УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 411/6140/12 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/491/3104/12 суддя Сарат Н.О..

Категорія – 27 ( І ) Суддя-доповідач – ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Остапенко В.О.

суддів: Братіщевої Л.А., Карнаух В.В.

при секретарі: Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору.

Особи, які беруть участь у справі:

представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3.

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (надалі – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання недійсним кредитного договору, в якій зазначила, що 23.05.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір №11350018000. 25.02.2009 року було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору про з міну розміру ануїтетного платежу. Посилаючись на те, що перед укладанням кредитного договору банком не надано інформації для здійснення свідомого вибору, умови кредитного договору є несправедливими та суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», положення кредитного договору обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом права та обов’язки, просила суд визнати кредитний договір, укладений між нею та відповідачем 23.05.2008 року, недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду і повернути справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті, посилаючись на те, що рішення прийняте без врахування всіх доводів позивача, викладених в позовній заяві, та належного надання їм правової оцінки та або їх спростування.

Зокрема, при ухваленні рішення судом не взято до уваги, що Кредитний договір містить значну кількість умов, які містять істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на його, позивача, шкоду, тобто є несправедливими, та не застосовано Закону України «Про захист прав споживачів», що витікає з споживчих кредитних правовідносин, та є завідомо неправосудним.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обгрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11350018000 у розмірі 62 000 доларів США на строк до 22.05.2029 року зі сплатою за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 9,00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між нею та відповідачем було укладено договір застави нерухомого майна та договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 9).

19 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 113500118000 від 23 травня 2008 року , відповідно до якого змінено кінцевий термін повернення кредиту строком до 22 травня 2043 року, змінено розмір ануїтетного платежу за Договором, а також встановлено, що процентна ставка з 19.04.2010 року – 18.04.2011 року встановлюється в розмірі 2,46%, з 19.04.2011 року по 18.04.2012 року у розмірі 7,11%, з 19.04.2012 року до кінця терміну дії Договору у розмірі 10, 38% річних в Доларах США, якщо після підписання цієї Додаткової угоди не буде встановлена інша процентна ставка згідно умов Договору, також позичальник сплачує Банку комісію за управління кредитом при достроковому погашенні кредиту у розмірі 12,59% від суми дострокового погашення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений на власний розсуд кредитодавця і позичальника з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, що були чинними на момент його укладення, та за його умовами сторони взяли на себе певні зобов’язання, погодили порядок вирішення окремих питань, в тому числі щодо збільшення розміру процентної ставки та дострокового розірвання договору.

Колегія суду погоджується з висновками суду.

Спір між сторонами виник з приводу відповідності кредитного договору №11350018000 від 23.05.2008р. та, вимогам діючого цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину й зазначено зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладаючи 23 травня 2008 року кредитний договір, сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов’язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 8-17).

Підписавши вказані договори, позивач погодився із їх змістом, в тому числі й зі змістом п. 1.3.1 та п. 1.4. Додаткової угоди № 2 щодо збільшення процентів за користування кредитними коштами в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи встановлено і не заперечується сторонами, що 23.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11350018000 відповідно до умов якого позичальнику надано на купівлю квартири грошові кошти у розмірі 62 000 доларів США, а вона зобов’язалась повернути грошові кошти зі сплатою за користування кредитом 9,000% річних, а також інших платежів, в порядку та на умовах визначених договором.

Вимоги банку не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Так, згідно підпункту 10.2 договору сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом.

У разі незгоди із встановленим згідно умов цього пункту Договору новим розміром процентної ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за сім календарних днів додати початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні Банку , зобов’язується надати на зазначену у договорі адресу Банку письмове повідомлення (відповідь) про свою незгоду із такою новою ставкою.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання обставин, зазначених у договорі.

Як убачається з матеріалів справи і не спростовано в суді, банком дотримано визначену договором процедуру збільшення відсоткової ставки.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту, збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, та сплати комісії .

Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними договорів.

У п. 10.13 кредитного договору зазначено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те,що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», про свідчить підпис позивача в кредитному догові, що спростовує доводи представника позивача викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає, що до спорів, які виникають з кредитних правовідносин застосування вимог даного закону, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обгрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)