У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Верещак В.М.,
суддів	Лавренюка М.Ю.,         Мороза М.А.

 

розглянула в судовому засіданні 14 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3

           

Вироком Володарського районного суду Донецької області від 30 березня 2006 року  

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку

ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно ст. 89 КК України не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2  звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік кожній.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної й моральної шкоди відповідно 5000 грн. і 2000 грн.

 

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2006 року вирок залишено без змін.

 

            ОСОБА_1 і ОСОБА_2  визнано винними та засуджено за те, що вони в ніч на 7 липня 2004 року за попередньою змовою між собою шляхом вільного доступу проникли на територію господарського двору будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрали 2 корови  вартістю 5000 грн., які належали ОСОБА_4

 

У касаційних скаргах:

-  засуджені ОСОБА_1і ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу Апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. Посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначають, що зазначений злочин вони не вчиняли, а свідки їх обмовили.

- потерпіла ОСОБА_4 просить змінити постановлені у справі судові рішення, перекваліфікувати дії засуджених із ч. 2 на ч. 3 ст. 185 КК України, призначить засудженим покарання у виді позбавлення волі реально і відшкодувати заявлений нею цивільний позов у повному обсязі.

 

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції засуджених, аналогічні доводам їх касаційної скарги, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

 

Посилання у касаційній скарзі засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

 

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України справа розглядається у межах пред'явленого обвинувачення.

Питання про неправильну кваліфікацію дій засуджених потерпіла  раніше не ставила.

 

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

 

Так, засуджені ОСОБА_1та ОСОБА_2 не заперечували, що влітку 2004 року здавали яловиче м'ясо на продаж своїм знайомим ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які працювали на ринку у м. Маріуполі, зазначаючи при цьому, що корів їм не продавали.

 

Однак допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали, що в ніч на 7 липня 2004 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобілем із причепом прибули до їх будинку, де ОСОБА_1 з ОСОБА_5 вивели з господарського двору двох корів чорного й коричневого кольору. Засуджені тримались впевнено, спокійно, і у них не сталося враження, що корів украдено. Через декілька днів вони передали засудженим гроші у сумі 1700 грн.

 

Ці їх показання узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_4 про те, що в ніч на 7 липня 2004 року у неї викрали двох корів чорного й коричневого кольору. По слідах було видно, що корів вивели через город сусідів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у бік автодороги Запоріжжя-Маріуполь.

 

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки й обставин події, очних ставок між свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 і засудженими та іншими матеріалами справи.

 

Тому правильність застосування судом кримінального закону - кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України сумнівів не викликає.

 

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

 

Доводи у скарзі потерпілої ОСОБА_4 про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень із підстав, що засудженим призначено занадто м'яке покарання, є безпідставними.

 

Як убачається з постановлених судових рішень, при призначенні засудженим покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, дані про їх особу, обставини справи, які впливають на ступінь їх відповідальності, і обрав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

При цьому суд, виходячи з конкретних обставин справи, як видно з вироку, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.             

 

Цивільний позов вирішено правильно, розмір відшкодованої шкоди підтверджується матеріалами справи. При вирішенні цього питання суд обґрунтовано послався на те, що цивільний позов у кримінальному судочинстві може бути задоволений лише у частині шкоди, що фактично заподіяна.

 

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до касаційного розгляду відсутні.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 відмовити.

 

С у д д і :

 

  Верещак В.М.              Лавренюк М.Ю.               Мороз М.А.