УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2/408/81/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/491/2942/12 суддя Костенко В.В.
Категорія - 27 (І) Суддя-доповідач – ОСОБА_1
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Остапенко В.О.
суддів: Братіщевої Л.А., Карнаух В.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», Державної податкової інспекції України про стягнення страхової суми в результаті стійкої втрати професійної працездатності,-
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»- ОСОБА_3.
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі – СДПІ ГМК у м. Кривому Розі), Криворізької філії «СК «БРОКБІЗНЕС», ЗАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», про стягнення одноразової допомоги в результаті стійкої втрати професійної працездатності.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 05.06.1992 року вона була прийнята в СДПІ ГМК у м. Кривому Розі на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу подакового супроводження банківських та небанківських фінансово-кредитних установ. Наказом № 73-О від 31.08.2006 року її було звільнено з займаної посади на підставі висновку ЛКК від 29.05.2006 року № 329 КЗ «Криворізька міська лікарня № 1» згідно п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я. На підставі висновку МСЕК від 23.04.2007 року їй встановлено 20% втрати професійної працездатності – одноразово. При зверненні з заявою до відповідача ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», про виплату страхової суми, їй було відмовлено. На підставі викладено позивач просила стягнути солідано з відповідачів одноразову страхову виплату в розмірі 18 779, 90 грн. та судові витрати.
Уточнивши позовні вимоги позивач зазначила відповідачами ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС»(після зміни назви Приватне акціонерне товариство «СК «БРОКБІЗНЕС»), Державну податкову адміністрацію України та СДПІ ГМК у м. Кривому Розі та просила стягнути 28929 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1800 грн..
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 22 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на користь ОСОБА_2 одноразову страххову виплату у зв’язку із стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 28929 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1800 грн..
Стягнуто з ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на користь держави судовий збір в сумі 289 грн. 29 коп.
У задоволенні позову до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі та Державної податкової адміністрації України відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог оскільки, судом першої інстанції не взято до уваги, що Державною податковою адміністрацією України не несплачено страхові платежі достатніх для проведення виплат громадянам страхових сум. Судом не взято до уваги, що з другого півріччя 2006 року по друге півріччя 2008 року виплати страхових сум не проводились, а протягом 2007 року та першого півріччя 2008 року, страхова компанія не мала ліцензії на здійснення обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби.
Позивачем не обгрунтований розмір страхового відшкодування, що стягнуто з відповідача. Судом стягнуто витрати на правову допомогу з порушенням положень ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат направову допомогу у цивільних та адмінінстартивних справах».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 05.06.1992 року по 31.08.2006 року ОСОБА_2 працювала в СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, на посаді старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу податкового супроводження банківських та небанківських фінансово-кредитних установ (а.с. 13-20).
31.08.2006 року, ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, відповідно до висновку ВКК КЗ Міська лікарня № 1 м. Кривого Рогу № 329 від 27.05.2006 року, із виявленою невідповідністю займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я (а.с.7.
Відповідно до висновку МСЕК від 23.04.2007 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності – одноразово (а.с. 23).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між сторонами відповідачем та ДПА України укладено договір про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування службових і посадових осіб органів податкової служби України; обласною МСЕК позивачу встановлено втрату професійної працездатності внаслідок захворювання, що сталось під час виконання службових обов’язків, у зв’язку з настанням страхової події через ДПА у Дніпропетровській області позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату їй страхового відшкодування, втім у його виплаті відповідачем було безпідставно відмовлено.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За правилами статті 990 ЦК України і статті 25 вищевказаного Закону виплата страхової суми проводиться страховиком відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і наданих необхідних документів ,а припинення дії договору страхування , який втрачає чинність, обумовлено виконанням страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі (стаття 28 Закону) .
Положеннями ст.18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби підлягають обов’язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням службових обов’язків, - у розмірі від шестимісячної до п’ятирічної заробітної плати за їх останньої посадовою (залежно від ступеня втрати працездатності).
Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 1994 року №349 (далі-Порядок) , за змістом положень пунктів 1 , 3, 4 якого обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за рахунок страхових платежів , які сплачуються Державною податковою адміністрацією - страхувальником , витрати страховика на здійснення страхування становлять не більше 6 відсотків платежів. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати посадової особи за її останньою посадою. Кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум , доплачуються страхувальником
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі справи, 20 червня 2008 року між відповідачем та ДПА України укладено договір про закупівлю послуг з обов’язкового страхування службових і посадових осіб органів податкової служби України, у відповідності з Постановою КМУ від 03.06.1994 року за № 349 «Про затвердження порядку та умов обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби».
Згідно п. 7.1 вказаного договору, відповідно до додаткової угоди №1 від 22.06.2008 року та № 2 від 31.12.2008 року, зобов’язання страховика по виплаті страхового відшкодування розповсюджується на період з 20 червня 2005 року на строк достатній для проведення процедури (а.с.146-149).
04.06.2009 року між страховиком ЗАТ СК «БРОКБІЗНЕС» та страхувальником ДПА України було укладено аналогічні договори за № 029-2, у пункті 7.1 якого передбачено, що зобов’язання страховика по виплаті страхового відшкодування розповсюджується на період з 20.06.2005 року по 31.12.2009 року, договором № 029-000004 від 12.08.2010 року з 20.06.2005 року до 31.12.2010 року або до повного виконання страховиком вимог п. 3.2.5 Договору (а.с.150-153).
Тому доводи апеляційної скарги, що дія договору страхування від 20 червня 2008 року не розповсюджується на страховий випадок, пов'язаний з позивачем, є безпідставними.
За висновком МСЕК від 23 квітня 2007 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання під час виконання службових обов’язків (а.с. 23).
Позивач звернувся з заявою про виплату страхової суми в 2008 році.
ДПА України для виплати страхових сум посадовим особам органів державної податкової служби в період з 21.07.2008 року по 24.03.2010 року перевели кошти на рахунок відповідача на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними документами за період з 21 липня 2008 року по 24 березня 2010 року (а.с.114-135).
З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на користь позивача ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 28 929 грн.
Доводи апеляційної скарги, що з другого півріччя 2006 року по друге півріччя 2008 року виплати страхових сум не проводились, а протягом 2007 року та першого півріччя 2008 року, страхова компанія не мала ліцензії на здійснення обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке питання врегульоване спеціальним нормативним актом.
Не можуть бути враховані і доводи апеляційної скарги щодо неправильного нарахування страхового відшкодування, стягнутого з відповідача, оскільки розмір заробітної плати відповідно до якої було проведено нарахування, підтверджено довідкою СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (а.с.11, 100).
Доводи апеляційної скарги, про порушення судом положень ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» при стягненні коштів на правову допомогу спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 року ОСОБА_2 укладено договір на надання правової допомоги на підставі якого позивач сплатив 1 800 грн., що підтверджено квитанцією № 1 від 01.11.2010 року. (а.с.32-33).
Законом України «Про граничні розміри компенсації витрат, на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 01.01.2012 року, чинної на час ухвалення судового рішення, визначено граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, яка не може перевищувати 40% розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, а тому, на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1 800 грн.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги доведені, а відповідачем не наведено жодних підстав, що тягнуть скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення районного суду залишає без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2012року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)