Судове рішення #4368149
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-546/2009 рік.                                             Головуючий по 1 інстанції

Категорія 27                                                                        Чайка В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.

 

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 березня 2009 року                                                                            м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів:   Сіренка Ю.В.,  Скіця М. О.

при секретарі::                              Наконечна М. М.

позивача                                       ОСОБА_1

відповідача                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,  -

 

встановила:

 

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,  посилаючись на те,  що між ним та відповідачем 29 квітня 2006 року укладено договір позики,  за яким він позичив ОСОБА_2 1100 доларів США,  що становить 5555 гривень. Договір укладено в письмовій формі. За умовами договору позики відповідач ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути всю позику до 30 травня 2006 року,  але відповідачем повернуто лише 100 доларів США. Умовами договору позики було обумовлена відповідальність позичальника за прострочення повернення боргу -1% позиченої суми за кожну прострочену добу. На момент звернення до суду ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язання на 184 дні. Добровільно повернути борг ОСОБА_2 не бажає. ОСОБА_1  просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5555 гривень основного боргу та 9716 гривень відсотків за прострочення повернення боргу,  а всього 15271 гривну.

 

2

Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1  задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  борг в сумі 5555 гривень та відсотки за договором в сумі 9716 гривень,  а всього 15271 гривну та судові витрати по справі в сумі 180 гривень.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Катеринопільського районного суду від 15 березня 2007 року змінити,  оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та постановити по справі нове рішення,  яким зменшити розмір стягнутих відсотків за прострочення повернення боргу.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору,  колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення,  в якому повністю відображені обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам,  оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1  про стягнення боргу за договором позики та процентів за затримку повернення позики суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що між сторонами укладено договір позики від 29 квітня 2006 року,  за яким ОСОБА_2  взяв у борг,  а ОСОБА_1 надав у борг 1100 доларів США,  які ОСОБА_2 3обов'язався повернути до ЗО травня 2006 року. За неповернення позики в зазначений термін ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання сплачувати один процент позикової суми за кожні прострочені сутки. Даний договір позики відповідає вимогам  ст.   ст.  1047 - 1050 ЦК України та не оспорений відповідачем.  Так як в зазначений договором термін ОСОБА_2 не повернув оговорені за договором позики кошти,  то суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги ОСОБА_1  та стягнув з ОСОБА_2  на користь позивача суму боргу та проценти за неповернення позики в оговорені в договорі строки.

Відповідно до  ст.  1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,  він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  ст.  625 ЦК України визначено,  що боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

 

3

за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Договором позики такий розмір процентів визначений в кількості 10% позичкової суми за кожні прострочені сутки,  що становить 55, 5 гривни за кожен день прострочення повернення позики.

Вірно встановивши обставини і відповідно до них правовідносини,  постановивши рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права,  суд першої інстанції постановив правильне рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують,  оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм,  та неправильному трактуванні положень договору позики.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів судової палати,  -

 

ухвалила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 березня 2007 року відхилити,  а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення,  але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців,  починаючи з дня її проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація