ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 р. | № 41/247 (05-5-41/12686) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Середньофонтанський” |
на рішення | від 29.09.2006 року |
у справі | № 41/247 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | ТОВ “Торговий центр “Середньофонтанський” |
до третя особа: | Приватного підприємства “Пронет” ТОВ “Науково-виробнича фірма “Дакмас” |
про | розірвання договору та стягнення 542 532,29 грн. |
за зустрічним позовом | Приватного підприємства “Пронет” |
до | ТОВ “Торговий центр “Середньофонтанський” |
про | стягнення 364 922,43 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Нікітенко В.В. (довіреність від 30.06.2006р.); Леснічевський Р.Г. (довіреність від 08.08.2006р. № 458) |
від відповідача: від третьої особи: | Чернобай О.В. (довіреність від 12.05.2006р.); Деркач О.Д. (довіреність від 24.07.2006р.) не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
По справі, вперше призначеній на 18.01.2007 року на 14-45 годин, відкладеній на 25.01.2007 року на 13-55 годин, двічі оголошувались перерви до 01.02.2007 року до 13-55 годин та до 05.02.2007 року до 11-00 годин.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Пилипенко О.Є.) від 29.09.2006 року по справі № 41/247 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю; стягнуто з ТОВ “Торгівельний центр “Середньофонтанський” на користь ПП “Пронет” 364 922,43 грн. –вартість фактично виконаних робіт, 3 649,23 грн. –державного мита, 118,00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.
В касаційній скарзі ТОВ “Торговий центр “Середньофонтанський” просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2006 року по справі № 41/247, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 4, 32, 43, 84 ГПК України, ст.ст.613, 843 ЦК України.
У відзиві та у доповненні до відзиву на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Представник третьої особи не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В частині первісного позову.
ТОВ “Торгівельний центр “Середньофонтанський” звернулося до суду з позовом про визнання розірваним, укладеного ВАТ “Одеський завод “Автоагрегат”, правонаступником якого є позивач, з ПП “Пронет” договору № 18-09/2004 від 15.10.2004 року (далі Договір) за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по розробці проектної документації, поставці обладнання, виконанню власними та залученими силами робіт по монтажу та проведенню пусконалагоджувальних робіт зі здачею в експлуатацію замовнику та органам Держпожежнагляду МНС України наступних систем:
- системи автоматичної адресної пожежної сигналізації та системи пожежного радіо - моніторингу (на базі обладнання та системи “Кодос”, Росія);
- системи повідомлення про пожежу, поєднаної з системою озвучення та радіотрансляцією (на базі обладнання та системи “VEELES”);
- системи автоматичного спринклерного водяного пожежегасіння, поєднаної з внутрішнім протипожежним водопроводом та дренчерними завісами (на базі обладнання VIKING, GRUNDFOS, VILLA);
- вогнезахисну обробку металевих конструкцій
у Виставково-торгівельному центрі на території ВАТ “Одеський завод “Автоагрегат”, розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Семафорний, 4.
Позивач посилався на те, що ним були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 316 762,61 грн. Відповідач зобов’язався розробити проектну документацію в строк 40 днів з моменту отримання авансу у відповідності з додатком №8 до Договору . Також позивачем була передана в повному обсязі робоча документація для виконання договірних зобов’язань по проектуванню. Відповідач проектну документацію після закінчення строку для її виготовлення позивачу не надав. З огляду на наведене позивач зазначив, що подальша співпраця втратила для нього сенс, тому просив стягнути з відповідача пеню, нараховану на всю вартість договору, та збитки, якими він вважає частково перераховані по договору суми на виконання зобов’язань. Позивач зазначав, що оскільки розірвання Договору можливе лише за згодою сторін та подальша співпраця не можлива, то відсутність документа, що підтверджує розірвання договірних відносин між сторонами у встановленому законодавством порядку, порушує права та законні інтереси позивача.
Позовні вимоги були обґрунтовані, посиланням на ст.610, частини 1, 3 ст.612, частини 1, 2, 3 ст.849 ЦК України.
Відмовляючи у первісному позові в частині розірвання договору місцевий господарський суд виходив із встановлення факту того, що мало місце прострочення кредитора (позивача) в частині надання відповідачу необхідної документації в повному обсязі для розробки проектної документації. Таким чином, відповідно до ч.4 ст.612, частин 1, 2 ст.613 ЦК України не настало прострочення боржника (відповідача). Суд, без будь-яких правових висновків також послався на статті 651, 653 ЦК України, а також зазначив, що оскільки позивач за первісним позовом не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання спірного договору, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.
Стосовно стягнення пені в сумі 225 769,68 грн., то місцевий суд , застосувавши знов таки ст.ст.612, 613 а також ст.526 ЦК України, зазначив, що позивач не має права на стягнення пені, оскільки він порушив зобов’язання в частині своєчасного перерахування на рахунок відповідача за первісним позовом грошових коштів відповідно до вимог додатку №8 до Договору та надання відповідачеві необхідної документації в повному обсязі для виконання робіт по розробці проектної документації.
В частині стягнення збитків в сумі 316 762,61 грн., зазначивши, що позивач посилався на їх завдання у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором, що змусило його шукати додаткові можливості для виконання комплексу робіт до введення корпусу в експлуатацію, суд відмовив на підставі ст.623 ЦК України у зв’язку з їх недоведеністю належними доказами.
Касаційна інстанція відзначає таке.
Стосовно визнання договору розірваним на підставі ст.610, ч.ч.1, 3 ст.612, ч.ч.1, 2, 3 ст.849 ЦК України, то суд фактично не розглянув цієї позовної вимоги з тих матеріально-правових підстав з яких вона була заявлена.
Так, згідно частин 1, 3 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Правова конструкція, закладена в матеріальних нормах, якими позивач обґрунтував позов в частині визнання договору розірваним (а не про розірвання договору) з підстав невиконання підрядником умов договору щодо своєчасного розпочинання виконання робіт за договором підряду, не передбачає підстав його розірвання в судовому порядку. Позивачем заявлена вимога про відшкодування збитків, право на яку витікає зі змісту ст.ст. 612, 849 ЦК України, однак судом не дано оцінки тому, чи можуть вважатись збитками позивача суми, перераховані ним на виконання зобов’язань за договором, в силу приписів ст.22 ЦК України. Посилання суду на те, що позивач обґрунтував розмір збитків тим, що він шукав додаткові можливості для виконання комплексу робіт до введення корпусу в експлуатацію, не відповідають викладеному в позовній заяві, з якої вбачається, що позивач наполягає на тому, що роботи відповідачем не виконувались взагалі, а збитками є сума, яка перерахована ним на виконання власних зобов’язань за договором.
Касаційна інстанція відзначає, що спеціальні правила, що встановлюють підстави для припинення правовідношення, можуть виключати або не виключати застосування правила ч.2 ст.651 ЦК України, відповідно до якого істотне порушення договору є підставою для пред’явлення вимоги про його розірвання. Разом з тим, коли сторона не зазначає саме про розірвання договору та саме з підстав істотного порушення іншою стороною зобов’язань за договором, застосування судом ст.651 ЦК України є фактичним виходом за межі позовних вимог з одночасним залишенням без розгляду тих вимог, які заявлялись позивачем. Колегія суддів звертає увагу, що суд має право зобов’язати позивача уточнити його позовні вимоги.
Стосовно відмови в повному обсязі в стягненні пені, яка нарахована на повну вартість договору, висновки суду є непослідовними. Так, суд встановив, що відповідач за первісним позовом допустив порушення в частині передання позивачу проекту виконаних робіт підвищення вогнестійкості металевих конструкцій (т.3 аркуші 4-5 судового рішення), що є порушенням п.4.1 Договору; зазначив, що пеня нараховується за несвоєчасне виконання робіт по договору (п.9.2 Договору). Проте, повна відмова в позові в цій частині мотивована встановленням факту прострочення виконання зобов’язань позивачем та посиланням на ст.ст.526, 612, 613 ЦК України.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду і на те, що статтею 188 ГК України встановлено лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу (частина 3). Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст.16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В частині зустрічного позову.
Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 364 922,43 грн. вартості фактично виконаних робіт за договором підряду по вогнезахисній обробці металевих конструкцій.
Задовольняючи позов суд зазначив, що зустрічні позовні вимоги документально є повністю доведеними. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що він мав оплатити за Договором роботи по вогнезахисній обробці металевих конструкцій в сумі 619 124 грн. (так само встановлено і в судовому рішенні), роботи з розробки проекту в сумі 12 000,00 грн. (суд встановив, що з урахуванням фактично виконаних проектних робіт їх виконано на суму 3 000,00 грн.), разом 631 124,00 грн. (за розрахунками суду разом 622 124,00 грн.) сплачено ним 316 762,01 грн.(так само встановлено в судовому рішенні); отже, стягнути суд мав 314 361,99 грн., а стягнув 364 922,43 грн. (по підрахунках суду він мав стягнути 305 361,99 грн.). В контексті викладеного касаційна інстанція відзначає, що судом не доведено посиланням на умови договору, додатків до нього права позивача вимагати стягнення з відповідача за зустрічним позовом вартості робіт, яка перевищує встановлену Договором вартість цих робіт; не дано оцінки тому, є твердою чи динамічною за умовами Договору, додатків до нього ціна виконаних ПП “Пронет” робіт, а тому достовірно не встановлено яка сума підлягає стягненню в рамках Договору за виконані ПП “Пронет” роботи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” №11 від 29.12.1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Крім всього вищевикладеного, місцевим господарським судом в рішенні неповно встановлені обставини справи, зокрема, не встановлено які документи (конкретно), крім архітектурного проекту, не надані підряднику замовником, що стало підставою для визнання останнього таким, що прострочив виконання зобов’язання; не наведено матеріально-правових підстав або інших переконливих аргументів, які свідчили б про неможливість виконання зобов’язань за договором за відсутності цих документів.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Торговий центр “Середньофонтанський” від 15.11.2006 року б/н на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2006 року у справі № 41/247 задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2006 року у справі
№ 41/247 –скасувати.
Справу № 41/247 направити до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |