ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              19.06.06                                                                             №   18/196/06-АП

суддя     Туркіна Л.П.

За позовною заявою ТОВ  “Водяне”, с. Титове, вул. Леніна, 1, Куйбишевського району Запорізької  області

до:  Куйбишевської  міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області, смт. Куйбишеве, вул. Леніна. 49

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000271505/0/118 від 16.02.2006р.

                                                                                                    Суддя  Туркіна Л.П.

                                                                                                    Секретар Младенов  О.П.

Присутні :

Від позивача :  Колодка В.Д. (дов. №  12/1 від 03.01.2006р.)

     Від відповідача  : Ходько В.М. (дов. № 965 від 27.03.2006р.)

Судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000271505/0/118 від 16.02.2006р.28.03.2006р., яким Куйбишевською МДПІ Запорізької  області, смт. Куйбишеве застосовано до ТОВ “Водяне”, с. Титове штрафні  санкції  у розмірі 147742,97 грн. за порушення п.п.8.6.1 (а)  п. 8.6  ст. 8 Закону України “Про порядок  погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами” (самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової  попередньої  згоди податкового  органу  на таке відчуження).

Свої  вимоги позивач обґрунтовує наступним :

ТОВ «Водяне»продавало (відчужувало) продукцію власного  виробництва, а також товари і товарні запаси своїм працівникам та орендодавцям за кошти, якими є їхня заробітна плата та орендна плата і ціни продажу були не меншими з звичайні, тобто товариство діяло у спосіб визначений  п.п.  “а”  п.п. 8.6.1  ст. 8  Закону  “Про порядок  погашення  зобов’язань платників податків  перед бюджетами та  державними цільовими фондами” (далі –Закон 2181).

В порушення рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р.  № 2-рп/2005 відповідач з зазначеної дати не визначив, на які активи позивача поширюється податкова застава, а тому безпідставно вважає, що при вказаній заборгованості по фіксованому сільгоспподатку податкова застава поширена на  усі активи позивача, В той же час, при заборгованості по податку станом на 01.12.2004р. у сумі 7972,94 грн., яка повністю погашена 30.03.2005р., за цей період позивач тільки  власної продукції і товарів продав на суму 42978,55 грн., а при заборгованості по податку на 01.06.2005р. у сумі 647,39 грн., яка до кінця 2005р. повністю не погашена, за цей період позивач продав власної продукції і товарів на суму 104764,42 грн.

Отже вартість активів позивача є значно більшою від вказаних сум боргу по фіксованому сільгоспподатку і за таких обставин податковий орган не мав права поширювати податкові застави на усі активи позивача.

Відповідач  проти позову заперечує, вказуючи таке :

Пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181 передбачено, що платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі, здійснює вільне   розпорядження    ними,    за   винятком    операцій,    що    підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого майна, майнових чи _ немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах   діяльності,   які   за   умовами    оподаткування   прирівнюються   до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Пунктом 1.13 ст. 1 Закону № 2181 визначено, що кошти - гривні або іноземна валюта.

В своєму адміністративному позові позивач стверджує, що ТОВ „Водяне" продавало (відчужувало) продукцію власного виробництва, а також товари і товарні запаси своїм працівникам та орендодавцем за кошти, якими є їхня заробітна плата та орендна плата.

Із зазначеними погодитись не можна, оскільки “реальних” грошових коштів до підприємства не  надійшло.

Наказом ДПА України № 216 від 16 червня 2005 р. (який був чинний на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) затверджено податкове роз’яснення положень статті 8 Закону України № 2181-ІП. Де вказано, що у випадку, якщо активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005 року, то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005 року.

Як уже зазначалось податкова застава була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.12.2004 р. і запис про реєстрацію дійсний до 20.12.2009 р. відповідно до витягу від 21.12.2004 р. № 2090790, наданого Запорізькою філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України

Таким чином, доводи, наведені у позові не можуть бути підставою для скасування спірного податкового повідомлення - рішення Куйбишевської МДПІ.

    Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суддя

                                                  В С Т А Н О В И В :

Товариство з  обмеженою відповідальністю  “Водяне” є  юридичною особою , суб’єктом  підприємницької  діяльності.

Як свідчать матеріали справи та  пояснення  сторін, підприємство мало податкову заборгованість з 01.12.2004р. по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі - 7 972,94 грн., яка станом на 30.03.2005р. повністю погашена, а також з 31.05.2005р. по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 647,39грн. і станом на 08.02.2006р. заборгованість непогашена, і складає 19 353,65 грн.

Відповідно до ст.6 Закону № 2181 ТОВ "Водяне”  було вручено першу податкову вимогу №1/154 від 15.12.2004р., та першу податкову вимогу №1/37 від 13.06.2005р., які містять повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи підприємства.

Як свідчать пояснення сторін та  документи,  надані  відповідачем,  конкретний перелік майна, на  яке  поширюється податкова  застава,  у  першій  податковій  вимозі ф “Ю1” від 13.06.2005р. № 1/37  визначено  не було,  податковий  борг визначено у  сумі 646,24 грн.

3 30.01.2006 р. по 08.02.2006 р. працівником Куйбишевської МДГП було проведено перевірку стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі ТОВ „Водяне" код ЄДРПОУ 03749141, за періоди з 01.01.2005 р. по 30.03.2005 р., та з 31.05.2005 р. по 31.12.2005 р.. За її результатами було складено акт № 2 від 10.02.2006 р.

 В ході перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2005 р. по 30.03.2005 р., а також з 31.05.2005 р. по 01.01.2006р., в якому ТОВ "Водяне" мало податкову заборгованість, підприємство без письмового узгодження з податковим органом проводило реалізацію    готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг, які знаходяться в податковій заставі, не за грошові кошти, в рахунок оплати оренди земельних та майнових паїв, в рахунок  оплати  праці  найманих  працівників,  в  рахунок розрахунків  за послуги, товари, на загальну суму 147 742 грн. 97 коп., що є порушенням п.п.8.6.1.(а) п.8.6. ст.8 Закону №2181.

Як свідчать пояснення сторін,  податкове повідомлення-рішення від 16.02.2006р. у  судовому  або  адміністративному  порядку не скасовано.

Матеріали акту  перевірки та  пояснення  сторін свідчать, що  за результатом перевірки, податковим повідомленням - рішенням від 16.02.2006 р. № 0000271505/0/118 Куйбишевською МДГП застосовано до ТОВ «Водяне»штрафні (фінансові) санкції у сумі 147 742 грн. 97 коп. за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі без попереднього узгодження з податковим органом на таке відчуження (штраф у розмірі такого відчуження, визначеної за звичайними цінами) згідно з пп. 17.1.8 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181-Ш).

Розрахунок,  наданий  податковою,  акт  перевірки та  акт  звірки  розрахунків , здійснених  сторонами,  свідчать  про наступне :

-          вартість відчужених активів у січні 2005р. становить суму 16641 грн. 57 коп.;

-          вартість відчужених активів у лютому 2005р. становить суму 10713 грн. 98 коп.;

-          вартість відчужених активів за період з 01.03.2005р. по  23.03.2005р. включно становить суму 12188 грн. 70 коп..

Усього  за  період  з  01.01.2005р.   по  23.03.2005р.   вартість  відчужених  ТОВ “Водяне” активів становить суму 39544грн. 25 коп.

          За таких  обставин,  враховуючи,  що рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р.  № 2-рп/2005 у  справі №1-9/2005, яка стосується Конституційності ст. 8 закону 2181,  набрало  чинності з 24.03.2005р.. слід визнати, що застосування  штрафних  санкцій у  сумі 39544,25 грн. що дорівнює вартості активів, відчужених  позивачем за  період  з 01.01.2005р. по  23.03.2005р.. є обґрунтованим та відповідає  чинному  законодавству.

Висновки суду  базуються  на наступному  :

Пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181 передбачено, що платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі, здійснює вільне   розпорядження    ними,    за   винятком    операцій,    що    підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого майна, майнових чи _ немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах   діяльності,   які   за   умовами    оподаткування   прирівнюються   до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Пунктом 1.13 ст. 1 Закону № 2181 визначено, що кошти - гривні або іноземна валюта.

В  Положенні (стандарті)   бухгалтерського   обліку  4  „Звіт  про   рух  грошових  коштів" визначено, що грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Як свідчать   матеріали справи, грошових  коштів за  відчужені  активи до позивача  не надходило. Роботи та послуги, в оплату  яких  передавався  товар, до  грошових  коштів не відносяться.

Відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Згідно ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-XII із змінами та доповненнями. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Посилання  позивача  на  ту обставину, що внаслідок  передачі  майна збережено грошові  кошти, не можуть бути прийняті  до уваги,  оскільки  п. 8.6.1  ст. 8  Закону 2181 не включає  до складу  операцій,  що не підлягають узгодженню  з  податковим органом операції , “внаслідок  яких  зберігаються грошові кошти”.

Посилання  позивача на  конституційний  обов’язок  здійснювати оплату праці та віднесення  такої  плати  до першочергових виплат,  не  можуть бути прийняті  до уваги,  оскільки позивач  не був позбавлений можливості здійснювати розрахунки із робітниками, однак, повинен  був  узгодити свої дії із податковим органом. У разі неправомірної відмови, рішення  уповноваженої  особи податкового  органу  можуть бути  оскаржено  відповідно  до  п.п. 8.6.5  ст. 8  закону 2181.

Щодо решти  суми податкового  зобов’язання слід зазначити наступне :

Приймаючи оскаржуване повідомлення - рішення інспекція не взяла до уваги рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 (справа про податкову заставу), яким підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону 2181    в частині поширення права податкової застави на будь які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже висновок інспекції про те, що в період відчуження готової продукції відносно позивача діяла податкова застава, застосована у відповідності з законом, є безпідставним.

В порушення рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р.  № 2-рп/2005 відповідач з зазначеної дати не визначив, на які активи позивача поширюється податкова застава, а тому безпідставно вважає, що при вказаній заборгованості по фіксованому сільгоспподатку податкова застава поширена на  усі активи позивача,

Відповідно до статті 8 Конституції України вона має найвищу юридичну  силу.   Закони  та  інші  нормативно-правові  акти  приймаються  на  основі Конституції України і повинні відповідати їй. Як вказано у рішенні Конституційного Суду розмір  податкової застави  повинен  відповідати  сумі  податкового  зобов'язання,  що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Справедливість - одна із основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.  Отже положення закону щодо поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми боргу порушує конституційний принцип справедливості, а тому не відповідає Конституції України з моменту прийняття цього закону.

Конституційний Суд у своєму рішенні також зазначив, що поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму боргу, може призвести до позбавлення такого платника податку не тільки прибутків, я й активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність, аж до її припинення.

Як свідчать матеріали  справи,  при заборгованості  на  суми 972,94 грн. та  19353,65 грн. вартість активів позивача перевищувала 5000000 грн., тільки вартість продукції,  переданої в оплату праці склала 147742,97 грн.

Отже, поширення податкової застави на всі активи платника з 24.03.2005р. є  неконституційним та  незаконним,  внаслідок втрати чинності нормами п.п. 8.2.1, 8.2.2 ст. 8  Закону 2181.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу такий платник податків сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження.

Оскільки, за станом  на 24.03.2005р. та на  момент  проведення перевірки не було визначено,  які  саме активи перебували у  податковій  заставі,  то неможливо встановити, чи здійснювалось відчуження майна, що  перебувало у  податковій заставі, а отже,  відсутні  підстави для застосування  штрафу.

Посилання відповідача на  Податкове  роз’яснення положень  ст. 8  Закону України від 21.12.2000р. № 2181, затверджене Наказом ДПА України від 16.06.2005р. № 216, не можуть прийняті до уваги,  оскільки зазначений  наказ  визнано  недійсним постановою  господарського  суду  м. Києва від 24.02.2006р. у справі № 25/539-А.

На підставі викладеного вище, слід визнати,  що податкове повідомлення-рішення  № 0000271505/0/118 від 16.02.2006р. є протиправним та підлягає скасуванню у частині  визначення  штрафних  санкцій  у  сумі 108199,72 грн.

У задоволенні  решти позовних  вимог слід  відмовити.

Судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних  вимог підлягають  присудженню  на  користь  позивача за  рахунок Державного  бюджету.

Керуючись  ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя

                                                  ПОСТАНОВИВ :

Позов  задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000271505/0/118 від 16.02.2006р., винесене  Куйбишевською  МДПІ Запорізької  області,   у частині застосування  до ТОВ “Водяне”  штрафних  санкцій  у  сумі 108199,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

Присудити на  користь  позивача за  рахунок Державного  бюджету 2 грн. 50 коп. Судових  витрат.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про

що постановляється ухвала.

                 Постанову підписано  17.07.2006 року.

                              Суддя                                                          Туркіна Л.П.