УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
10 червня 2008 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого Мельничук Н.М.
суддів: Захарчука С. В., Ляшука В.В.
прокурора Воронухи Д.С.
потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканцяАДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середньо - спеціальна, одружений, має 1 утриманця , працює в ЗАТ „Будівельне управління №7 м. Київ, відповідно до ст. 89 КК України, не судимий, засуджено:
- за ч.1 ст. 125 КК України - 100 днів громадських робіт;
· ст. 353 КК України на два роки обмеження волі;
· за ч.1 ст. 127 КК України на три роки обмеження волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено покарання три роки позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишений попередній.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 грн. моральної шкоди.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 01.10.2007 року, перебуваючи у с Осиково Бердичівського району, дізнався від гр. ОСОБА_5, що в ОСОБА_4викрадено мобільний телефон і що
Справа № 11-331
Головуючий у суді 1 -ї інстанції Євстафєва T.A.
Категорія ст. ст. 125 ч.1, 127 ч.1, 353 КК
Суддя-доповідач Захарчук С. В.
2
вона підозрює у вчиненому ОСОБА_1
ЗасудженийОСОБА_3 вирішив вчинити активні суспільно-небезпечні дії щодо ОСОБА_1 , з метою примусити його зізнатися у крадіжці телефону. Після цього, 01.10.2007 року , в період з 18.00 до 20.00 год., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спонукання потерпілого зізнатись у вчиненні крадіжки, якої він не вчиняв, зайшов у АДРЕСА_2, пред'явив ОСОБА_1 своє посвідчення працівника приватної охоронної фірми, представився працівником міліції, зобов'язав потерпілого вийти з будинку і сісти в автомобіль. ОСОБА_1, будучи переконаним, що ОСОБА_2 є дійсно працівником міліції, виконав його вказівку і сів у легковий автомобіль Жигулі ВАЗ -2101 д.н.НОМЕР_1. На вказаному автомобілі ОСОБА_1 доставили до магазину, що розташований по вул. Михайлівська, 1 с Осиково і завели у магазин, деОСОБА_3 намагаючись добитись у потерпілого зізнання у крадіжці ним мобільного телефону, погрожував останньому та наніс потерпілому удар рукою в ділянку потилиці та удар ногою в ділянку правої гомілки. Оскільки ОСОБА_1 не зізнався у вчиненні крадіжки телефону, тоОСОБА_3 на тому ж автомобілі завіз його в ліс поблизу с. Осиково . Перебуваючи в лісі, засудженийОСОБА_3 прив'язав потерпілого автомобільним тросом до дерева і почав висловлювати погрози його життю і здоров'ю, з метою добитись зізнання у крадіжці.
Потерпілий продовжував заперечувати, тоді ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 один удар лівою ногою в область живота та один удар долонею правої руки в область лівої скроні, чим завдав ОСОБА_1 сильного фізичного болю. Після цього, засуджений , незважаючи на благання потерпілого відпустити його, з метою залякування, зламання морально, підкурив цигарку та умисно загасив її об лоб ОСОБА_1 , а через невеликий проміжок часу загасив об лоб потерпілого і недопалок цигарки , чим спричинив останньому тілесні ушкодження, сильний фізичний біль та моральні страждання. Після цього, засуджений , на тому ж автомобілі, доставив потерпілого знову до магазину с. Осиково, де власноручно написав зізнання ОСОБА_1 у крадіжці мобільного телефону та примусив його підписати , що останній і зробив. Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді двох опікових поверхонь на лобі та садна на правій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
В апеляціях:
Засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду і застосувати до нього ст. 75 КК та звільнити від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що він визнав себе винним, допомагав слідству в розкритті злочину, добровільно відшкодував потерпілому заподіянні збитки, потерпілий просить суворо його не карати,
Потерпіла ОСОБА_3 просить змінити вирок суду і застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання. Посилається
3
на те, що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, відшкодував заподіяну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими під час судового розгляду доказами і ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. ст. 125ч.1, 127 ч.1, 353 КК України є вірною.
Що ж стосується покарання, призначеного засудженому Ковалю судом першої інстанції, то воно, на думку колегії суддів, обрано з додержанням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених засудженим злочинів, даних про його особу, та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які посилаються апелянти.
Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою зміну чи скасування вироку, не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2і потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.