У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 4 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 18 серпня 2005р,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком засуджена:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше несудима,

-    за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-    за ст. 307 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

-    за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

За ст. 311 ч.1, 317 ч.1 КК України ОСОБА_1 виправдана.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 6 грудня 1994 року близько 11 години за попередньою змовою з іншою особою, проникла у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 в с. Ювілейному м. Луганська, звідки викрала майно потерпілої ОСОБА_3 на суму 1457 грн.

19 жовтня 2004 року, близько 14 години, ОСОБА_1 у себе вдома у АДРЕСА_2 м. Луганська придбала у ОСОБА_4 три упаковки таблеток теофедрину, з яких виготовила психотропну речовину - препарат із ефедрину, частину якого вжила сама, а частину, вагою 0,18 г. у подальшому збула ОСОБА_4.

У кінці жовтня 2004 року ОСОБА_1 на ринку с. Ювілейне м. Луганська придбала таблетки теофедрину, з яких за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 м. Луганська, виготовила психотропну речовину - вінт, частину якого, вагою 0,2 г. зберігала у пляшечці. 5 листопада 2004 року ОСОБА_1 була затримана працівниками міліції і психотропну речовину у неї було виявлено і вилучено.

 Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок щодо неї змінити. Вважає, що строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 185 ч.3 КК України сплили, не погоджується з висновком судово - хімічної експертизи та просить пом'якшити їй покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений сукупністю зібраних у справі доказів і у касаційній скарзі не оспорюється.

Безпідставними є доводи засудженої про те, що сплили строки давності  притягнення її до кримінальної відповідальності за 185 ч.3 КК України.

Згідно вимог ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно ст.12 КК України тяжким злочином є злочин, за яким передбачене покарання більше 5 років і не більше 10 років позбавлення волі. Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання від 3 до 6 років позбавлення волі. Отже, цей злочин віднесений законом до тяжких.

Відповідно до ч.3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків давності особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення нею 6 грудня 1994 року крадіжки майна з проникненням у житло закінчувався 6 грудня 2004 року, проте 19 жовтня 2004 року вона вчинила новий злочин, віднесений законом до тяжких. Отже, перебіг давності у даному випадку перервався.

Що стосується доводів касаційної скарги про незгоду з судово-хімічною експертизою, як доказом винності ОСОБА_1 за ст. 309 ч.2 КК України, то вони носять неконкретний характер, а за матеріалами справи сумнівів у об'єктивності та відповідності процесуальному законодавству зазначеної експертизи немає.

 Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.

Призначаючи покарання засудженій, суд урахував не тільки характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, а й пом'якшуючі покарання обставини, з урахуванням яких призначив покарання за ст.,ст. 185 ч.3, 307 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

С у д д і:

Верещак В.М.                     Лавренюк М.Ю.               Селівон О.Ф.