Справа № 303/2317/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Джуги С.Д.,

суддів - Боднар О.В., Кеміня М.П.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_3. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилався на те, що йому на праві власності належать дві земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 площами 0,1 га та 0,00975 га відповідно для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Суміжним землекористувачем є відповідачка по справі ОСОБА_2, яка самовільно захопила частину належної йому земельної ділянки площею 0,0193 га, огородила її металевою сіткою, яку відмовляється зняти.

Крім того, він має намір встановити по периметру своєї земельної ділянки сучасну огорожу, однак ОСОБА_2 не дає змогу це зробити, постійно викликає працівників міліції та комісії міськвиконкому, що створює йому перешкоди.

За таких обставин просив суд: 1) зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0193 га; 2) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в процесі монтажу огорожі по периметру земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та остаточно просив суд: зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,006533 га; 2) зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати встановлену нею огорожу між земельними ділянками та не чинити йому перешкод у встановленні нової огорожі по межі земельних ділянок відповідно до плану-схеми 2 (додатку до висновку судової експертизи); 3) зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати належну їй вбиральню та перенести її на відстань не менше 1 метра.

Додаткові вимоги обґрунтовано тим, що висновком судової експертизи встановлений факт захоплення ОСОБА_2 65,33 кв.м. його земельної ділянки на якій вона побудувала огорожу. Також даним висновком встановлено, що в порушення ДБН ОСОБА_2 зведено на своїй земельній ділянці вбиральню, яка знаходиться на відстані меншій 1 м від його земельної ділянки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20.03.2014 року збільшений позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23.06.2014 року залишено без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20.03.2014 року.

Ухвалою ВССУ від 19.11.2014 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 23.06.2014 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

Таким чином предметом даного апеляційного оскарження є апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20.03.2014 року

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на пропуск позивачем строків позовної давності. Крім того, її земельна ділянка була виділена набагато раніше ніж позивачу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У відповідності до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3. є власником двох земельних ділянок площами 0,0975 га та 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.7, 8).

Суміжним землекористувачем за адресою АДРЕСА_1 є відповідач по справі ОСОБА_2

Задовольняючи збільшений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Так, в основу свого рішення суд поклав висновок судової будівельно-технічної експертизи №101/02-14 згідно якого: є накладання земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача, і площа ділянки, що накладається становить 65,33 кв.м.; відстань від збудованої ОСОБА_2 вбиральні до межі із сусідньою земельною ділянкою складає менше 1 м, що порушує п.3.25 ДБН 360-92** (а.с.74-94).

Однак, після виготовлення експертом вказаного висновку ОСОБА_2 отримала правовстановлюючий документ на свою земельну ділянку площею 0,0428 га за адресою АДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому вже чітко визначені межі та площа даної земельної ділянки відповідачки (а.с.215-219).

Враховуючи висновки викладені в ухвалі ВССУ від 19.11.2014 року, апеляційним судом Закарпатської області ухвалою від 11.02.2015 року призначено по даній справі ще одну судову земельно-технічну експертизу, на підставі чого судовим експертом ОСОБА_5 дано висновок №90, який долучено до матеріалів даної справи.

Згідно даного висновку має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж згідно правовстановлюючих документів на земельні ділянки №№70 та 70 А по АДРЕСА_1. При цьому з описової частини висновку щодо даного питання вбачається, що має місце зменшення земельної ділянки позивача за рахунок користувача ОСОБА_2 на 0,0023 га (а.с.4-6 висновку №90).

Таким чином вказаним висновком експерта, як і попереднім, підтверджений факт захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки позивача, що дає йому право вимагати повернення такої самовільно зайнятої земельної ділянки.

Однак зважаючи на те, що висновок №90, на відміну від висновку №101/02-14, зроблений експертом на підставі правовстановлюючих документів обох сторін по справі, то колегія суддів вважає, що саме його слід брати до уваги.

Оскільки даним висновком встановлений факт захоплення відповідачкою земельної ділянки площею 0,0023 га, а не 0,006533 га, то рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Також підлягає зміні рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у встановленні нової огорожі з посиланням на додаток №2 до експертизи №101/02-14, оскільки належним доказом, яким фіксується межа між двома земельними ділянками є правовстановлюючі документи, а відтак саме відповідно до додатку до експертизи №90 (а.с.3 додатку «Контрольні заміри на земельну ділянку ОСОБА_2»), на думку колегії суддів, позивач вправі здійснити зведення огорожі.

Що стосується рішення суду в інші частині, то таке є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування в цій частині немає.

Зокрема, оскільки ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки позивача, то зведена нею на цій ділянці огорожа підлягає знесенню.

Що стосується вимоги про знесення вбиральні, то як експертизою №90 так і експертизою №№101/02-14 зафіксований факт зведення даної споруди на відстані менше 1 м від земельної ділянки ОСОБА_3, що порушує п.3.25 ДБН 360-92** та надає право позивачу вимагати знесення даної господарської будівлі.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо строків позовної давності, то такі підлягають відхиленню, так як позивачем пред'явлено вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто щодо правопорушень, які тривають у часі, а відтак на них не поширюється позовна давність.

Також не має правового значення та обставина, що рішення про надання відповідачці земельної ділянки прийнято раніше, і що позивач погодив їй межі земельної ділянки при виготовленні технічної документації, оскільки зазначене не позбавляє ОСОБА_3 пред'являти негаторний позов, у разі вчинення суміжним землекористувачем порушення норм земельного законодавства після такого погодження.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, згідно п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 338 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Змінити рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання не чинити перешкод у встановленні нової огорожі.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку площею 23 кв.м. по АДРЕСА_1, розміри якої зафіксовані в додатку до судової експертизи №90 (а.с.3 контрольних замірів на земельну ділянку ОСОБА_2.).

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у встановленні огорожі між земельними ділянками №№70 та 70 А по АДРЕСА_1, відповідно до додатку до судової експертизи №90 (а.с.3 контрольних замірів на земельну ділянку ОСОБА_2.).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді