуть перешкоджати в отриманні компенсації („Долгов проти України" від 19.04.05), економічні труднощі не можуть бути виправданням Уряду („Черняєв проти України" від 26.07.05), органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів, як на виправдання невиконання рішення („Деркач та Палек проти України" від 21.12.04), що суд також враховує відносно безпідставності мотивів представника відповідача про неможливість виплат згідно Закону у зв'язку з браком коштів у бюджеті.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України..
Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.З резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений нечинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність. За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою KM України N° 106 від 23.07.91 та розпорядженням KMУкраїни № 17 від 12.01.93,с. Норинськ, Овруцького рн. Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив - зі.12.03 року-205 грн, з 1.09.2004 -237 грн.,1.01.05-262грн., 1.04.2005 року-290 грн.,з 1..07.2005 року-310 грн.з 01.09..2005 року - 332 грн. з 1.07.2007 року 440 грн.з 1.10.07 року - 460 грн.,з 01.04.2008 р. -525 грн.; 31.10.2008р - 545 грн.; 01.12.2008р. -605 грн. В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів згідно Закону становить:
1) по ст.39 Закону:
- з квітня по грудень 2004 року /205*2*5+237*2*4/-94,50=3851,50 грн.
- з січня по грудень 2005 року/262*2*3+290*2*3+310*2*2+332*2*4/-126=7082 грн.
-з липня по грудень 2007 року:/440*2*3+460*2*3/-63=5337 грн.,
а всього за мінусом отриманих 16270 .50 грн..
Оскільки, ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати, то відповідно до ст.233 КЗпЛ України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком. Пунктом 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою KMУкраїни № 936 від 20.09.05, визначено, що виплата компенсацій та допомоги за ст. 39 Закону проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних рад у містах. Розпорядником коштів нижчого рівня визначено районні управління праці та соціального захисту населення. Тобто, виплата зазначених коштів передана останнім і вони провадять вказані виплати.
Функції щодо обслуговування бюджетних програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відділ освіти Овруцької РДА передані управлінню праці і соціального захисту населення Овруцької РДА, а тому кошти підлягають стягненню з останнього.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача по неправильному нарахуванню йому чорнобильських коштів, а тому суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати дії УПСЗН Овруцької РДА в нарахуванні вищезазначених коштів неправомірними
Від сплати судового збору позивач звільнена згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито", а відповідач - на підставі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" та рішення Овруцької міської ради № 14 від 22.01.2009 року.
На підставі ст.19 Конституції України, ст.3 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити .
Визнати дії управління праці і соціального захисту населення Овруцької РДА по проведенню виплат, що встановлені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови KM України № 836 від 26.07.96 року неправомірними.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до заробітної плати за період з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 по 31.12.2007 року в сумі 16270,50 грн.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.