У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Донецької області на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2004 року, 

                встановила:

 зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

1) 14.04.2000р. за ст.101 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі,

2) 30.12.2003р. за ст.129 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки,

- за ст.129 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ст.309 ч.1 КК України на 1 рік 4 місяці  обмеження волі.

На підставі ст.ст.70 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що у кінці листопада 2003 року у денний час, знаходячись на пустирі, що розташований на вул. Ілецькій у м. Горлівці, зірвав один кущ дикоростучих конопель, приніс до себе до дому за адресою: АДРЕСА_1, де їх висушив, подрібнив і зберігав без мети збуту.

Крім того, 2 січня 2004 року, близько 18 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в ході сварки зі своєю дружиною ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків, взяв у коридорі сокиру та погрожуючи нею говорив, що вб'є ОСОБА_2. Остання сприйняла погрози реально і вибігла у двір будинку, тоді засуджений з сокирою в руках переслідував її.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Донецької області просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. На думку прокурора при призначені покарання засудженому, судом не додержані вимоги ст. 71 ч.4 КК України, згідно з якими остаточне покарання за кількома вироками має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутної частини покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів  вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні  злочинів, за які його засуджено, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений сукупністю зібраних у справі,  перевірених у судовому засіданні  доказів, його дії кваліфіковані правильно, що у касаційному поданні не оспорюється.

Як вбачається з наявних у Верховному Суді України матеріалів, після набуття вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2004 року законної сили, ОСОБА_1 у подальшому був засуджений вироком Микитівського районного суду від 29 вересня 2004 року за ст.121 ч.1 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі; за ст. 296 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст.70, 71 КК України остаточно йому призначено покарання - 5 років позбавлення волі. Зазначений вирок набув законної сили і у касаційному поданні прокурора не оскаржується.

Оскільки вироком Микитівського районного суду м. Горлівки від 29 вересня 2004 року вимоги ст.71 КК України дотримані, то підстав для скасування вироку Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2004 року, покарання за яким  частково приєднане до покарання за останнім вироком, немає

Колегія суддів підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знаходить.

 Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

                                 У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання першого заступника прокурора Донецької області щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судді:

Верещак В.М.                   Лавренюк М.Ю.                  Заголдний В.В.