Справа № 369/2012/13-к

1-кп/369/2/15

В И Р О К

іменем України

04.06.2015 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисенка Володимира Васильовича

суддів: Медвідь Наталії Олександрівни

ОСОБА_1

при секретарі: Раситюк М.П., Безпалюк І.В.

за участю прокурора: Юркової Ю.В., Костельного Р.О.,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників-адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Кам»янського району, Черкаської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: с.м.т. Катеринопіль, вул. Базарна, 9 «а», Черкаської області, раніше судимого: 14.11.2002 року Кам»янським районним судом, Черкаської області за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України, до 11 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю, звільненого 06.06. 2012 року зі Старобабанівської ВК Черкаської області (№92) за постановою Уманського міськрайсуду Черкаської області від 29.05. 2012 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 25 днів, - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого без реєстрації в с. Крюківщина, вул. Першотравнева, 15, Києво-Святошинського району, Київської області, не маючого судимості на підставі ст. 89 КК України, - у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_8, офіційно не працюючого, зареєстровоного та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, Кам»янського району, Черкаської області, не маючого судимості на підставі ст. 89 КК України, - у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

Встановив:

04 листопада 2012 року, близько 18 години, у ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, за попередньою змовою, які перебували в стані алкогольного сп»яніння та знаходились на території сміттєзвалища, яке розташоване поблизу с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме вбивство ОСОБА_11.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підійшли до саморобної дерев'яної будівлі, яку самовільно побудував ОСОБА_11 та у якій, на той час, окрім нього перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_3

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за допомогою зазадалегідь приготовлених ними дерев'яних палиць почали умисно бити вікна в саморобному будинку ОСОБА_11 та кидати до середини будинку автомобільні шини та шматки цегли, а ОСОБА_10 у той час за допомогою ящика підпер із зовнішньої сторони двері вказаного будиночку, намагаючись, таким чином, перешкодити ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 залишити приміщення будиночку.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11, підпалили ганчірки, які знайшли поряд із саморобним будинком ОСОБА_11 та умисно вкинули їх до середини дерев'яного будиночку. В результаті чого, у дерев'яній саморобній споруді, в якій на той час перебували ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_3, виникла пожежа.

Рятуючись від пожежі, ОСОБА_12 залишила приміщення дерев'яного будиночку через вікно, після чого відійшла від нього на відстань близько 10 метрів. На той час ОСОБА_3 та ОСОБА_11 намагались відчинити вхідні двері вказаного саморобного будиночку та залишити його. При цьому ОСОБА_10 відкинув ящик, яким він підпер вхідні двері будинку та випустив з будиночку ОСОБА_3 Остання вийшла з будиночку, тримаючи при цьому в правій руці свій мобільний телефон «Самсунг Дуос», ІМЕІ 351718/05/660481/4.

До неї відразу підійшов ОСОБА_8, у якого виник умисел на протиправне збагачення за рахунок чужого майна, а саме: мобільного телефону ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_3 та відкрито викрав з її рук мобільний телефон «Самсунг Дуос» ІМЕІ 351718/05/660481/4, вартістю 1910 грн. 49 копійок, із абонентською карткою мобільного оператора «Київ-Стар», вартістю 30 грн., на якому не було коштів, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1940 грн. 49 копійок. На зауваження ОСОБА_3 з приводу викрадення її мобільного телефону, та проханная повернути телефон, ОСОБА_8 ніяким чином не відреагував.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_11, умисно збили останнього з ніг, коли він залишив приміщення свого саморобного будиночку. Після цього, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазадалегідь приготовленими ними дерев'яними палицями та металевим прутом на протязі близько п'яти хвилин почали наносити ОСОБА_11 удари ногами по голові та тулубу. При цьому кожен з них наніс не менше десяти ударів по голові та тулубу ОСОБА_11

Після цього останні відійшли від ОСОБА_11, який на той час лежав на землі та стогнав, підійшли до ОСОБА_3 та ОСОБА_12, які перебували на відстані близько 10 метрів від місця скоєння злочину.

Постоявши на протязі 3-4 хвилин поряд із ОСОБА_3 та ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11, підійшли до останнього, який стогнав та лежав на тому ж місці, де його били, стали повторно, на протязі близько двох хвилин, наносити удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_11 заздалегідь приготовленими ними дерев'яними палицями та металевим прутом, доки останній не перестав подавати ознаки життя. При цьому кожен з них наніс не менше п'яти-шести ударів по голові та тулубу ОСОБА_11

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 3/Д/545 тр. від 26.01. 2013 року у ОСОБА_11 при судово-медичному дослідженні, крім обвуглювання та часткового згоряння трупа, які виникли від дії полум'я, виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, крововиливів у м'язах правого стегна, прямих переломів третього ребра справа по середньо-ключичній лінії і третього ребра зліва по лопатковій лінії, перелому внутрішнього краю лівої лопатки, дефекти м'яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна.

Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась двохсторонніми субдуральними гематомами, крововиливами під м'якою мозковою оболонкою. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

У подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою приховання трупу ОСОБА_11 поклали тіло останнього до білого целофанового мішка та відтягнувши його на відстань близько 20 метрів від місця вчинення злочину, прикидали його дерев'яними дошками і підпалили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні (повідомленні про підозру) за ч. 1 ст. 186, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав і суду пояснив, що 4 листопада 2012 року, близько 17 години, він приїхав у своїх справах до брата ОСОБА_10, який працював на сміттєзвалищі поблизу с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області. Там зустрівся з ОСОБА_9, якого бачив влітку.

Коли знаходились на сміттєзвалищі, до них прийшла ОСОБА_12, яку також раніше бачив і яка скаржилась на ОСОБА_11, останній її бив та знущався. Він зрозумів, що ОСОБА_12 була чи є співмешканкою ОСОБА_9

В цей час мимо них пройшли ОСОБА_3 і ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_12 повідомила, що вони будуть над нею знущатись і вживати спиртне, вона за ними пішла.

Вони залишились знову втрьох. Через півгодини повернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_11, яка останнього вела п'яного. Вони розпалили вогнище.

Близько 18 години, ОСОБА_9 повідомив, що він пішов і забере свою співмешканку ОСОБА_12 Через 15-20 хвилин він побачив, що щось горить. Він запропонував ОСОБА_10 піти подивитись, що за вогнище.

Вони разом з ОСОБА_10 підійшли до будиночка (вагончика), де побачили, як ОСОБА_9 кинув у будиночок горілу ганчірку.

Підійшовши до ОСОБА_9, він у останнього запитав, де знаходиться ОСОБА_3, ОСОБА_12 і ОСОБА_11, на що він відповів, що вони знаходяться у будиночку.

ОСОБА_9 відповів, що вони закрились і не випускають ОСОБА_12, тому він розбив вікно і вкинув в будиночок загорівшу ганчірку для того, щоб вони вийшли з будиночка. ОСОБА_3 повідомила, що вони самі між собою розберуться.

Оскільки вогонь сильніше став горіти, він розбив друге вікно у будиночку і ОСОБА_12 з ОСОБА_9 вони витягли на вулицю.

Після цього, ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 вирвали двері у будиночку. В цей час вибіг у двері ОСОБА_11, який впізнав ОСОБА_9 і кинувся на нього з молотком чи кувалдою. Вони між собою почали битись. ОСОБА_3 сиділа у будиночку, яку він витяг і відвів до ОСОБА_12, яка знаходилась за 10-15 метрів від будиночка.

В цей час у ОСОБА_3 випав з рук чи з карману мобільний телефон, який він підняв і віддав ОСОБА_10. А ОСОБА_9 продовжував битися з ОСОБА_11 Він підійшов до них і попросив їх, щоб вони призупинили битися, на що вони відповіли, що між собою самі розберуться.

Потім він підійшов до ОСОБА_12, а ОСОБА_3 біля неї вже не було.

Він, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 разом пішли до того місця, де мешкали ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Коли приїхали працівники міліції разом з ОСОБА_3 і запитали, де ОСОБА_11, він їм відповів, що ОСОБА_11 залишився там.

Після цього їх доставили у Вишнівський міськвідділ міліції, де допитали і відпустили.

Стверджує, де знаходився ОСОБА_10 він не бачив, потерпілому ОСОБА_11 удари не наносив. Як відбувалась бійка між ОСОБА_9 і ОСОБА_11, він не бачив, спиртне не вживав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні (повідомленні про підозру) за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав і суду пояснив, що 4 листопада 2012 року до нього приїхав брат ОСОБА_8. Він, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знаходились на сміттєзвалищі поблизу с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області біля багаття.

Він бачив, як ОСОБА_11 і ОСОБА_3 пішли в магазин по горілку. ОСОБА_12,яка була з ними, скаржилась про те, що її і ОСОБА_3 побив ОСОБА_11 Через 40 хвилин ОСОБА_11, ОСОБА_3 і ОСОБА_12 пішли. При цьому ОСОБА_9 відлучився.

Він з ОСОБА_8 пішли подивитись, що там горіло. Коли прийшли, то побічили, що горить будиночок, в якому знаходились ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_3

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 через вікно у будиночку витягли ОСОБА_12 за руки, оскільки двері були закриті. Він двері у будиночку чи вибив, чи відкрив.

В цей час вийшов ОСОБА_11 з кувалдою в руках і пішов до ОСОБА_9 ОСОБА_8 витягнув з будиночка ОСОБА_3 А ОСОБА_9 з ОСОБА_11 пішли виясняти відношення.

Він разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_12 пішли до вогнища.

Після цього, прийшов ОСОБА_9 і сказав, що він з ОСОБА_11 нормально розібрався.

Він, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 полягали спати у вагончику.

Коли приїхали працівники міліції, то його не було. ОСОБА_9 і ОСОБА_8 уїхали без нього, куди йому не відомо.

Стверджує, що він спиртне не вживав, хто підпалив будиночок, йому не відомо. ОСОБА_11 він удари не наносив і не бачив, хто його бив. Від працівників міліції 10 листопада 2012 року йому стало відомо , що ОСОБА_11 помер. ОСОБА_8 дав йому мобільний телефон «Самсунг», коли він ОСОБА_3 відвів від будиночка до ОСОБА_12, яка стояла біля дороги, де знаходились автомобільні шини. Даний мобільний телефон він 10 листопада 2012 року віддав працівникам міліції, ним не користувався і мав намір його віддати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні (повідомленні про підозру) за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав і суду пояснив, що 4 листопада 2012 року, він, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 сиділи біля багаття на сміттєзвалищі, яке розташоване поблизу с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області. З магазину повертались ОСОБА_11 і ОСОБА_3

Перед цим, ОСОБА_12 скаржилась на ОСОБА_11, який її побив і просила його з ним поговорити.

ОСОБА_12 разом з ОСОБА_3 перебували в будиночку ОСОБА_11. Він пішов до них і попросив ОСОБА_12 вийти з будиночка, де вона перебувала разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ОСОБА_4 вона не хотіла виходити.

Після цього, він розбив вікно у будиночку і підпалив кусок гумової автомобільної покришки, який вкинув у середину будиночка. Потім ще раз це повторив.

Після чого, він і ОСОБА_8 через вікно будиночка витягли ОСОБА_12, а ОСОБА_3 – витягли ОСОБА_8 і ОСОБА_10

З будиночку вибіг ОСОБА_11 з кувалдою прямо на нього, яку він у нього забрав і викинув. Він з ОСОБА_11 розпочав битися. За 10-15 метрів від будиночка стояли ОСОБА_3 і ОСОБА_12

Він бив ОСОБА_11 руками і ногами по різним частинам тіла, в тому числі і в область голови, челюсті на протязі 20-и хвилин.

Потім ОСОБА_11 побіг в сторону смітника, він його наздогнав та продовжив бити. ОСОБА_10 та ОСОБА_8 цього не бачили, оскільки пішли до багаття.

Коли ОСОБА_11 впав у рів, він також бив його ногами в різні частини тіла. Він впав на спину та почав хрипіти і він його там залишив.

Потім повернувся до багаття, де знаходились ОСОБА_10 та ОСОБА_8, яким повідомив, що ОСОБА_11 був ще живий. При цьому, ОСОБА_3 побігла заявляти в органи міліції про те, що трапилось.

Стверджує, що був у тверезому стані. Визнає себе винним у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11, внаслідок яких він помер. Але таких наслідків він не хотів, щоб наступили. Він ОСОБА_11 не підпалював.

Але незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 186, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, їх винність у вчинених злочинах підтверджується іншими доказами, дослідженими в процесі судового розгляду.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що вбитий ОСОБА_11 її співмешканець, з яким вони разом деякий час проживали в будиночку на сміттєзвалищі, розташованому поблизу с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області. Вона також знала ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які також мешкали на сміттєзвалищі. ОСОБА_12 – її подруга. ОСОБА_8 її наглядно знайомий, вона його бачила, коли він приїжджав до свого брата ОСОБА_10.

4 листопада 2012 року у будиночку ОСОБА_11 разом з ним та ОСОБА_12 вони випивали та грали в карти. До обіду випили на трьох пляшку горілки.

Потім вона разом з ОСОБА_11 пішла в магазин, де купили ще пляшку горілки. Повернувшись до будиночку на сміттєзвалищі, вони продовжили грати в карти.

Через деякий час, близько 18 години, з'явилися ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10. ОСОБА_9 почав вимагати, щоб ОСОБА_12 вийшла з будиночку, але вона не захотіла. Тоді ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 розбили вікно та кинули в будиночок запалений кусок гумової автомобільної шини та гінчір'я, почалась пожежа. Вони намагались вийти з будиночка через двері, але двері були ззовні підперті.

Потім ОСОБА_11 вибив двері молотком. Її ОСОБА_9 витягнув за руки з будиночку. Вона тримала в правій руці свій мобільний телефон марки «Самсунг Дуос». До неї відразу підійшов ОСОБА_8 і вихватив мобільний телефон і положив собі в карман, при цьому вона йому говорила, щоб він повернув мобільний телефон. Її прохання ОСОБА_8 залишив без реагування.

Потім з будиночка через вікно вилізла ОСОБА_12

Коли через дверний пройом вийшов ОСОБА_11, то ОСОБА_9 збив його з ніг. Біля будиночку ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 почали бити ОСОБА_11. У ОСОБА_10 в руках був металевий прут, а у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 – були дерев'яні палиці. Били ОСОБА_11 ногами та руками по різним частинам тіла, в тому числі і в область голови, яку він закривав руками. Били близько чотирьох хвилин, кожен наніс не менше 10-и ударів. При цьому, ОСОБА_11 просив його не бити і просив обвинувачених дати можливість йому встати, але вони йому цього не давали зробити.

На деякий час вони: ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відходили від ОСОБА_11 та припинили його бити, але потім знову продовжували.

ОСОБА_11 ледве відійшов на відстань близько 10 метрів від будиночку, проте ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підійшли до нього та продовжили наносити удари. Били хвилин дві по різним частинам тіла, по голові. Вона з ОСОБА_12 просила їх не бити ОСОБА_11.

В якийсь момент, коли вона зрозуміла, що ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не звертають на неї з ОСОБА_12 уваги, вона вирішила втекти, щоб позвати на допомогу. ОСОБА_12 сказала, щоб та мовчала та нікому нічого не говорила.

Зі сміттєзвалища вона побігла в сторону села, звідки викликала швидку медичну допомогу та міліцію.

По приїзду карета швидкої медичної допомоги на територію сміттєзвалища не заїжджала, оскільки не знали, куди необхідно було їхати. За викликом на сміттєзвалище прибув наряд охорони. Вона вказала на те місце, де вона востаннє бачила ОСОБА_11, але його там не було. Наряд охорони поїхав. Наступного дня вона ходила і шукала ОСОБА_11 по сміттєзвалищу, думала може він десь сховався.

Через декілька днів за ними приїхали на сміттєзвалище та доставили до Вишнівського міського відділення міліції, де відібрали пояснення. ОСОБА_10 втік.

В подальшому знайшла брата ОСОБА_11 – ОСОБА_9, якому повідомила, що його брат зник. Разом з ОСОБА_2 вони ходили по сміттєзвалищу та через деякий час знайшли обгорілий труп, який був під купою будівельного сміття. На трупі залишився не обгорілим маленький кусочок одягу, за яким вона впізнала ОСОБА_11. ОСОБА_2 по телефону викликав міліцію, які по приїзду оглянули місце, де було виявлено труп ОСОБА_11

Цивільного позову вона не заявляє, а призначити покарання обвинуваченим у відповідності з чинним законодавством.

Із показів свідка ОСОБА_12, якої привід застосований судом здійснити не можливо, оскільки на даний час її встановити місцезнаходження не представилось можливим, даних нею в судовому засіданні 12.04. 2013 року і озвучених прослуханих в судовом засіданні, за допомогою технічного засобу, де вона пояснила, що разом з ОСОБА_9 вона співмешкала до весни 2012 року.

Потім стосунки між ними були припинені. В подальшому вона деякий час співмешкала з ОСОБА_11, але потім він почав співмешкати з ОСОБА_3, а вони залишились в нормальних відносинах.

4 листопада 2012 року вона дійсно протягом дня була в будиночку ОСОБА_11 на сміттєзвалищі біля с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, де разом з ОСОБА_3 грали в карти. До обіду вони випили пляшу горілки 0,5 л на трьох. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_11 сходили до магазину і купили ще одну пляшку горілки, яку поставили на стіл, але яку вже ніхто не пив.

Коли вона йшла до будиночку ОСОБА_11, то побачила, що біля багаття сиділи ОСОБА_9, ОСОБА_10, які працювали на сміттєзвалищі та ОСОБА_8 – брат ОСОБА_10, якого вона знала наглядно. Близько 18 години, коли на вулиці вже почало темніти, до будиночку прийшли ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які були на підпитку. ОСОБА_9 почав вимагати, щоб вона вийшла з будиночку та пішла з ним. Вона не збиралась нікуди йти з ОСОБА_9, за неї зуступився ОСОБА_11.

Потім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розбили вікно у будиночку, через яке в середину почали кидати підпалені частини автомобільних гумових покришок. Вони перелякались та намагались вийти з будиночку через двері, але ОСОБА_10 підпер двері ззовні, тому вийти не вдалось.

Коли вони намагались вийти з будиночку через вікно, ОСОБА_8 витяг її назовні та кинув на землю. Коли з будиночка вийшов ОСОБА_11, між ним та ОСОБА_9 зав'язалась бійка. ОСОБА_9 бив ОСОБА_11 руками та ногами по різним частинам тіла. Потім до побиття ОСОБА_11 приєднались ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які почали бити ОСОБА_11 палицями – ОСОБА_8 дерев'яною, а ОСОБА_10 – металевою арматурою. ОСОБА_11 просив, щоб його не били. Скільки ударів, скільки саме кожен обвнувачений та в які саме частини тіла ОСОБА_11 були нанесені удари, сказати точно не може, проте до ОСОБА_11 ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підходили не менше трьох разів. Останній раз ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 били ОСОБА_11, коли той був на відстані близько 10 метрів від будиночка, де проживав. ОСОБА_3 вирішила йти по допомогу, а тому непомітно, для ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 втекла. Вона залишалася на місці події.

До неї підійшов ОСОБА_9 та вона разом з ним, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 пішла до багаття, де раніше сиділи обвинувачені. Будиночок ОСОБА_11 в цей час вже повністю був охоплений полум'ям. Разом вона з обвинуваченими біля багаття просиділи деякий час, а потім пішла до будиночка ОСОБА_9, де заснула.

Біля неї деякий час був ОСОБА_9, чи був він разом з нею, коли вона спала, не знає. Коли вона прокинулась, було вже темно.

В подальшому приїхали працівники охорони. Наступного дня разом з ОСОБА_3 вони шукали ОСОБА_11 на сміттєзвалищі, оглядали те місце, де його останній раз били обвинувачені. ОСОБА_11 ніде не було. Чрез декілька днів працівники міліції доставили її, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до відділення міліції у м. Вишневе. ОСОБА_10 – втік. Вони дали пояснення і їх відпустили. Де був виявлений ОСОБА_11 та за яких обставин, їй не відомо. Вважає, що ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вбили ОСОБА_11 через переділ території сміттєзвалища, підстав ОСОБА_9 ревнувати її до ОСОБА_11 не було.

Крім того, винність обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні злочинів також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами в процесі судового розгляду, а саме: т. 1 – постановою від 11.11. 2012 року про закриття кримінальної справи та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом умисного вбивства ОСОБА_11 ( а.с. 49-50); постановою про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 26.02. 2013 року за підозрою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та матеріалів досудового розслідування про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України в одне провадження ( а.с. 82-83); заявою потерпілої ОСОБА_3 від 12.02. 2013 року, згідно якої вона просить прийняти міри до ОСОБА_8, який 4.11. 2012 року, перебуваючи на сміттєзвалищі с. Петрівське, відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Самсунг Дуос», чим заподіяв матеріального збитку на суму 500 грн. ( а.с. 84); протоколом огляду місця події від 10.11. 2012 року і фототаблицями до нього, згідно якого у присутності понятих, судмедексперта та спеціаліста, заявника ОСОБА_3 було оглянуто сміттєзвалище, розташоване на полі між населеними пунктами с. Петрівське та с. Білогородка, де серед куп сміття посередині ділянки під фанерою виявлено труп ОСОБА_11, 23.02. ІНФОРМАЦІЯ_10, який знаходиться в положенні лежачи на правому боці в позі боксера, перенісся впирається в стовбур деревця, під підборіддям шматок бетону; під верхньою частиною грудей не великі обвуглені частини тканини, які при дослідженні розтріскуються на шматочки, інших слідів одягу на трупі не виявлено; шкіряні покриви загалом в стані згоряння, за виключенням не великих ділянок на зовнішній поверхні лівого стегна, правій боковій поверхні грудей, де вони обвуглені – чорні; на тілі правого передпліччя, зовнішній поверхні правого стегна шкіряні покриви з трупними плямами блідо-червоного кольору, які при натисканні забарвлення не змінюють; мається пригоряння до голово-плечових кісток, лівого ліктьового суглобу, флангів пальців кистей ( дистальні відділи відсутні), колінних суглобів, фрагменти кісток колінних суглобів вільно лежать на місці колін, чорно-сірі, крихкі; при перевертанні ліва гомілка відділилася від трупа; з правої частини живота виступають петлі кишок; в ділянці лівого стегна і сідниці, в лівій частині живота та лопатки мається дефект м»яких тканин з дрібноклаптевими розволокненими краями, в глибині дефектів рожева розволокнень тканина та кістки, визначається перелом затворення фрагменту лівої лопатки; під правим стегном фрагмент обгорілої частини тканини, які нагадують частину штанини з передньою кишенею темно-синього кольору; трава під фрагментом тканини не обвуглена; труп був знайдений в 10 метрах від лісопосадки в напрямку с. Білогородка. З місця події вилучено шматок тканини з передньою кишенею темно-синього кольору, а також куски ґрунту з слідами горіння (а.с. 86-96); довідкою відділу експертизи трупів ОСОБА_14 судово-медичної експертизи Києво-Святошинського району, відповідно до якої судово-медичним дослідженням трупа ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, який помер на сміттєзвалищі с. Петрівське, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_11 стало: закрита черепно-мозкова травма, двохсторонні субдуральні гематоми (а.с. 99); протоколом огляду місця події від 11.11.2012 року, згідно якого у присутності двох понятих в період часу з 15.00 до 15.25 ОСОБА_10 в кабінеті № 7 Вишнівського МВМ, що за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 22, добровільно видав з лівої кишені куртки мобільний телефон марки “Самсунг Дуос” чорного кольору, ІМЕІ 351718/05/660481/4 та ІМЕІ 351719/05/660481/2. З протоколу слідує, що, як пояснив ОСОБА_10, що даний телефон був відкрито викрадений у ОСОБА_11 під час побиття останнього 04.11.2012 року його братом ОСОБА_13, після чого даний телефон він віддав йому (а.с. 110); звітом про проведення товарознавчої експертизи рухомого майна від 15.11.2012 року, згідно якого ринкова вартість викраденого телефону марки “Самсунг Дуос”, який куплений на весні 2012 року з урахуванням зносу становить 1910,49 грн. з ПДВ, мобільний телефон на експертизу не надавався (а.с. 111, 112-115); протоколом огляду предметів від 18.11. 2012 року – мобільного телефону марки “Самсунг Дуос” ІМЕІ 351718/05/660481/4, який вилучений 11.11. 2012 року під час огляду місця події у ОСОБА_10 (а.с.116); постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 18.11. 2012 року - мобільного телефону марки “Самсунг Дуос” ІМЕІ 351718/05/660481/4 (а.с. 117); актом судово-медичного дослідження трупа за № 545 від 11.11.2012 – 26.01.2013 року, згідно якого: при судово-медичному дослідженні, крім обвуглювання та часткового згоряння трупа, які виникли від дії полум’я, виявлено: закрита черепно-мозкова травму – 40 мл сухих спечених мас крові під твердою мозковою оболонкою над правою та лівою півкулями, крововиливи під м’якою мозковою оболонкою; крововилив в м’язах та підшкірній клітковини правого передпліччя, 2 крововиливи в м’язах правого стегна, прямі переломи 3 ребра справа по середньо-ключичній лінії і 3 ребра зліва по лопатковій лінії, перелом внутрішнього краю лівої лопатки; дефекти м’яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна. Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась двохсторонніми субдуральними гематомами, крововиливами під м’якою мозковою оболонкою. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Закрита черепно-мозкова травма, переломи лопатки та ребер, крововиливи правого передпліччя та стегна утворились від дії тупих предметів. Дефекти м’яких тканини лопаткової ділянки, сідниці та стегна, враховуючи морфологію їх країв та стінок, відсутність крововиливів в них, утворились посмертно від дії зубів тварин. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 2,71 % етилового спирту, що за життя могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп’яніння ( а.с. 122-124); копією лікарського свідоцтва про смерть № 545 від 16.11. 2012 року та довідки про смерть ОСОБА_11, де причина смерті ОСОБА_11 вказана як закрита черепно-мозкова травма, двосторонні субдуральні гематоми (а.с. 125); актом судово-токсикологічного дослідження № 2355 від 26.11.2012 року, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, виявлено етиловий спирт: 2,71% (а.с. 126); актом судового-медичного дослідження за № 2355 від 26.11-27.11.2012 року, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_11, 1980 р. н., карбоксигемоглобіну не виявлено (а.с. 127-128); актом судово-медичного дослідження № 1287 від 16.11.2012 – 18.01.2013 року, згідно з яким на фоні морфологічних ознак дії високої температури можливо: у м’яких тканинах з третього ребра справа вогнищеві крововиливи з поодинокими лейкоцитами по периферії; у шкірі та м’язах правого передпліччя розповсюджений крововилив з поодинокими лейкоцитами по периферії; до однієї з поверхонь твердої мозкової оболонки прилягають компактні маси еритроцитів з нечисельними лейкоцитами по периферії; великовогнищеві субарахноїдальні крововиливи з поодинокими лейкоцитами по периферії; набряк-набухання головного мозку; внутрішньо альвеолярні крововиливи, вогнища набряку, ділянки гострої альвеолярної емфіземи та дистелактаза у легенях; нерівномірна гіпертрофія, розповсюджена фрагментації в міокарді, жировий гепатоз (а.с. 129-130); висновком судово-медичної експертизи № 3/Д/545тр. від 11.01. - 26.01.2013 року, згідно якого: при судово-медичному дослідженні, крім обвуглювання та часткового згоряння трупа, які виникли від дії полум’я, виявлено: закрита черепно-мозкова травму – 40 мл сухих спечених мас крові під твердою мозковою оболонкою над правою та лівою півкулями, крововиливи під м’якою мозковою оболонкою; крововилив в м’язах та підшкірній клітковини правого передпліччя, 2 крововиливи в м’язах правого стегна, прямі переломи 3 ребра справа по середньо-ключичній лінії і 3 ребра зліва по лопатковій лінії, перелом внутрішнього краю лівої лопатки; дефекти м’яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна.

Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась двохсторонніми субдуральними гематомами, крововиливами під м’якою мозковою оболонкою. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Переломи ребер та лопатки відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки у живих осіб зазвичай викликають довготривалий розлад здоров’я.

Крововиливи в передпліччі та стегні відносяться до легких тілесних пошкоджень.

Закрита черепно-мозкова травма, переломи лопатки та ребер, крововиливи правого передпліччя та стегна утворились від дії тупих предметів. Дефекти м’яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна, враховуючи морфологію їх країв та стінок, відсутність крововиливів в них, утворились посмертно від дії зубів тварин.

Судово-медичних даних за прижиттєву дію полум’я на тіло не отримано. Прижиттєві пошкодження виникли в короткий проміжок часу, в зв’язку з чим висловитися про черговість їх утворення неможливо. Виходячи з даних гістологічного дослідження від утворення виявлених пошкоджень до настання смерті 20-60 хвилин, протягом яких здатність до виконання активних дій на певний проміжок часу не виключається. Утворення крововиливів кінцівок та перелому 3-го ребра справа не супроводжувалось зовнішньою кровотечею. Чи супроводжувались кровотечею інші пошкодження висловитись неможливо через згоряння м’яких тканин в проекції склепіння черепа, лівої лопатки та 3-го ребра зліва. Крововилив в м’язах та підшкірній клітковини правого передпліччя може свідчити про захист від удару, що наноситься тупим предметом. Пошкоджень, які б свідчили про зміну першопочаткової пози трупа до початку дії на тіло високої температури, при дослідженні не виявлено. Можливо, що під час спричинення тілесних пошкоджень положення потерпілого змінювалось, на що вказує їх розташування на різних поверхнях тіла.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 2.71% етилового спирту, що за життя могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп’яніння ( а.с. 131-132); висновком судово-медичної експертизи № 31/Д від 25.02.2013 року, згідно якого виявлені при досліджені трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження, за винятком перелому 3 ребра зліва та лівої лопатки, могли утворитися від ударів ногами в положенні потерпілого лежачи, за механізмом, вказаним ОСОБА_9 під час слідчого експерименту 05.02.2013 року. Виникнення перелому третього ребра зліва по лопатковій лінії разом з переломом лівої лопатки від удару ногою, враховуючи морфологію перелому лопатки, малоймовірно.

Всі виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитися від ударів ногами, дерев’яними та металевою палицями, за механізмом, зазначеним в показах ОСОБА_9 від 12.11.2012 року, ОСОБА_8 від 15.11.2012 року, ОСОБА_10 від 12.11.2012 року у вертикальному та горизонтальному положенні потерпілого. Можливість до виконання активних дій ОСОБА_2 в процесі спричинення тілесних ушкоджень не виключається (а.с. 147);

- постановою від 14.11.2012 року про уточнення анкетних даних, відповідно до якої ОСОБА_13 в подальшому вважати ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_8 в червні 2012 року вийшов з місць позбавлення волі та замінив своє прізвище ОСОБА_13 на прізвище своєї дружини ОСОБА_8, внаслідок чого поміняв свій паспорт на новий (а.с. 244-245); т. 2 – протоколом проведення слідчого експерименту від 5.02. 2013 року з застосуванням відеозапису з участю обвинуваченого ОСОБА_9 дослідженого в процесі судового розгляду, який пояснив і показав, як саме він наносив удари потерпілому ОСОБА_11, що і підтвердив в процесі судового розгляду (а.с. 53-55); заявою ОСОБА_9 від 17.12.2012 року, в якій він повідомляє про свою причетність до побиття ОСОБА_11 (а.с. 62-63); постановою від 12.03.2013 року слідчого прокуратури Києво-Святошинського району, Київської області про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, відповідно до якої твердження ОСОБА_8 з приводу неправомірних дій слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_15 об'єктивно нічим не підтвердилось, а матеріали досудового розслідування свідчать про відсутність в діях слідчого ознак злочину передбаченого ч. 1 ст. 373 КК України. Також в постанові зазначено, що під час досудового розслідування на ОСОБА_8, ОСОБА_10, та ОСОБА_9фізичний та моральний тиск з боку працівників міліції не застосовувався, так як всі слідчі дії з підозрюваними були проведені за участі їхніх захисників.

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи за №57 від 25.02.2013 року ОСОБА_9 в період інкромінованих йому діянь і в теперішній час на психічне захворювання, передбачене ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав і не страждає, тому він міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Медичних заходів, передбачених ст.94 КК України, ОСОБА_9 не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_9 не виявлено. (т.1, а.с.135-136).

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи за №55 від 25.02.2013 року ОСОБА_10 в період інкромінованих йому діянь і в теперішній час на психічне захворювання, передбачене ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав і не страждає, тому він міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Медичних заходів, передбачених ст.94 КК України, ОСОБА_10. не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_10 не виявлено. (т.1, а.с.139-140).

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи за №56 від 25.02.2013 року ОСОБА_8 в період інкромінованих йому діянь і в теперішній час на психічне захворювання, передбачене ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав і не страждає, тому він міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Медичних заходів, передбачених ст.94 КК України, ОСОБА_8. не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_8 не виявлено. (т.1, а.с.143-144).

Оцінивши сукупність досліджених в процусі судового розгляду доказів суд визнає правдивими покази потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_12, дані нею в судовому засіданні 12.04.2013 року і записані за допомогою технічного засобу, які були озвучені і прослухані судом в процесі судового розгляду, частково покази обвинуваченого ОСОБА_9 в частині його участі в побитті ОСОБА_11, оскільки вони узгоджуються між собою та не суперечать один одному.

В решті покази обвинуваченого ОСОБА_9 та в цілому покази обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 суд вважає і визнає не правдивими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності та справедливого покарання за вчинене, оскільки ці покази спростовуються показами потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12, які викладені вище, висновками проведених у справі судово-медичних експертиз.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 умисно збили ОСОБА_2 з ніг. Після цього, заздалегідь приготовленими ними дерев'яними палицями та металевим прутом на протязі близько 5-ти хвилин ногами наносити ОСОБА_11 удари по голові та тулубу. При цьому кожен наніс не менше десяти ударів по голові та тулубу.

Потім обвинувачені відійшли від ОСОБА_11, який на той час лежав на землі та стогнав. Ці дії свідчать про реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство потерпілого з метою його доведення, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11, який був живим, підійшли до останнього, який стогнав та лежав на тому ж місці, де його били, стали повторно на протязі двох хвилин, наносити удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_11, заздалегідь приготованими ними дерев'яними палицями та металевим прутом, доки останній не перестав подавати ознак життя, спичинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер.

У подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою приховання трупу ОСОБА_11, поклали тіло останнього до білого целофанового мішка та відтягнувши його на відстань близько 20 метрів від місця вчинення злочину, прикидали його дерев'яними дошками і підпалили.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 7 лютого 2003 року « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні детально досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувало події, їх стосунки. Визначальними при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій : при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умисел винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

А тому, встановлені судом вищевикладені обставини справи свідчать про умисел обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, який спрямований на умисне заподіяння смерті іншій людині, а саме: вбивство ОСОБА_11, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

А тому, оцінюючи досліджені в процесі судового розгляду докази суд визнає, що вина обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчинені злочинів доведена повністю і їх дії суд кваліфікує: відносно обвинуваченого ОСОБА_8 за п.12 ч. 2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж); відносно обвинуваченого ОСОБА_9 за п.12 ч. 2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб; відносно обвинуваченого ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, визнається: вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а відносно ОСОБА_8 - і вчинення злочину особою повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів: вчинив особливо тяжкий злочин і злочин середньої тяжкості та особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, не працює, вчинив злочини, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, має на утриманні неповнолітню доньку, його ролі у вчинених злочинах суд вважає і приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо в умовах ізоляції від суспільства і застосовує відносно нього покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, вказаних статей, при цьому не знаходить інших підстав для призначення відносно нього іншого виду покарання.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за сукупністю вище вказаних злочинів ОСОБА_8 суд частково приєднує невідбуту частину покарання ним за вироком Кам'янського райсуду Черкаської області від 14.11.2002 року, оскільки він був умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 25 днів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину: вчинив особливо тяжкий злочин та особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації, де характеризується посередньо, не маючий судимості на підставі ст. 89 КК України, його ролі у вчиненому злочині, не працює суд вважає і приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, застосовує відносно нього покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, при цьому не знаходить інших підстав для призначення відносно нього іншого виду покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину: вчинив особливо тяжкий злочин та особу обвинуваченого, який проживав без реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не маючий судимості в силу ст. 89 КК України, його ролі у вчиненому злочині, не працює суд вважає і приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, застосовує відносно нього покарання у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті, при цьому не знаходить інших підстав для призначення відносно нього іншого виду покарання.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі; у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кам»янського районного суду Черкаської області від 14.11.2002 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно ОСОБА_8 призначити для відбування покарання у виді 12 (дванадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 обчислювати з 14.11.2012 року – з моменту його затримання.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО УДПС України в м. Києві та Київській області до набрання вироком законної сили залишити без змін..

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання - 11.11.2012 року.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_9 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО УДПС України в м. Києві та Київській області до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_10 обчислювати з моменту його затримання - 11.11.2012 року.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_10 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО УДПС України в м. Києві та Київській області до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки “Самсунг Дуос”, ІМЕІ 35718/05/660481/4, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3 – залишити в її розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення прокурором, потерпілими, захисниками та обвинуваченими.  

Головуючий суддя Лисенко В.В.

Судді Медвідь Н.О.

ОСОБА_1