ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 р. | № 21/144-06 (35/114-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Кота О.В., за участю представника позивача – Берладина В.В. дов. №26670 від 05.12.2006 року та представників відповідача Тищенко Г.Ф. дов. № 64 від 24.01.2007 року Звонкової І.В. дов. № 642 від 24.01.2007 року та Уханьова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року у справі господарського суду Харківської області за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до ДП ДАК "Хліб України" "Білоколодязький елеватор", третя особа –ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", про зобов'язання виконати наряд та стягнення штрафу, а також за зустрічним позовом ДП ДАК "Хліб України" "Білоколодязький елеватор" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення вартості витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2005 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання ДП "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" виконати наряд Держкомрезерву України від 16 грудня 2004 року № 214 та стягнути з ДП "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" 9368315,57 грн. штрафних санкцій, в тому числі 1616,72 грн. пені.
У квітні 2005 року ДП "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву 236271,79 грн. відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2005 року за заявою Державного комітету України з державного матеріального резерву до участі у справі на боці позивача залучено Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів".
Державний комітет України з державного матеріального резерву заявою від 7 червня 2005 року про збільшення позовних вимог просив суд зобов'язати ДП "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" виконати наряд Держкомрезерву України від 16 грудня 2004 року № 214 та стягнути з ДП "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" 9994909,23 грн. штрафних санкцій, в тому числі 628210,38 грн. пені.
Дочірнє підприємство "Білоколодязький елеватор "ДАК "Хліб України" уточнило позовні вимоги та просило стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву 590 092,66 грн. вартості витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
Справа в судах розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 серпня 2006 року відмовлено в задоволенні позову Державного комітету України з матеріального резерву.
Зустрічний позов Дочірнього підприємства "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" про стягнення з Державного комітету України з матеріального резерву витрат за зберігання зерна Держкомрезерву за договором задоволено та стягнуто з Державного комітету України з матеріального резерву на користь Дочірнього підприємства "Білоколодязький елеватор" ДАК "Хліб України" 590 092,66 грн. витрат по зберіганню зерна Держкомрезерву за договором № юр-2зб/307-2004 від 12 серпня 2004 року.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року апеляційну скаргу Державного комітету України з матеріального резерву залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку заявника, судом апеляційної інстанції було порушено ст.ст. 526, 529, 953 ЦК України ст. 193, 216, 217, 230, 231 ГК України та ч. 9 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", та ст. ст. 43, 57, 60, 63 ГПК Украйни.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12 серпня 2004 року Державний комітет України з державного матеріального резерву та ДП “Білоколодязький елеватор” ДАК „Хліб України" ( далі - Зберігач ) уклали Договір №ЮР-2зб/307-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до п.1.1 Договору зберігання зерна державного резерву (далі - цінності) здійснюється без надання права користування ними на складських приміщеннях Зберігача.
У п.1.2 Договору зазначено, що Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.
Згідно п.2.5 Договору Зберігач зобов'язаний проводити відпуск цінностей та переміщення тільки за нарядами Комітету протягом 2 днів з дати отримання наряду.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору Комітет відшкодовує витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку 2,50 грн. ( в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача, відшкодування витрат із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем.
У відповідності з п. 6 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Комітет і Зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", іншими актами законодавства.
Судом встановлено, що протягом серпня - жовтня 2004 року на виконання умов договору позивачем по приймальним актам форми Р-16 на зберігання відповідачу передано пшеницю 4 класу та пшеницю 3 класу у загальній кількості 14452,907 тон.
Державним комітетом України з державного матеріального резерву 16 грудня 2004 року видано Наряд №214 ДП "Білоколодязький елеватор” ДАК „Хліб України" на відпуск ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів»із першої групи в порядку переміщення згідно графіка до окремого доручення Голови Держкомрезерву від 1 грудня 2004 року пшениці 4 класу в кількості 13390,740 тон та пшениці 3 класу в кількості 1062,167 тон.
Даний наряд ДП "Білоколодязький елеватор” ДАК „Хліб України" не виконало в зв’язку з відсутністю фінансування переміщення зерна.
Судами встановлено, що наряд № 214 від 16 грудня 2004 року не містить вказівок, за чий рахунок та чиїми силами здійснюється перевезення зерна. Відповідні вказівки відсутні і в укладеному між сторонами договорі відповідального зберігання від 12 серпня 2004 року.
Встановлено, що на час видачі наряду № 214 від 16 грудня 2004 року фінансування переміщення зерна вирішено не було.
Суди підставно зазначили, що ні Закон України “Про державний матеріальний резерв” ні інші нормативні акти, що регулюють зазначені питання, не містять способу та механізму відпуску матеріальних цінностей держрезерву, визначених в наряді Держкомрезерву № 214 від 16 грудня 2004 року як відпуск (відвантаження) в порядку переміщення.
Відповідно до п. 2.5 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” на відповідального зберігача покладається обов‘язок проводити тільки відпуск цінностей за нарядами Комітету, про що й було зазначено у наряді № 214.
Господарським судом встановлено, що у вказаному наряді не було зазначено про переміщення матеріальних цінностей відповідачем за первісним позовом.
Оскільки питання оплати переміщення зерна сторони не врегулювали, а позивач кошти за це не сплатив, ДП "Білоколодязький елеватор” ДАК „Хліб України" не зобов’язане було здійснювати дії по переміщенню цінностей за нарядом Держкомрезерву № 214 від 16 грудня 2004 року.
Відповідно до вимог п. 9 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про
відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що Державний комітет України з державного матеріального резерву не надав жодного доказу в підтвердження того, що відповідач за первісним позовом відмовився здійснити відпуск матеріальних цінностей, докази того, що позивач чи третя особа здійснили всі необхідні дії для отримання зерна (замовили вагони, прибули особисто для отримання, ін.).
Натомість, місцевим господарським судом встановлено та підтверджено апеляційним судом, що відповідач за первісним позовом виконав обов'язки по зберіганню майна, згідно з вимогами ст.ст. 936, 954 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене ггосподарські суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Що стосується вимог зустрічної позовної заяви, то Вищий господарський суд України також приходить до висновку про підставність задоволення таких вимог.
Даний висновок обґрунтовується тим, що відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву”, відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком до Постанови, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору відповідач за зустрічним позовом відшкодовує витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку 2,50 грн. ( в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача, відшкодування витрат із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем.
Судами було встановлено, і не спростовано відповідачем за зустрічним позовом, що своєчасно надіслані ДП "Білоколодязький елеватор” ДАК „Хліб України" Державному комітету України з матеріального резерву платіжні документи про оплату за зберігання, залишені останнім без задоволення.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства…
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державний комітет України з матеріального резерву не виконав взятого на себе зобов’язання за договором.
Судами перевірено правильність нарахування вартості витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей нарахована та встановлено, що сума витрат у розмірі 590092,66 грн. підтверджується наданими суду доказами та розрахунком.
Відтак, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлені дійсні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, виконані всі вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України та прийнято законні та обґрунтовані рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року –без змін.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
О. Кот