ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

30 січня 2007 р.

№ 36/101

                                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року

у справі

№ 36/101

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А”

до	Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Дочірнє підприємство “Мирівське хлібоприймальне підприємство” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор”

про	стягнення майна

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Петушков І.С. –за дов. від 29.01.07;

від відповідача та третьої особи: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду.

          Касаційна скарга до розгляду призначена на 25.01.07 та ухвалою  Вищого господарського суду України від 25.01.07 розгляд справи відкладено до 30.01.07.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” у квітні 2006 року заявлено позов, з урахуванням змін, про стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський

елеватор” продукції сільськогосподарського призначення, а саме: зерна пшениці

Доповідач: Добролюбова Т.В.

4 класу у кількості 176,958 тонн на суму 88 479,50 грн., зерна пшениці 6 класу -

664,488 тонн на суму 289 265,03 грн., зерна соняшника - 871,30 тонн. При цьому

позивач просив, витрати: зі сплати державного мита у розмірі 25 500,00 грн.,  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. з відповідача не стягувати.  Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на те, що 01.09.05 між  ним та Дочірнім підприємством “Мирівське хлібоприймальне підприємство” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” укладено договір №79 про надання послуг з приймання,  зберігання та обробки зернових культур. У зв’язку з визнанням недійсним договору оперативної оренди від 27.12.04 №8823, укладеного між ДАК “Хліб України” та ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” все майно отримане за договором останнім, було передано ДАК “Хліб України”, в тому числі і продукція сільськогосподарського призначення, яка знаходилась на зберіганні в елеваторах ДП “Мирівське хлібоприймальне підприємство”.  Разом з цим позивач зазначав, що він звертався  із заявою до ДП “Мирівське хлібоприймальне підприємство” про витребування зерна із зернового складу, однак відповіді останнім не надано. Таким чином позивач вважав, що він відповідно до приписів статей 386, 387, 1212 Цивільного кодексу України, має право   власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.06, ухваленим суддею Кожан М.П.,  позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А”  зерно пшениці 4 класу у кількості 176,958 тонн на суму     88479,00 грн.; зерно пшениці 6 класу у кількості 664,488 тонн на суму      289265,03 грн.; зерно соняшника у кількості 871,30 тонн на суму 985463,71 грн. В частині стягнення з відповідача судових витрат, що складаються із 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу провадження у справі припинено, через відмову позивача від стягнення з відповідача вказаних сум.  В іншій частині позову - позовні вимоги  залишено без розгляду. Рішення суду вмотивовано  приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, якими передбачено повернення майна, якщо особа набула майно або зберігає його у себе без достатньої правової підстави та приписами статті 1213 Цивільного кодексу України за якими набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.  Вимогу позивача про повернення зерна соняшника у кількості 1094,93 тонн залишено без розгляду з мотивів  невиконання ним вимог суду, викладених в ухвалі від 25.04.06 щодо уточнення позовних вимог.    

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у  складі  головуючого –судді Євстигнеєва О.С., Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.   постановою  від 11 липня 2006 року перевірене рішення господарського суду змінив, виклавши його  резолютивну частину в наступній редакції: “ Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А”  зерно пшениці 4 класу у кількості 176,958 тонн на суму 88479,00 грн.; зерно пшениці 6 класу у кількості 664,488 тонн на суму 289265,03 грн. ; зерно соняшника у кількості 871,30 тонн на суму 985463,71 грн. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” 13632,08 грн. державного мита  та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”. Вмотивовуючи постанову апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Проте, змінюючи резолютивну частину рішення зазначив, що відмова позивача від стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” 25500,00 грн. державного мита і витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, не підлягає задоволенню, оскільки судові витрати сплачуються при поданні позову і розподіляються за результатами розгляду справи, згідно приписам статті 49 Господарського процесуального кодексу України незалежно від волі сторін. Окрім того, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для залишення позову в іншій частині без розгляду, оскільки усі вимоги позивача, з урахуванням змін, задоволено.

          Дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія “Хліб України” “Мирівський елеватор” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить  рішення і постанову у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаржник посилається на  порушення судами приписів статті 20 Господарського кодексу України, статей 96, 610, 611 Цивільного кодексу України та статей 43, 65, 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник вважає,  що судами не було враховано  факту знаходження у провадженні господарських судів справи про витребування майна, яке є предметом спору у даній справі. Крім того на думку заявника, неможливо визначити обсяг зерна, що перебуває у складах та на силосах, оскільки звільняючи орендовані приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” і його Дочірнє підприємство “Мирівське хлібоприймальне підприємство” відмовилися підписувати акти приймання –передачі приміщень та зерна, а отже складська документація відсутня. Разом з тим, скаржник наголошує, що він не повинен нести відповідальність за можливу нестачу зерна, оскільки він не є стороною договірних відносин з позивачем у справі, а відповідне зобов’язання, згідно договору №79 покладено на Дочірнє підприємство “Мирівське хлібоприймальне підприємство”.   

          Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” та  Дочірнього підприємства “Мирівське хлібоприймальне підприємство” ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді     Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства,  відзначає наступне.

Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка  доказів  та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.  Господарськими  судами першої і апеляційної  інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що  01.09.05 між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А” - замовником та ДП “Мирівське хлібоприймальне підприємство” - зберігачем  укладено договір №79 про надання послуг з приймання, зберігання та обробки сільськогосподарської продукції. Відповідно до умов договору  замовник здає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію за якісними показниками в межах кондицій та встановлених норм. Судами встановлено, що замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання зерно пшениці 4 класу у кількості 176958 кг, зерно соняшника у кількості 841030 кг, що підтверджується наявними у матеріалах справи складськими квитанціями, журналом кількісно –якісного обліку (ф.36), товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних.  Разом з цим судами з’ясовано, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.05 у справі №2/496 було визнано недійсним договір оперативної оренди №8823,  укладений між ДАК “Хліб України” ДП ДАК “Хліб України” “Мирівський КХП” та ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” від 27.12.04 і зобов’язано останнє повернути ДАК “Хліб України” майно, одержане за вказаним договором, склавши при цьому акт приймання - передачі. На виконання цього рішення 21.02.06 була проведена інвентаризація зерна на складах ДП ДАК “Хліб України” “Мирівський елеватор” про що складено акт, яким встановлено кількість зерна на складах. Відповідно до наказу від 20.03.06 №30 “Про прийняття на зберігання зерна у зв’язку з визнанням договорів оренди недійсними”, виданого ДАК “Хліб України”, останнє зобов’язане прийняти на зберігання, залишене ТОВ  “Орільський об’єднаний елеватор” зерно у кількості та за якісними показниками відповідно до актів інвентаризації, зокрема акта інвентаризації зерна на ДПДАК “Хліб України” “Мирівський елеватор”. Відповідно  до приписів частини 1 статті 1212 Цивільного  кодексу   України   особа,   яка   набула майно або зберегла його у себе за  рахунок  іншої  особи без достатньої правової підстави, зобов’язана   повернути це  майно  його  власнику. Особа  зобов’язана  повернути   майно  і   тоді,  коли   підстава,   на  якій  воно  було  набуте, згодом   відпала. Частиною 2

цієї ж норми зумовлено, що положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що зерно, яке позивачем було передано на зберігання Дочірньому підприємству “Мирівське хлібоприймальне підприємство” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” згідно з умовами договору від 01.09.05 №79, наказом ДАК “Хліб України” від 20.03.06 передано відповідачу у справі. Відповідно до приписів статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов’язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі. Отже,   ТОВ “Грейнфілд-А”, довівши своє право власності на спірне зерно, яке знаходиться у  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Мирівський елеватор” має право вимагати його повернення в натурі. За таких обставин, переглянуті судові акти у справі відповідають приписам  чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються  непереконливими.

З  урахуванням  викладеного, керуючись статтями  1115, 1117,  1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В  :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від         11 липня  2006 року у справі № 36/101 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”  “Мирівський елеватор” залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                Т.Добролюбова

Судді                                                                                            Т.Гоголь

                                                                                                    Л.Продаєвич