ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р. | № 2-20/9710-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Фонду державного майна Автономної Республіки Крим |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 |
у справі | господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | Торговельно-виробничої компанії “Трансенерго” |
до | Фонду державного майна Автономної Республіки Крим |
про | внесення змін до договору |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Проскуряков В.І. –директор, пр. № 1 від 25.08.1998 |
від відповідача: | Григораш О.В. –дов. № 01/39 від 12.01.2007 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 04.07.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим позовні вимоги задоволено. Внесені зміни до підпункту “а” пункту 5.1 договору купівлі-продажу під розбирання об’єкту незавершеного будівництва № 234 від 22.04.2004, укладеного між Торговельно-виробничою компанією “Трансенерго” та Фондом майна Автономної Республіки Крим, викладено його у наступній редакції: “розібрати об’єкт при проведенні реконструкції незавершеного будівництва дитячого садку-ясел під багатоповерхову житлову забудову”.
Постановою від 18.09.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 04.07.2007 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Неможливість розбирання об’єкта в обумовлений договором 2-х річний термін виникла у зв’язку з неприйняттям органами місцевого самоврядування відповідних рішень щодо надання позивачу земельної ділянки, яка знаходиться під об’єктом у користуванні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Фонд державного майна Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”, ст. 19 закону України “Про планування і забудову територій”, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 6, ст. 15, 19 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що позивач та відповідач 22.04.2004 уклали договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва –дитячого садка на 640 місць, під розбирання, що належить Автономній Республіці Крим і знаходиться на балансі Управління капітального будівництва виконкому Сімферопольської міської ради, розташованого за адресою: м. Сімферополь, мкр. Залісся.
За умовами підпункту “а” п. 5.1 договору позивач зобов’язався розібрати об’єкт незавершеного будівництва та привести будівельний майданчик в належний стан на протязі двох років з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тобто до 22.04.2006, оскільки даний договір посвідчений нотаріально 22.04.2004.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” об'єкти незавершеного будівництва приватизуються шляхом:
- продажу на аукціоні, за конкурсом;
- продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта;
- внесення об'єкта незавершеного будівництва до статутного фонду господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об'єкта;
- продажу під розбирання.
Отже, продаж об’єкта незавершеного будівництва під розбирання є самостійним способом приватизації, який передбачає тільки розбирання об’єкта незавершеного будівництва, а не його добудову або реконструкцію з одночасним демонтажем об’єкта.
При розгляді справи господарські суди цого не врахували і фактично змінили істотну умову договору купівлі-продажу об’єкту та спосіб його приватизації.
Господарські суди також не врахували, те що відповідно до ст. 9 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 вартість об’єкта незавершеного будівництва під час приватизації визначається залежно від способу приватизації, виду об’єкта незавершеного будівництва (будівельно-монтажні роботи, завезені на майданчик матеріали, придбане, але не змонтоване устаткування) та наявності бухгалтерської інформації щодо фактичних витрат на будівництво об’єкта незавершеного будівництва, шляхом проведення стандартизованої або незалежної оцінки об’єкта.
При зміні умови продажу з розбирання на добудову та зміні способу приватизації виникає необхідність здійснення нової оцінки вартості об’єкта незавершеного будівництва.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що покупець, який придбав об'єкт незавершеного будівництва під розбирання, за бажанням може придбати земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, тільки під забудову.
При цьому покупець має право вирішувати питання щодо будівництва нового об’єкта тільки після виконання фіксованих умов продажу об’єкта незавершеного будівництва щодо його розбирання та приведення земельної ділянки у належний стан і придбання цієї земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України.
Господарськими судами також не враховано ст. 19 вищевказаного Закону, якою встановлено, що обов’язковою умовою приватизації об’єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є встановлення строку завершення будівництва об’єкта незавершеного будівництва.
Колегія суддів вважає, що посилання господарських судів першої та апеляційної інстанції на ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу є помилковим, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва позивачу було відомо, що земельна ділянка не передається йому у користування або у власність за вказаним договором.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 18.09.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 04.07.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим зі справи № 2-20/9710-2006 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко