УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня 23 дня. Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Лугового М.Г. суддів Матуса В.В., Пархоменко О.М. з участю прокурора Матвієнко Є.Г. захисника ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2006 року,
яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Шостки, Сумської області, раніше не судимий;
засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років; за ст. 296 ч. 1 КК України до арешту строком на чотири місяця.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь фінуправління Шосткинської міськради 762 грн. 28 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3
Стягнуто ізОСОБА_2 77 грн. 07 коп. судових витрат на користь держави за провадження експертиз по справі.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за наступних обставин.
24 червня 2006 року близько 22 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у першому під'їзді АДРЕСА_1, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, вдарив кулаком руки в голову ОСОБА_3, який піднімався по східцях до своєї квартири. Від отриманого удару ОСОБА_3 впав на підлогу, і ОСОБА_2, підійшовши
Справа № 11- 42 2007 р. 1 Головуючий у 1-й інстанції Калантаєнко П.С.
Категорія ст.121 ч.1 КК України Доповідач Матус В.В.
2
до потерпілого, наніс йому не менше шести ударів ногами у голову, заподіявши ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляції і доповненню до неї засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вказує, що удари наносив з метою самооборони, побоюючись нападу з боку потерпілого. Крім того в ході провадження по справі, порушені норми кримінально-процесуального законодавства, оскільки процес вівся українською мовою, яку він погано розуміє, до нього були застосовані незаконні методи ведення слідства, не враховані дані про його особу, молодий вік, поганий стан здоров'я, часткове відшкодування шкоди, та не в повному обсязі досліджена особа потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене судом покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень та хуліганських дій за обставин, встановлених судом, відповідають матеріалам кримінальної справи й підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
У стадії досудового і судового слідства по справі ОСОБА_2 визнавав, що вдарив потерпілого в обличчя, а потім, коли останній впав, наніс 3-4 удари ногами по верхній частині тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. Разом з тим, він заявляв, що це сталося після того, як ОСОБА_3 почав його ображати на сходах і висловлювався нецензурними словами, а тому злякавшись, що потерпілий може вдарити його пляшкою, випередивши його, першим ударив ОСОБА_3, а коли той упав, продовжив наносити удари.
За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тяжкої закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку середнього ступеню, травматичний субарахноїдальний крововилив, перелом кісток носа, зариблені рани голови, обличчя. Потерпілому було нанесено не менше 7 ударів в область голови, а виникнення тілесних ушкоджень від удару потерпілого в стіну в момент падіння неможливе.
При проведенні відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 продемонстрував, як саме і в які частини тіла потерпілого він завдавав удари ногами.
Таким чином, показання ОСОБА_2 щодо часу, місцю заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень відповідають даним, які містяться у висновках згаданих експертиз, і підтверджуються як показаннями самого засудженого так і ОСОБА_3
Факт отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дій ОСОБА_2, по суті, у апеляції не оспорюється.
Разом із тим, твердження ОСОБА_2 про те, що він не мав наміру вчиняти хуліганські дії, а удари потерпілому наносив побоюючись за своє життя з метою захисту від протиправних дій ОСОБА_3, як і аналогічні доводи захисника та його посилання на те, що засуджений ОСОБА_2 вчинив зазначені дії щодо потерпілого у стані необхідної оборони, не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.
Стаття 15 КК України передбачає право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.
Потерпілий ОСОБА_3, пояснив, що 24 червня 2006 року близько 22 годин, піднімаючись по сходах у свою квартиру, на площадці другого поверху відчув удар по голові і втратив свідомість.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що коли він спускався по сходах, на другому поверсі побачив ОСОБА_3, який був без свідомості, та від нього втік хлопець.
Справа № 11- 42 2007 р. 2 Головуючий у 1-й інстанції Калантаєнко П.С.
Категорія ст.121 ч.1 КК України Доповідач Матус В.В.
3
Показання потерпілого ОСОБА_3, які об'єктивно стверджуються показаннями свідків, суд обґрунтовано поклав в основу вироку, вважаючи їх достовірними.
Сам ОСОБА_2, як убачається з його показань в ході досудового і судового слідства визнавав, що вживав алкогольні напої. При цьому визнав, що після першого удару потерпілий впав на підлогу, а інші удари наносив з великою силою ногами в область голови, коли ОСОБА_3 знаходився на підлозі. Таким чином, із цих показань та із матеріалів справи не випливає, що ОСОБА_2 оборонявся від ОСОБА_3
Інших даних, які б свідчили, що потерпілий вчинив суспільно небезпечне посягання щодо ОСОБА_2, у зв'язку з чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони, у матеріалах справи немає. Ті протизаконні дії, які, за твердженням засудженого, нібито вчинив п'яний ОСОБА_3, за своїм характером і проявами не можуть розцінюватись як такі, що досягли ступеня суспільної небезпечності, властивого злочину, і викликали у ОСОБА_2 стан необхідної оборони.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані необхідної оборони, а його показання є обраний засіб захисту, з метою пом'якшити відповідальність за вчинене.
Необгрунтованими є доводи апеляції про те, що ОСОБА_2 не мав умислу на вчинення хуліганських дій, а під'їзд не є громадським містом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, засуджений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, саме з хуліганських мотивів почав умисно наносити удари потерпілому, з яким в ніяких стосунках він не перебував, в наслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Доводи про те, що під'їзд будинку не є громадським містом, не заслуговують на увагу.
Безпідставними є і посилання на те, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки сам засуджений поясняв, що в той день вживав спиртні напої.
Доводи апеляції засудженого про те, що були порушені його права у зв'язку з тим, що судовий процес вівся українською мовою, не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи досудове і судове слідство по справі велося українською мовою за участю захисника. При цьому, ОСОБА_2, який є уродженцем м. Ромни, Сумської області, клопотань про ведення слідства і розгляд справи російською мовою не заявляв.
В ході досудового і судового слідства ОСОБА_2 давав показання в присутності захисника і був вільним у своєму волевиявленні, отже доводи його апеляції про порушення права на захист не заслуговують на увагу.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією судців не встановлено.
Оцінивши зібрані докази в їх сукупності й взаємозв'язку, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 1, 296 ч. 1 КК України.
Цивільний позов вирішено у відповідності з вимогами ст.ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, на підставі наявних документів, досліджених судом, та з урахуванням тяжкості завданих потерпілому моральних страждань і не викликають сумнівів.
Посилання в апеляції засудженого на необхідність зменшення суми стягнутої моральної шкоди є безпідставними.
Проте, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України.
Так, незважаючи на те, що покарання засудженому призначено в межах санкції ст. 121 ч. 1 КК України, судом недостатньо враховані всі обставини, які пом'якшують покарання.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має молодий вік, характеризується позитивно, шкода від злочинів частково відшкодована потерпілому.
Враховуючи обставини вчиненого злочину, думку потерпілого, який просив пом'якшити
покарання засудженому, з урахуванням особи винного, та наявність вищезазначених обставин,
що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія
Справа № 11- 42 2007 р. 3 Головуючий у 1-й інстанції Калантаєнко П.С.
Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач Матус В.В.
4
судців вважає за можливе пом'якшити покарання ОСОБА_2 і із застосуванням ст. 69 КК України призначити основне покарання за ст.. 121 ч. 1 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Закону, частково задовольнивши подану апеляцію.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженогоОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання за ст.. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України до трьох років позбавлення волі, залишивши призначене судом покарання за ст. 296 ч. 1 КК України.
На підставі ст.. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Головуючий М.Г.Луговий