Головуючий - СЛОБОДЯНЮК П.Л
Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
№ 10-2-2009
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., судців - полковників юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та БРЕДЕЛЬОВА О.М. , при секретарі ОЛІЙНИК К.О., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції БАЙДИ О.В., та скаржника - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою останнього на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 січня 2009 року про залишення без змін його скарги на постанову старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 27 листопада 2008 року про порушення відносно колишнього начальника спеціального факультету Служби безпеки України у складі Військового інституту телекомунікацій та інформації Національного технічного університету України , , Київський політехнічний інститут" ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою військового суду гарнізону, 27 листопада 2008 року старший слідчий військової прокуратури Київського гарнізону, розглянувши матеріали кримінальної справи за фактом зловживання колишніми військовими службовими особами спеціального факультету Служби безпеки України у складі Військового інституту телекомунікацій та інформації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут", що спричинило тяжкі наслідки, виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно колишнього начальника вказаного навчального закладу полковника ОСОБА_1 та колишнього начальника фінансової групи цього факультету капітана ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України.
До суду надійшла скарга громадянина ОСОБА_1, в якій він просив скасувати зазначену постанову, як незаконну, а провадження по справі закрити.
Суд гарнізону, розглянув скаргу, відмовив в її задоволенні, в зв'язку з відсутністю підстав для скасування вказаної вище постанови про порушення кримінальної справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якої просить постанови суду 1-й інстанції та старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону - скасувати, а справу провадженням закрити, оскільки всі вказані вище рішення винесені з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що під час судового розгляду в повній мірі не були перевірені наведені ними доводи, не враховані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення питання про наявність приводів та підстав для порушення кримінальних справ, а висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Як стверджує ОСОБА_1, на його переконання, дана справа фальсифікується органами військової прокуратури. Слідчим не приймається до уваги те, що питання правомірності виплати премій свого часу вже досліджувалися контролюючими та правоохоронними органами і по ним приймалися відповідні рішення.
Далі в скарзі вказується, що відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 - 2002р., та нормативно-правових актів СБ України, Спец факультет СБУ готував до Фінансово-економічної служби СБ України відповідні проекти планів (планів асигнувань та використання бюджетних коштів, помісячний план використання бюджетних коштів та інші). Також до ФЕС СБ України направлявся розрахунок потреби у коштах на виплату заробітної плати працівників та грошового забезпечення військовослужбовців на наступний рік. Там розглядали подані проекти кошторису і потреби факультету, проводили їх аналіз, визначали їх законність та правильність, лише після цього затверджували необхідний кошторис та план асигнувань. Будь-якого перевищення використання бюджетних асигнувань зі сторони керівництва факультету не було встановлено, кошти витрачалися в межах виділених бюджетних призначень та асигнувань.
В скарзі ставиться під сумнів і Акт за результатами фінансово-господарської діяльності Спец факультету СБУ за період з 01.08.2004 р. по 31.10.2006 p., як підстави для порушення кримінальної справи. А саме, робиться посилка на те, що в лютому-березні 2007 року, під час розслідування кримінальної справи стосовно колишнього начальника фінансової групи спеціального факультету ОСОБА_2, військовою прокуратурою Центрального регіону України досліджувалися обставини виплати збільшених премій на факультеті. Вказаний вище Акт ревізії вже розглядався правоохоронними органами і начальником слідчого відділу цієї прокуратури була винесена
постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно нього за відсутністю складу злочину. Але потім, ця
постанова була незаконно (задніми числами) скасована.
Крім того, на думку ОСОБА_1, посадові особи військової прокуратури Київського гарнізону протягом останніх трьох років всіляко намагаються сфабрикувати проти нього кримінальну справу. На його заяви та скарги належної відповіді в установлені законом строки не надають. Його, як особу, людину та й громадянина - ігнорують.
І останнє, як стверджує ОСОБА_1, у постанові військового місцевого суду гарнізону відсутня законність, об'єктивність, справедливість та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що суперечить Конституційним нормам та вимогам кримінально-процесуального законодавства.
З урахуванням наведеного, апелянт просить рішення суду 1-й інстанції та постанову слідчого по цієї справі скасувати, як незаконні.
Заслухавши доповідача, пояснення громадянина ОСОБА_1 в підтримку апеляції, та виступ прокурора, який вважав необхідним постанову військового місцевого суду гарнізону залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду 1-ї інстанції про обґрунтованість постанови про порушення кримінальної справи, відповідає фактичним обставинам справи.
В супереч твердженням апелянта, в судовому засіданні з належною повнотою перевірялись викладені у скарзі доводи. При цьому, були перевірені обставини стосовно законності порушення кримінальної справи, тобто дотриманість органами досудового слідства вимог ст. ст. 94 - 98 КПК України.
При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для скасування постанови про порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення відповідних організацій, посадових осіб, представників влади або окремих громадян, явка з повинною та інші обставини, вказані в законі. При
цьому справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші, а саме, ступень винності скоєного обвинуваченим, оцінка протиріч в окремих доказах, уточнення обставин події, проведення належних експертиз, оцінка їх висновків та суб'єктивної сторони скоєного і т.п., стає можливим тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії.
Надані суду першої інстанції матеріали, не вдаючись в їх правову оцінку, свідчать про те, що старший слідчий військової прокуратури Київського гарнізону, мав достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо громадянина ОСОБА_1, за ознаками інкримінованого йому злочину.
В свою чергу, відповідає фактичним обставинам справи і
постанова військового суду гарнізону.
В обґрунтування своїх висновків, суд правильно послався на те, що приводом та підставами для порушення кримінальної справи стали такі відомості, які знаходяться: у Акті за результатами інспектування фінансово-господарської діяльності спеціального факультету Служби безпеки України у складі військового інституту телекомунікацій та інформації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут" (а/с 45-47 т. 1); у Висновку №4754/4755 судово-економічної експертизи від 30.07.2008 року за результатами експертного дослідження питань незаконного витрачання коштів військовими службовими особами цього ж факультету (а/с 60-65 т. 4); у Висновку № 9688 додаткової судово-бухгалтерської експертизи (а/с 295-298 т.4); та в інших, вказаних в постанові документах.
В супереч твердженням апелянта, не було встановлено в суді першої інстанції і порушень його прав та законних інтересів при порушенні кримінальної справи.
Згідно з вимогами ст. 97 та ч. 2 ст. 98 КПК України слідчий зобов'язаний прийняти до уваги фактичне повідомлення про злочин і прийняти з цього приводу одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. ст. 97 КПК України, а якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи за результатами виявлення слідчим ознак злочину в межах розслідування іншої кримінальної справи, прийнято на підставі належного процесуального приводу, компетентною особою і в межах наданих Законом повноважень.
При розгляді справи в суді першої інстанції не було допущено порушень кримінально-процесуального законодавства, в тому числі і зокрема, ст. 54 КПК України, яки могли би стати підставою для скасування рішення.
Що стосується інших доводів скарги, то і вони не є достатньою підставою для визнання судового рішення не законним.
Отже,
постанова військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 січня 2009 року про відмову в задоволенні скарги на порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 365, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 січня 2009 року про відмову в задоволенні скарги на постанову старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 27 листопада 2008 року про порушення відносно колишнього начальника спеціального факультету Служби безпеки України у складі Військового інституту телекомунікацій та інформації Національного технічного університету України
„Київський політехнічний інститут" ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України - залишити без зміни, а апеляцію громадянина ОСОБА_1 - без задоволення.