ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

17.02.09                                                                                           Справа№ 2/155

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Гафар І.О., представника відповідача Амброс М.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр енергозберігаючих технологій”, м. Южне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів про стягнення 44191 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр енергозберігаючих технологій”, м. Южне звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів про стягнення 44191 грн. 87 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 29.01.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 17.02.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 36126 грн. 72 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 1354 грн. 00 коп., втрати від інфляції в сумі 541 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 169 грн. 25 коп. Просив також стягнути збитки в сумі 6000 грн. 00 коп. у зв’язку з наданням правової допомоги та судові витрати. Через канцелярію суду 17.02.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2779 грн. 28 коп., втрати від інфляції в сумі 2397 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 347 грн. 41 коп., збитки в сумі 6000 грн. 00 коп. у зв’язку з наданням правової допомоги та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що основний борг в сумі 36126 грн. 72 коп. відповідач 13.02.2009р. оплатив повністю. Заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на відсутність письмового повідомлення про відвантаження товару, з моменту отримання якого на протязі 3-х банківських днів відповідач зобов’язаний був здійснити оплату товару. У зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язання щодо оплати не визначений, вимога про стягнення штрафних санкцій є безпідставною. Заперечує також проти стягнення збитків в сумі 6000 грн. 00 коп., які виникли у зв’язку з наданням правової допомоги, оскільки такі витрати не вважаються збитками.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

16 вересня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №033.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товар –мережевий магнітний шламовідвідник MOS 700/300 (1,0 МПа, 100 град. С) виробництва ОВS “SPAW-TEST” Польща, на підставі специфікації обладнання, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2. договору купівлі-продажу №033 від 16.09.2008р. ціна даного договору становить 72253 грн. 44 коп.  

Відповідно до п. 2.3. договору купівлі-продажу №033 від 16.09.2008р., покупець (відповідач) здійснює передоплату в розмірі 50% на рахунок продавця (позивача) на підставі виставленого рахунку на протязі 2-х банківських днів.

18.09.2008р. відповідач здійснив 50% передоплату в сумі 36126 грн. 72 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу обумовлений товар на загальну суму 72553 грн. 44 коп. Факт отримання товару на вказану суму підтверджується підписаною уповноваженим представником відповідача накладною №56 від 10.10.2008р. та переданою відповідачем позивачу довіреністю на отримання матеріальних цінностей №739 від 07.10.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктом 2.4. договору купівлі-продажу №033 від 16.09.2008р. передбачено, що кінцевий розрахунок в розмірі 50% від ціни даного договору покупець (відповідач) проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) протягом 3-х банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність відвантаження товару.

У зв’язку з оплатою відповідачем 13.02.2009р. заборгованості в сумі 36126 грн. 72 коп. представник позивача в судовому засіданні 17.02.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві просить стягнути лише суму пені, втрат від інфляції, 3% річних, збитків у зв’язку з наданням правової допомоги та судових витрат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 36126 грн. 72 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Представник позивача в судових засіданнях на обґрунтування виникнення обов’язку відповідача здійснити остаточні розрахунки відповідно до п. 2.4. договору пояснив, що позивач 16.10.2008р. направив відповідачу лист з вимогою щодо здійснення остаточних розрахунків, однак доказів направлення такого листа не надав. Пояснив також, що 18.11.2008р. факсовим зв’язком відповідачу було надіслано претензію, в якій позивач вимагав провести остаточні розрахунки за отриманий товар. До матеріалів справи долучив звіт про відправлення повідомлень з факсового апарату, який, на думку позивача, є доказом надсилання такого повідомлення. Представник відповідача в судових засіданнях заперечив факт отримання таких повідомлень. Оскільки позивачем не дотримано форми повідомлення відповідача про проведення остаточних розрахунків, як того вимагає п. 2.4. (надсилання письмового повідомлення), не подав належних та допустимих доказів надсилання повідомлення, суд дійшов висновку, що строк виконання обов’язку відповідачем щодо проведення остаточних розрахунків не визначений.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу шляхом надсилання копії позовної вимоги.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Абзацом другим ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч. 2  цієї статті, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, штрафних санкцій, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.3. договору купівлі-продажу №033 від 16.09.2008р., при простроченні строків оплати, зазаначених в п. 2.4. даного договору, нараховується пеня в розмірі 2-х облікових ставок, встановлених Національним банком України за кожен день прострочки від суми невиконаного зобов’язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог цієї статті, п. 6.3. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період за період з 20.10.2008р. по 13.02.2009р. в сумі 2779 грн. 28 коп., втрати від інфляції за листопад 2008р. –січень 2009р. та 3% річних за період з 20.10.2008р. по 13.02.2009р. в сумі 347 грн. 41 коп.

Оскільки суд дійшов висновку, що у зобов’язанні між сторонами не було встановлено строку проведення остаточних розрахунків, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов’язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимога (копія позовної заяви) була надіслана позивачем 19.12.2008р. У зв’язку з цим, право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред’явлення такої вимоги (надсилання копії позовної заяви), тобто з 29.12.2008р. (з врахуванням часу на поштовий обіг). Позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 20.10.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов’язку з оплати після заявленої вимоги (надіслання копії позовної заяви). Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 1116 грн. 46 коп., втрат від інфляції –1047 грн. 67 коп., 3% річних –139 грн. 55 коп.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 1116 грн. 46 коп. пені, 1047 грн. 67 коп. втрат від інфляції,  139 грн. 55 коп. 3% річних. В частині стягнення 36126 грн. 72 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на юридичний супровід в розмірі 6000 грн. 00 коп., то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом. Позивачем не подано письмових доказів, що юридична допомога надавалася особою, яка має статус адвоката.

Не можна віднести такі витрати і до збитків, так як віднесення таких витрат на збитки суперечить ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України. З аналізу вказаних норм випливає, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. Витрати на юридичний супровід не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 204, 207, 241, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою в “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів, вул. Стрийська, 121 (ідентифікаційний код 33169993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр енергозберігаючих технологій”, м. Южне, вул. Леніна, 25, кв. 144, Одеська область  (ідентифікаційний код 33762208) 1116 грн. 46 коп. пені, 1047 грн. 67 коп. втрат від інфляції,  139 грн. 55 коп. 3% річних, 384 грн. 29 коп. державного мита та 102 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 36126 грн. 72 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

    

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.