Головуючий по справі: майор юстиції СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ В.В.

Доповідач: полковник юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.

№ 11а-9-2009

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2009 року                                                                                місто Київ

Військовий апелляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого- полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,  суддів - полковника юстиції НОВОВА C.O.

та полковника юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.,  при секретарі ГРАБОВОЇ А. В.

за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції БАЙДИ О.В.,  представника скаржника ОСОБА_1,  розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову військового місцевого суду Львівського гарнизону від 8 грудня 2008 року,  за якою

постанова слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону від 27 червня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно колишніх військовослужбовців військової частини А-0363 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п.2  ст.  6 КПК України   залишена без змін,  а скарга ОСОБА_2 - без задоволення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду 1-ї інстанції,  27 червня 2007 року слідчий військової прокуратури Львівського гарнізону,  в зв'язку з заявою ОСОБА_2 про те,  що 2 квітня 2004 року двоє невідомих їй військовослужбовців зґвалтували її на території Львівського Центрального військового госпіталю,  виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно колишніх військовослужбовців військової частини А-0363 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п.2  ст.  6 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу,  в якої вона просить постанову суду скасувати,  та направити матеріали перевірки до військової прокуратури для додаткової перевірки. В обґрунтування цього вона вказує,  що протягом п'яти років слідчі перевірку її заяви проводили формально,  а неповнота досудової перевірки призвела до винесення необґрунтованої постанови. Крім того,  на думку автора апеляції,  судом не прийнято до уваги,  що

постанова слідчого винесена „заднім числом",  а також не були опитані ряд свідків.

Заслухавши доповідача,  думку прокурора,  який вважав за необхідне скаргу залишити без задоволення,  виступ представника заявника,  якій просив скаргу задовольнити,  військовий апеляційний суд регіону,  вивчивши матеріали перевірки та обговоривши доводи скарги,  знаходить постанову суду гарнізону законною та обґрунтованою,  виходячи при цьому з наступного.

ОСОБА_2 звернулась 11 квітня 2004 року з заявою до міліції про зґвалтування її невідомими особами 2 квітня 2004 року. На протязі більш ніж 4-х років прокуратурою гарнізону проводилась досудова перевірка заяви ОСОБА_2,  призначались експертизи,  допитувались свідки,  виконувались інші слідчи дії,  та неодноразово виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Дані постанови скасовувались

2

як прокурором гарнізону,  так і судом 1-ї інстанції,  при цьому матеріали направлялись слідчому для проведення додаткової перевірки.

Оцінивши в сукупності всі отримані докази,  слідчий,  виносячи оскаржувану постанову,  прийшов до висновку,  що 2 квітня 2004 року після 15-ї години громадянка ОСОБА_2 на території Львівського госпіталю добровільно вступила в статеві відносини з ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  будучи в стані алкогольного сп'яніння і ознаками сексуальної розгальмованості та в хворобливому стані у вигляді загострення шизотипного розладу,  психопатоподібний варіант,  який не міг бути об'єктивно виявлений ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  а тому в їх діях відсутній склад злочину,  передбачений  ст.  152,  ч.3 КК України.

Суд 1-ї інстанції,  перевіривши матеріали перевірки,  прийшов до вірного висновку,  що слідчим при відмові в порушенні кримінальної справи були виконані всі вимоги  ст.  99 КПК України.

Даних про те,  що прокуратурою перевірка проведена формально з досліджених матеріалів не вбачається,  а апелянтом в скарзі не наведено,  як і не наведено доказів того,  що оскаржувана

постанова винесена „заднім числом",  при цьому сам факт звернення ОСОБА_2 до прокуратури з проханням видати їй копію постанови слідчого лише 21 листопада 2008 року не може жодним чином підтвердити це твердження апелянта. Не наведено в скарзі також і яких саме свідків має ще допитати слідчий і з якого саме приводу.

Крім того,  військовий апеляційний суд приймає до уваги,  що судом 1-ї інстанції при попередніх розглядах скарги ОСОБА_2 приймалось рішення,  передбачене п.1ч.3  ст.  236-2 КПК України.

За таких обставин,  підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 апеляційний суд не знаходить.

Яких-небудь інших підстав,  яки б свідчили про необґрунтованість оспорюваних рішень судом не встановлено,  а заявником та її представником не наведено.

Керуючись  ст.  365-366,  382 КПК України,  військовий апеляційний суд регіону

УХВАЛИВ:

Постанову військового місцевого суду Львівського гарнизону від 8 грудня 2008 року,  за якою в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону від 27 червня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно колишніх військовослужбовців військової частини А-0363 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі п.2  ст.  6 КПК України відмовлено,  - залишити без змін,  а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.