Головуючий - ДОБРОВОЛЬСКИЙ A.M.
Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
№ 11а-12-2009
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«З» лютого 2009 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковників юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ЄЛФІМОВА О.В., при секретарі МАКАРЕНКО Ю.В., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО СМ. , помічника військового прокурора Вінницького гарнізону майора юстиції ПОШИВАКА P.O., виправданого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, розглянув в судовому засіданні апеляційне подання державного обвинувача майора юстиції ПОШИВАКА P.O. на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 3 грудня 2008 року, яким військовослужбовець військової частини А 0853 підполковник
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Плоске Старосамбірського району, Львівської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимий, на військовій службі з серпня 1988р., в якості офіцера з липня 1992 p., проживаючий АДРЕСА_1,
виправданий за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч.1 та 423 ч.2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. ст. 366 ч.1 та 423 ч.2 КК України. Зокрема, він обвинувачувався в тому, що 27 листопада 2006 року вніс до офіційного документу - списку розподілу житлової площі у Барському гарнізоні завідомо неправдиві відомості щодо розміру житлової площі квартири АДРЕСА_2, членів сімї офіцера ОСОБА_3 та, що останній вказане житло здає. Крім того, він же, зловживаючи службовим становищем, будучи головою житлової комісії Барського гарнізону, у інтересах третіх осіб, шляхом обману та внесення завідомо неправдивих відомостей у список розподілу житлової площі АДРЕСА_1 від 27 листопада 2007 року, а саме сприяв ОСОБА_3 в отриманні трикімнатної квартири, внаслідок чого вказана квартира вийшла з володіння держави, тому що була приватизована на Гмя батька останнього.
Суд гарнізону, розглянувши справу, визнав недостатніми докази вини ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованих йому протиправних дій та відповідно ст. 6 п.2 КПК України постановив виправдувальний вирок за відсутністю в його діях складу злочин.
В апеляційному поданні державний обвинувач майор юстиції ПОШИВАКА P.O., не погоджуючись з рішенням суду, вказує, що висновки суду зазначені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, а тому, просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч.1 та 423 ч.2 КК України, призначивши йому покарання в межах санкцій вказаних статей Кримінального Закону. В обґрунтування цього наводиться
наступне.
Суд, на думку державного обвинувача, при наявності суперечливих доказів, поклав в основу свого рішення виключно покази ОСОБА_1, не зазначивши чому відкинув послідовні свідчення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших. Між тим, свідок ОСОБА_4 послідовно стверджувала, що особисто ОСОБА_1 надав їй друкований список розподілу житла по військовій частині А1603, попросивши доповнити останнім наявний список розподілу житла по військовій частині А0853. Вона усі дані внесла у загальний список та передала його ОСОБА_1.
ОСОБА_1 у ході судового слідства показав, що виготовлений ОСОБА_4 та наданий йому загально гарнізонний список розподілу житла він одразу підписав. Враховуючи те, що склад сім'ї ОСОБА_3викладений на останньому аркуші списку, на якому стоїть і підпис ОСОБА_1, то останній, на думку прокурора, не міг не побачити фіктивність викладених даних.
Допитаний по справі свідок ОСОБА_3 показав, що він особисто надавав ОСОБА_1 список розподілу житла по військовій частині А1603, де в складі його, сімї, було внесено 5 осіб, у тому числі батько - ООСОБА_8 та зазначено, що житлова площа займаної квартири складає 29, 25 м. кв. Причини розбіжності між даними списку розподілу житла з військової частини А1603 та загально гарнізонним списком пояснити не зміг.
Не прийняв до уваги суд і покази начальника житлової групи КЕВ м. Вінниці ОСОБА_9, який показав, що ОСОБА_1, надаючи для погодження список розподілу житлової площі, запевнив, що особисто перевірив його і ні яких розбіжностей зі списками, які надійшли з військових частин - не має.
Як вказує далі апелянт, суд прийшов до невірного висновку, що ОСОБА_1 не є суб'єктом злочину передбаченого ст. 423 ч.2 КК України в зв'язку з тим, що його посада голови житлової комісії гарнізону є виборною, виконується на громадських засадах та не передбачає виконання службових обов'язків. Голова житлової комісії, як стверджує далі в апеляції прокурор, наділений спеціальними повноваженнями і обов'язками у сфері вирішення житлових питань у системі Збройних Сил України, а тому відноситься до службових осіб.
Далі в скарзі наводяться арифметичні дані відносно кількості квадратних метрів жилої площі, яка приходилась на кожного члена сім'ї ОСОБА_3, що в свою чергу трактується як причина внесення ОСОБА_1 змін до відповідних списків розподілу житла і робиться висновок, що лише за умови фальсифікації цих даних та складу сім'ї ОСОБА_3, список розподілу міг бути погодженим в КЕВ м. Вінниці та виданий ордер. І на останнє, в поданні стверджується, що лише ОСОБА_1 саме, як голова житлової комісії, міг особисто або за допомогою іншої, невстановленої особи, внести недостовірні відомості у загальний список розподілу житлової площі по гарнізону.
Заслухавши доповідача, виступи прокурорів в підтримку апеляції, пояснення виправданого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, яки вважали необхідним вирок залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи подання, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що вирок повинен бути залишений без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ретельно дослідивши всі надані органами досудового слідства матеріали, в їх сукупності, прийшов до правильного висновку, що в справі не має безспірних доказів, які б безумовно і достовірно свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, судовим слідством було встановлено, лише те, що голова житлової комісії гарнізону підполковник ОСОБА_1 у листопаді 2006 року на підставі списків розподілу житлової площі військових частин, займався підготовкою аналогічного
загального списку розподілу житлової площі Барського гарнізону. При цьому, один із списків по військовій частині А1603 йому передав голова житлової комісії вказаної частини ОСОБА_3. В даному списку було зазначено, що останньому виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1, склад його сім'ї складає 5 осіб, а жила площа, яку він займає з членами сімї становить 29, 25 кв.м. Після цього, ОСОБА_1 надав списки громадянці ОСОБА_4 і доручив віддрукувати загальний список за гарнізон. Виготовлений документ ОСОБА_1 підписав особисто та передав його на затвердження начальнику гарнізону та в КЕВ м. Вінниця.
В ході судового слідства ОСОБА_1 послідовно показував, що працювати на комп'ютері не вміє і списку розподілу житла він особисто не виготовляв. Після того, як ОСОБА_4 надрукувала документ, він лише підписав його, не звіряючи даних, які внесені в список і передав для подальшого затвердження в КЕВ м. Вінниця та начальнику гарнізону. Чому в списку розподілу житлової площі АДРЕСА_1 від 27 листопада 2006 року були внесені недостовірні дані відносно ОСОБА_3він не знає. В інтересах останнього, чи інших осіб, він не діяв. В даному списку він перевірив тільки відповідність прізвищ, кому виділяється житло. Склад сімей кожного з військовослужбовців, які були у списку та точні цифри жилої площі, яку вони займали і яка їм надається він не звіряв. Можливо помилка виникла при надрукуванні списків. Свідок же ОСОБА_4 стверджувала, що не могла помилитися при виготовленні списків.
Секретар житлової комісії Барського гарнізону свідок ОСОБА_5 пояснював, що ним був затверджений список розподілу житлової площі, наданий ОСОБА_1. Зазначений список був погоджений з начальником КЕВ м. Вінниці, достовірність даних він теж не перевіряв, тому, що довіряв посадовим особам житлової комісії.
Свідок ОСОБА_3 також категорично заявляв на протязі усього провадження по справі, що ні якого відношення не мав до гарнізонних списків розподілу житла і не звертався до ОСОБА_1 з цього приводу. Практично схожі по суті покази дали в судовому засіданні і інші свідки.
Таким чином, ні на досудовому слідстві, ні безпосередньо в суді, так ті не було встановлено ким же конкретно і при яких обставинах були внесені зміни в гарнізонний список розподілу житла. При суттєвих протиріччях в доказах (що визнає в апеляції і держаний обвинувач), питання це так і залишилось не з'ясованим.
Враховуючи вищевикладене, а також, приймаючи до уваги, що згідно з чинним законодавством докази подають сторона обвинувачення і сторона захисту, суд гарнізону перед закінченням судового слідства, відповідно до ст. 317 КПК, з'ясовував у сторін, чи всі докази на обґрунтування своїх доводів вони подали. Будь яких доповнень до судового слідства та клопотань не надійшло. Тобто фактично обвинуваченням було визнано, що судове слідство проведене повно та об'єктивно, а інша доказова база, як така - відсутня. Даний факт був зафіксований у протоколі судового засідання.
При таких обставинах, суд вимушений був оцінювати тільки ті, зібрані по справі докази в їх сукупності, які йому були надані сторонами. Тому, в супереч твердженням апелянтів, суд гарнізону прийшов до правильного висновку (і навів це в вироку), що в даному конкретному випадку їх в край недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним в пред'явленому обвинуваченні і не представляється можливим добути такі докази при додатковому розслідуванні.
В супереч твердженням апелянтів, оснований на Законі і висновок суду про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом злочину передбаченого ст. 423 ч.2 КК України, в зв'язку з тим, що його посада голови житлової комісії гарнізону є виборною, виконується на громадських засадах та не пов'язана з його безпосередніми обов'язками по військової службі (в сенсі статусу військовослужбовця, як суб'єкта військових правовідносин). Виходячи з викладеного, підсудний дійсно не міг при наведених обставинах скоїти зловживання службовим становищем, так як рішення житлової комісії, як колегіального органу, приймається більшістю голосів. Більш того, за своєю штатною посадою підполковник ОСОБА_1, як військова посадова особа, був заступником командира військової частини А 0853 з тилу і свої посадові обов'язки не порушував.
Відповідно вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення
кримінальних справ на додаткове розслідування», неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б безспірно підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.
Тому рішення суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів передбачених ст. ст. 366 ч.1, 423 ч.2 КК України та постановления виправдувального вироку, слід визнати законним та обґрунтованим.
Що стосується інших доводів апеляції, то і вони не є достатньою підставою для скасування прийнятого судом рішення.
Керуючись ст. ст. 362, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 3 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляційне подання державного обвинувача майора юстиції ПОШИВАКА P.O. - без задоволення.