198/229/15-ц

4-с/0198/2/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року суддя Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області Гайдар І.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення відділу державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення відділу державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, мотивуючи свою скаргу тим, що 27.03.2015 року він отримав постанову ВДВС Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 13.03.2015 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження та в прийнятті до провадження виконавчого документа за виконавчим листом у справі № 198/530/14-ц, виданим Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області 26.01.2015 р. Причиною відмови у відкритті виконавчого провадження стала невідповідність виконавчого документу вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність індивідуального ідентифікаційного номеру боржника.

Враховуючи, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, вважаю, що скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, з наступних підстав.

Так, згідно зі статтею 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Однак, заявником взагалі не визначено процесуальний статус осіб, які беруть участь у справі.

Всупереч вимог пункту 2 ст. 119 ЦПК України щодо вказівки правильних персональних даних осіб, які звертаються до суду, в скарзі зазначено прізвище, ім’я та по-батькові «Нуруєв Рафік Зейвалійович», в той час як в доданих до скарги копій паспорту та ідентифікаційного номера зазначено ім’я «Рафик».

За положеннями статті 383 ЦПК України у справах такої категорії суб'єктом оскарження може бути не відділ державної виконавчої служби, а державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України.

Але зі змісту скарги не зрозуміло дії якого державного виконавця оскаржуються, не зазначено його прізвище, ім’я та по-батькові, займана посада, місце роботи та адреса.

Скарга серед іншого має містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, однак правове обґрунтування вимог щодо зобов’язання відділу державної виконавчої служби прийняти на виконання виконавчий документ та витребувати з державної податкової адміністрації інформації про ідентифікаційний номер боржника відсутнє.

Заявник стверджує, що постанову ВДВС Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 13.03.2015 р. він отримав 27.03.2015 року, без посилання на докази, які б підтверджували цю обставину, не повідомивши про наявність підстав для звільнення від доказування, якщо такі існують.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг підлягають застосовуванню положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, якщо скарга за формою і змістом не відповідає вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Виходячи з наведеного, вважаю за необхідне з викладених вище підстав залишити скаргу без руху, про що повідомити заявника і надати йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119, 121, 383 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення відділу державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області залишити без руху.

Для усунення недоліків скарги, вказаних в мотивувальній частині ухвали, надати заявнику строк 3 (три) дні з дня отримання ним ухвали.

Роз’яснити заявнику, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення скарги без руху, скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.      

Суддя: І.О.Гайдар