У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 21 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області.

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 січня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у період з 10 вересня 2002 року по 21 травня 2005 року у Вільнянському районі Запорізької області вчинив сімнадцять крадіжок чужого майна, у тому числі з проникненням у житло та інше приміщення, та 26 червня 2004 року незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом “Мінськ” вартістю 350 грн., що належав ОСОБА_2

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок, виключивши з обвинувачення кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_3 як зайво застосовану.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_1 у таємному викраденні майна громадян повторно, у тому числі з проникненням у житло та інше приміщення, і правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 і ч. 3 ст. 185 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і прокурором не оспорюється.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” у разі вчинення декількох посягань на приватну власність різними способами перший злочин (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші, як учинені повторно, - за частинами другими відповідних статей.

Як убачається з вироку, способи таємного викрадення ОСОБА_1 майна зазначених громадян різні, отже його дії за першим епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Тому посилання прокурора на неправильне застосування кримінального закону у зв'язку з невірною кваліфікацією дій засудженого за вказаним епізодом є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, у справі не вбачається.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Запорізької області відмовити.

С у д д і :

Верещак В.М.                            Лавренюк М.Ю.                      Мороз М.А.