ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р. | № 308/7-05/19 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Державний ощадбанк України в особі Яготинського відділення №3111 Головного управління по м. Києву та Київській області |
на постанову | від 07.11.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | №308/7-05/19 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | Яготинського районного відділу земельних ресурсів |
до | ВАТ “Державний ощадбанк України в особі Яготинського відділення №3111 Головного управління по м. Києву та Київській області |
треті особи | 1. Регіональний уповноважений ліквідатор Банку “Україна” по м. Києву і Київській області 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області |
про | усунення перешкод у користуванні майном |
за участю представників сторін |
від позивача: | Галас В.М. –начальник |
від відповідача: | Омельченко Р.В., Ковтун Т.М., Кудрявський О.М., дов. |
від третьої особи 1: | у засідання не прибули |
від третьої особи 2: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Яготинський районний відділ земельних ресурсів звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадбанк України” в особі Яготинського відділення №3111 Головного управління по м. Києву та Київській області про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем службовими приміщеннями за адресою: м. Яготин, вул. Незалежності, 108, шляхом звільнення приміщень №10-14 загальною площею 24,3 кв. м на першому поверсі та приміщень №1-6 загальною площею 53,4 кв. м на другому поверсі.
Ухвалою від 14.12.05 господарського суду Київської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Рішенням від 20.02.06 господарський суд Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано тим, що відповідачу передані в оперативне управління службові приміщення загальною площею 120 кв. м, до складу яких увійшли спірні приміщення. Використання відповідачем службових приміщень на першому та другому поверхах загальною площею 77,94 кв. м не перевищує 120 кв. м приміщень, які передані йому на законних підставах.
Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційне провадження у справі, ухвалою від 01.08.06 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального уповноваженого ліквідатора Банку “Україна” по м. Києву і Київській області
Постановою від 07.11.06 Київський міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суду у складі: Корсакова Г.В. –головуючий, Ільєнок Т.В., Мельник С.М.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив, визнавши приміщення №10-14 загальною площею 24,3 кв. м на першому поверсі (кладова –10,4 кв. м, санвузол –1,7 кв. м, санвузол –2,4 кв. м, коридор –8 кв. м, кладова –1,8 кв. м) та приміщення загальною площею 53,4 кв. м на другому поверсі в будинку №108 по вул. Незалежності в м. Яготин Київської області належними до об'єктів, переданих до оперативного управління позивачу, що не враховано при ухваленні рішення.
Ухвалою від 09.01.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення у справі.
Касатор доводить, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам у справі та правовим актам, на підставі яких виникло право на спірні приміщення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з частково з наступних підстав.
Предметом даного спору є спонукання відповідача звільнити приміщення №10-14 загальною площею 24,3 кв. м на першому поверсі та приміщення №1-6 загальною площею 53,4 кв. м на другому поверсі будинку по вул. Незалежності, 108 в м. Яготин Київської області.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач набув право оперативного управління на нежитлові приміщення у вказаному будинку загальною площею 443 кв. м згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №599-р від 13.10.03 “Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агро промислового банку “Україна”, згідно з додатком 1 (далі –Розпорядження КМУ).
Крім того, на виконання мирової угоди від 16.08.96, затвердженої Вищим арбітражним судом України у справі №116/8, Акціонерним комерційним агропромисловим банком “Україна” безоплатно передано з балансу на баланс за дорученням Фонду державного майна України в оперативне управління Ощадбанку України службові приміщення, в число яких увійшли приміщення загальною площею 120 кв. м, розташовані на першому поверсі та в підвальному приміщенні спірного будинку. Відповідач не довів наявність у нього прав щодо приміщень на другому поверсі цього будинку.
Із затвердженого в 1999 році поетажного плану спірного будинку вбачається, що корисна площа приміщень першого поверху складає 284,6 кв. м, а корисна площа другого поверху –302,4 кв. м. Відповідачу передано в оперативне управління з викладених вище підстав приміщення загальною площею 120 кв. м. Загальна площа спірних приміщень, які просить звільнити позивач, складає: на першому поверсі –24,54 кв. м, на другому поверсі –53,4 кв. м.
Відповідно до положень ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається наявність у позивача прав оперативного відання на приміщення площею 443 кв. м та у відповідача прав на приміщення площею 120 кв. м, що знаходяться в одному будинку по вул. Незалежності, 108 в м. Яготин Київської області.
Тобто як позивач, так і відповідач є належними користувачами приміщень, які містять корисну площу, відповідно, 443 і 120 кв. м. Місце розташування цих приміщень у вказаній мировій угоді від 16.08.96 та у Розпорядженні КМУ, у тому числі додатку 1, не визначено.
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.ст. 186, 187 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Позивач доводив, що приміщення №№10-14 на першому поверсі передані йому по акту від 16.12.03, належать до його оперативного управління. У додатку до цього акту вказані приміщення визначені як кладові, коридор, санвузли першого поверху.
Здійснюючи розгляд справи, суди не врахували положення закону та не встановили обставини щодо можливості припинення користування відповідачем приміщеннями, зазначеними у позові, з урахуванням проектного призначення цих приміщень, як основних або обслуговуючих.
Встановлення вказаних обставин є суттєвим для забезпечення захисту прав як позивача щодо використання приміщень, надані йому Розпорядженням КМУ, так і прав відповідача щодо використання приміщень, визначених у мировій угоді.
Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які є суттєвими для визначення меж здійснення цивільних прав позивача у спірних правовідносинах, а суд першої інстанції не визначив права сторін на спірні приміщення, їх використання без порушення прав відповідача та позивача, рішення і постанова у справі прийняті з порушенням вимог матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 42, 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тому підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід встановити обставини користування сторонами приміщеннями згідно з площами, визначеними у Розпорядженні КМУ і мировій угоді, обслуговуючі їх приміщення за проектами, а також забезпечення використання приміщень з зобов'язанням утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.06 та рішення господарського суду Київської області від 20.02.06 у справі №308/7-05/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький