КОПІЯ
Справа № 2-а-1756/2009/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
представника відповідача Вонсовича М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Старокостянтинів про визнання незаконними дій щодо відмови у прийнятті декларації, та визнання незаконними податкових повідомлень - рішень та їх скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про доходи за 3 квартал 2008 року, зобов'язавши відповідача прийняти декларацію про доходи за 3 квартал 2008 року, та визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 грудня 2008 року № 0037801700/0, № 0037811700/0.
Свій позов позивач мотивує тим, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності і застосовує загальну систему оподаткування. При поданні 10 листопада 2008 року декларації про доходи за 3 квартал 2008 року, відповідач відмовив у її прийнятті, про що повідомив позивача листом від 11 листопада 2008 року. За скаргою позивача декларація також не була прийнята, тому позивач вважає, що було порушено чинне законодавство, при прийнятті декларації. Крім того за результатами планової виїзної перевірки позивача у листопаді 2008 року, на підставі акту перевірки від 28 листопада 2008 року було прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 грудня 2008 року, які позивач вважає незаконними, так як законом не обмежено її право на включення до податкового кредиту по податку на додану вартість податкових накладних певними строками.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, та подала в суд письмову заяву в якій просить справу розглядати за її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що обставини підтверджуючі позовні вимоги викладені у позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідач незаконно відмовив позивачу у прийнятті декларації про доходи за 3 квартал 2008 року, так як декларація була підписана особисто позивачем, податкові повідомлення позивача незаконні та підлягають скасуванню, так як при проведенні перевірки діяльності позивача не були враховані податкові накладні, внаслідок чого були дораховані податки та застосовані штрафні санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача по відмові у прийнятті декларації відповідають вимогам закону, так як декларація подавалась позивачем не особисто, а через іншу особу яка не мала повноважень на представництво позивача. Крім того, податкові повідомлення - рішення є законними, так як при проведенні перевірки позивача були враховані всі накладні які вона надала для проведення перевірки, в тому числі і ті, на які посилаються позивач у позовній заяві та представники позивача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 19.04.2005 року за № 2 677 000 0000 000976 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язана їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Представником позивача ОСОБА_1, була подана у листопаді 2008 року податкова декларація про доходи, одержані позивачем за 3-й квартал 2008 року, але вона не була прийнята відповідачем, як зазначено у листі відповідача за № 8988/г/17-023 від 11.11.2008 року у відповідь на скаргу позивача, в зв'язку з тим, що підпис на
2
декларації не відповідає підпису у паспорті позивача, що суперечить Методичним рекомендаціям щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15.04.2008 року № 250.
Із змісту ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-4, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язана особисто подавати контролюючому органу податкові декларації. Крім того Закон зобов'язує особу яка подає декларацію за підприємця, бути нотаріально уповноваженою. Наведене дає суду підставу вважати, що відповідачем правомірно відмовлено у прийнятті декларації позивача, так як вона подавалась особою, не уповноваженою на здійснення таких дій за позивача.
Що стосується законності податкових повідомлень - рішень відповідача, то суд виходить з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, що зафіксовано актом перевірки від 28.11.2008 року, за№ 2115/17/2869615701. Згідно свідоцтва № 83210856 від 02 листопада 2006 року позивач зареєстрована як платник податку на додану вартість. У п. п. 4, 5 ч. 4 висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. п. 4.14 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 року № 168/97-ВР, тобто, що позивач за перевіряємий період зайво включала до р.17 податкової декларації суми податку на додану вартість по податкових накладних фактично отриманих в інших звітних періодах, що передбачено п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, в результаті чого зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 471 грн., та несвоєчасно подала декларацію по податку на додану вартість за березень 2008 року. За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0037811700/0 від 12.12.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді основного платежу по податку на додану вартість у сумі 471 грн., та штрафна санкція в сумі 2012 грн.
Відповідно до п. п. 1.5, 1.7 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР звітним (податковим) період вважається період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, а податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За правилами п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначається у звітному періоді. П. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону звітним (податковим) періодом для позивача є один календарний місяць. Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не мала право на включення до податкового кредиту в період з лютого 2007 року сум податку на додану вартість за податковими накладними отриманими в листопаді-грудні 2006 року. Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання незаконним повідомлення-рішення № 0037811700/0 від 12.12.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання позивача у вигляді основного платежу по податку на додану вартість у сумі 471 грн., та штрафна санкція в сумі 2012 грн. Також у розрахунок штрафної санкції по податку на додану вартість входить сума штрафної санкції застосованої за несвоєчасне подання декларації по податку на додану вартість за березень 2008 року. Крім того, перевіркою встановлено порушення п. п. 3.2 п.3 наказу ДПА України від 16.10.2003 року № 490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», тобто, що позивачем облік доходів та витрат у книзі обліку доходів та витрат за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року вівся з порушенням, а саме в графі «сума понесених витрат», які пов'язані з отриманням доходів за 2007 - 2008 роки записи відсутні. Також порушено ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92, та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, внаслідок чого позивачем занижено суму чистого доходу за 2007 рік на суму 25003, 52 грн. За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0037801700/0 від 12.12.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання позивача у вигляді основного платежу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3751 грн., дорахованого за 2007 рік. Згідно п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-4, Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визнаний таким, що втратив чинність, крім розділу 4 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
3
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу-це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності. П. 5.2, 5.3 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що входить до складу валових витрат, та що не входить до складу валових витрат при здійсненні підприємницької діяльності.
Ч. 2 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» встановлено, що оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами.
Підрахунок валових доходів позивача при перевірці її підприємницької діяльності проводився за щомісячними звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок). Підрахунок валових витрат позивача при проведені перевірки проводився за документально підтвердженими витратами, наданими позивачем при перевірці, що підтверджується особистим підписом позивача на додатку № 2 до акту перевірки від 28.11.2008 року, а також особистим підписом позивача в акті перевірки, про те, що первинні документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про її діяльність як фізичної особи - підприємця за період, що перевіряється, немає.
Згідно додатку № 2 до акту перевірки від 28.11.2008 року, зафіксовано суму витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року на підставі податкових накладних. Співставлення реєстру наданих для перевірки податкових накладних та зазначених податкових накладних врахованих при обчисленні валових витрат позивача згідно додатку № 2 до акту перевірки від 28.11.2008 року, дає підставу суду вважати, що дати та номери податкових накладних повністю ідентичні в обох документах. Крім того суд зазначає, що накладні на які посилається позивач як на такі, що не враховані при обрахуванні її валових витрат, та копії яких додані до матеріалів справи, враховані у реєстрі наданих для перевірки податкових накладних та податкових накладних врахованих при обчисленні валових витрат позивача згідно додатку № 2 до акту перевірки від 28.11.2008 року. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних розпочатого 06.11.2006 року та закінченого 31.10.2008 року, який вівся позивачем, податкові накладні на які посилаються представники позивача записані у зазначеному реєстрі. Тобто суд приходить до висновку, що підстав для сумніву по обчисленню валових доходів та витрат при проведенні перевірки позивача відповідачем, у суду немає. Посилання представників позивача на те, що при обчисленні валових витрат не враховані суми сплачені позивачем за оренду торгового приміщення, суд не бере до уваги, так як при перевірці такі документи позивачем посадовим особам відповідача не були надані і чи могли бути надані, у судовому засіданні встановити неможливо, враховуючи що позивач при проведенні перевірки ствердила, що надала всі документи для перевірки.
Також суд не враховує посилання представників позивача про те, що при проведенні перевірки не було враховано при обчисленні суми валових витрат вартість торгового патенту, так як згідно п. 5.3.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 332/94-ВР, вартість торгових патентів отриманих згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» до складу валових витрат не включається.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання незаконним повідомлення-рішення № 0037801700/0 від 12.12.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання позивача у вигляді основного платежу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3751 грн., дорахованого за 2007 рік.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та не доведений у судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. ст. 5, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
4
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 10.03.2009 року.