№ 11а-14-2009
УХВАЛ
Іменем України
13 січня 2009 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів -полковників юстиції БРЕДЕЛЬОВА. О.М. і ОКСЕНЕНКА О.М. , при секретарі ЛЕНЬ Л.С. , за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО С. М. , засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, розглянув у судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_3 і військового прокурора Білоцерківського гарнізону на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 30 вересня 2008 року, за яким колишній командир 1-ої зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А 2167, майор, ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зарічани
Житомирського району, Житомирської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, на військовій службі з 1994 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 54 та 55 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на два роки, з позбавленням військового звання „майор".
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тім, що будучи військовою службовою особою та начальником для військовослужбовців строкової служби 1-ої ЗРБ, протягом квітня, травня 2008 року, погрожуючи видати негативні за змістом характеристики, в різний час, неодноразово схиляв підлеглих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передати йому хабарі за надання позитивних характеристик при звільненні зі служби, на що вказані особи вимушено дали згоду.
13 травня 2008 року, в день звільнення вказаних військовослужбовців з військової служби, у період між 13 га 14 годинами, під час виконання обов'язків чергового по частині, в кімнаті відпочинку чергового, ОСОБА_1 одержав, як результат вимагання, хабарі за видачу позитивних службових характеристик від уже колишніх підлеглих, а саме від ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з кожного окремо, - по 600 грн., від ОСОБА_6 та ОСОБА_9, з кожного окремо, - по 500 грн., від ОСОБА_7 - 882 грн.
Не погоджуючись з вироком суду гарнізону засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції та додатках до апеляційної скарги, вказуючи, що наведені у вироку обставини справи не знайшли свого підтвердження дослідженими в суді доказами, просить скасувати даний вирок, а кримінальну справу закрити. При
цьому засуджений посилається на недоведеність його вини в отриманні хабарів, а також на порушення при розслідуванні справи органом досудового слідства кримінально-процесуального законодавства. На його думку розслідування по справі проведено не всебічно, не об'єктивно, з обвинувальним нахилом, з застосуванням щодо нього погроз та помилками в оформленні процесуальних документів щодо деяких прізвищ і підписів осіб, з якими проводились процесуальні дії. Крім того, засуджений зазначає, що суд при розгляді кримінальної справи безпідставно відхилив клопотання захисника про виклик в судове засідання батьків військовослужбовців - свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, покази яких мали істотне значення для розгляду справи. На переконання засудженого суду необхідно було звернути належну увагу на протиріччя в показах свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і не визнавати ці протиріччя дрібними, а також врахувати той факт, що багато документів по справі сфальшовані.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, який виключно позитивно характеризується по військовій службі, має скрутний матеріальний стан, утримує малолітню дитину та дружину, а його престарілі батьки через захворювання потребують стороньої допомоги. На думку захисника, суд залишив поза увагою та не дав належної оцінки факту, що під час обшуку в приміщенні кімнати відпочинку чергового і службовому кабінеті не були виявлені гроші, які за версією органів досудового слідства були предметом хабара, а також тому, що підлеглі військовослужбовці строкової служби, які звільнялись мали підстави оговорити ОСОБА_1 за його вимогливе ставлення до порушень військової дисципліни. З урахуванням цього захисник просить вирок суду змінити та застосувати до засудженого ст. 75 КПК України.
Прокурор в своїй апеляції не погоджується з призначеним ОСОБА_1 основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, вважаючи його несправедливим за своїм розміром, внаслідок м'якості, а тому просить цей вирок скасувати, постановити новий вирок та застосувати до ОСОБА_1 основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого, захисника ОСОБА_2, прокурора, кожного окремо, на підтримку доводів апеляцій, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, військовий апеляційний суд регіону приходить до наступних висновків.
Як видно із вироку та протоколу судового засідання висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій за які він засуджений відповідають фактичним обставинам справи і основані на досліджених в судовому засіданні доказах, які правильно викладені у вироку і не викликають сумніву в своїй достовірності.
Зокрема, як вірно встановив суд, винність засудженого в отриманні ним як, службовою особою хабара, повторно, поєднаного з вимаганням, підтверджується не тільки показами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_8, тобто осіб які безпосередньо на вимогу ОСОБА_1 за одержання позитивної характеристики передали останньому кошти, кожний в сумі від 500 до 882 грн., але і його особистими показами, в яких ним. , не заперечувались окремі обставини (місце та спосіб виготовлення службових характеристик взаємовиключного змісту на підлеглих,
місце, час та обставини (віч-на-віч за зачиненими дверима) спілкування з підлеглими 13 травня 2008 року в кімнаті відпочинку чергового частини) та фактом видачі їм різних за змістом характеристик, в тому числі і негативного змісту, які і являлись предметом тиску на підлеглих з метою вимагання хабара. Вина ОСОБА_1 ґрунтується і на показах свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_19 щодо обставин виклику ОСОБА_1 вказаних військовослужбовців до кімнати чергового після отримання коштів у касі військової частини в день їх звільнення з військової служби без необхідної на те службової потреби та в супереч вимогам командування військової частини про залишення території частини звільненими військовослужбовцями відразу після отримання коштів; свідка ОСОБА_18, який дізнався від ОСОБА_4 про намір командира батареї збирати гроші з військовослужбовців за позитивні характеристики; свідка ОСОБА_7, якому під час дороги до дому, з при. оду наявності двох протилежних за змістом службових характеристик, син розповів, що був вимушений дати ОСОБА_1 хабара за характеристику з позитивним змістом, а також самим фактом вилучення у ОСОБА_1 купюри в розмірі 20 грн., номер якої записав перед дачею хабара ОСОБА_6.
У судовому засіданні було перевірено версії підсудного про можливий тиск на свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9 з боку представників органів прокуратури або ж його оговору вказаними особами через помсту за службову вимогливість і через те, що їм не вдалося раніше за часом звільнитися зі служби, проте вказана версія свого підтвердження не знайшла, чому суд першої інстанції дав належну оцінку, пославшись, що вказані свідки послідовно стверджували, що зауваження по службі з боку ОСОБА_1 до них мали в цілому справедливий характер, причин для помсти у них не було, а також категорично заперечували будь-які факти примушення їх до дачі неправдивих показань з боку осіб, що проводили розслідування справи. За таких обставин не можна погодитись із твердженням захисника, що підлеглі військовослужбовці строкової служби, які звільнялись мали підстави оговорити ОСОБА_1 за його вимогливе ставлення до порушень військової дисципліни.
Не переконливою є і позиція захисника про недостатність доказів вини засудженого так як під час обшуку в приміщенні кімнати відпочинку чергового і службовому кабінеті не були виявлені гроші, які за версією органів досудового слідства були предметом хабара, оскільки вина ОСОБА_1 встановлена шляхом оцінки сукупності доказів. До того ж, суд об'єктивно оцінив версію підсудного про те, що вилучена мічена купюра номіналом 20 гривень могла до нього потрапити під час розрахунку в кафе частини, куди навідувалися після отримання грошей звільнені зі служби підлеглі, вказавши у вироку, що обставина вилучення у ОСОБА_1 цієї банкноти є підтвердженням її передачі ОСОБА_1, як частини хабара, ОСОБА_6, в сукупності з іншими здобутими у справі доказами.
Суд об'єктивно визнав драними деякі неточності показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 і такими, що самі по собі не ставлять під сумнів їх правдивість щодо суті справи, стосовно черговості заходу до ОСОБА_1 на «співбесіду» в кімнату відпочинку чергового по частині 13 травня 2008 року, одягу, в якому вони звільнялися зі служби, маршруту та способу їх руху після залишення території військової частини тощо. Як вірно прийшов до висновку суд, навпаки, такі розбіжності свідчать про щирість вказаних свідків та про відсутність намагання з їх боку заздалегідь погодити свої
свідчення.
Судом дана належна оцінка стосовно твердження ОСОБА_1 про фальсифікацію протоколу очної ставки між підсудним та свідком ОСОБА_6 від 28 травня 2008 року та заяви про злочин від ОСОБА_7 та ОСОБА_13 та визнано таким, що не знайшло свого підтвердження. До того ж, стосовно протоколу очної ставки від 28 травня 2008 року, в якому було виправлено дату з «27» на «28», то підсудний пояснив в суді, що зробив це особисто у зв'язку з невідповідністю дати на документі, також він власноруч засвідчив, що даний протокол ним прочитаний, з його слів надрукований вірно. Стосовно інших зауважень засудженого щодо можливих неточностей та помилок при оформленні процесуальних документів то такихі що могли б вважатись істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що перешкодили суду гарнізону повно та всебічно розглянути справу, не встановлено. Крім того, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи і доводи засудженого про порушення вимог закону при розслідуванні кримінальної справи і при її розгляді в суді.
Таким чином суд першої інстанції, всупереч доводам засудженого досить повно, всебічно і об'єктивно дослідив зібрані по справі докази і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 368 КК України. Що ж стосується інших доводів апеляцій про неповноту досудового і судового слідства, то апеляційний суд не вбачає достатніх підстав які ставлять під сумнів обґрунтованість засудження ОСОБА_1.
Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував, як того вимагає кримінальний закон, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, якими суд визнав позитивну службову характеристику засудженого, який проходив військову службу понад 15 років, його скрутний матеріальний стан та невирішені побутові проблеми у зв'язку з окремим проживанням від сім'ї, наявність на утриманні дружини і малолітньої дитини, необхідність матеріальної допомагати батькам, які мають захворювання і потребують такої допомоги, а також невеликий розмір отриманого хабара. Наведені обставини дали можливість суду першої інстанції застосувати до засудженого ст. 69 КК України і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 368 КК України, а також не призначати йому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
З урахуванням зазначеного неможливо погодитись і з позицією в апеляції прокурора, що призначене ОСОБА_1 основне о покарання є несправедливим за своїм розміром, внаслідок м'якості.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував пом'якшуючі відповідальність обставини в зв'язку з чим прийшов до невірного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання в місцях позбавлення волі. Наявні по справі обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивні відомості про засудженого, невеликий розмір отриманого хабара, на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про можливе виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду в частині призначення покарання та застосування до засудженого ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 362, 366, 367 і 372 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 30 вересня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді двох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на два роки. Вирок в частині призначеного ОСОБА_1 основного покарання у виконання не приводити, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту - скасувати та звільнити його з під варти в залі суду.
В іншій частині вирок залишити без змін.
5